Зв'язок пам'яті людини з її здібностями та діяльністю.

Індивідуальні розходження в процесах пам'яті людей виражені:

• в особливостях процесів запам'ятовування і відтворення, тобто в тім, як здійснюється запам'ятовування і відтворення в різних людей;

•  в особливостях змісту пам'яті, тобто в тім, що запам'ятовується.  Ці двоякі зміни з різних сторін характеризують продуктивність пам'яті кожної людини;

• у швидкості;

• точності; 

• міцності запам'ятовування;

• готовності до відтворення;

• перешкодостійкості пам'яті.

Швидкість запам'ятовування визначають числом повторень, необхідних тій чи іншій людині для запам'ятовування визначеного обсягу матеріалу.

Точність виражається в тім, наскільки точно відтворюється той чи інший матеріал.

Міцність виражається в збереженні заученого матеріалу й у швидкості його забування.

 Готовність пам'яті виражається в тім, наскільки легко і швидко людина може пригадати в потрібний момент те, що йому не обходжене.

Зазначені особливості пам'яті визначаються умовами її виховання і залежать у першу чергу від того, наскільки сформовані в кожної людини раціональні способи запам'ятовування. Вони зв'язані зі звичкою до точності й акуратності в роботі, наявністю відповідального відношення до своїх обов'язків, наполегливістю в їхньому виконанні і т.д. Готовність пам'яті, крім того, залежить від систематичності в придбанні і закріпленні знань.

Пам'ять зв'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку і навчання.

Функції пам'яті включені в структуру всіх трьох підсистем психіки: когнітивну, регулятивну і комунікативну і забезпечують їхній функціональний взаємозв'язок.

Формування сенсорно-перцептивних, емоційних властивостей особистості в онтогенезі неможливо без функцій пам'яті.  У ході онтогенетичного розвитку відбувається зміна  способів запам'ятовування, зростає роль процесів виділення в матеріалі осмислених, семантичних зв'язків.

Однак у процесі спільного рішення пізнавальних і практичних задач і взаємодії з іншими психічними процесами пам'ять здобуває індивідуальні специфічні характеристики, що роблять істотний вплив на зміст і ефективність усієї діяльності індивіда.     Питання індивідуальних розходжень пам'яті завжди виступали як актуальна проблема при вивченні поводження людей у навчанні, спілкуванні, спортивної і трудової діяльності.

Вивчаючи пам'ять людини в умовах ігрової, навчальної, трудової діяльності, психологи давно відзначали наявність індивідуальних особливостей мнемічних процесів, що виступали найважливішою причиною різної ефективності діяльності. Наявність стійких індивідуальних проявів у мнемічних процесах дало підставу до виділення “типів пам'яті”.

Індивідуальні розходження в пам'яті виявляються в тім, що в одних людей більш продуктивно закріплюється образний матеріал (предмети, зображення, звуки, кольори і т.п.), в інших — словесний матеріал (поняття, думки, числа і т.п.), у третіх — не помічається явної переваги в запам'ятовуванні визначеного матеріалу. У зв'язку з цим у психології розрізняють наочно-образний, словесно-абстрактний і проміжний типи пам'яті

Життєві факти доводять, що перевага в запам'ятовуванні тих чи інших образів, думок визначається в першу чергу умовами життя і діяльності людей.

Тип пам'яті визначає схильності і здатності людини до переважного запам'ятовування того йди іншого виду інформації. Наприклад, зоровий тип пам'яті виявляється в тім, що людина в найбільш повному обсязі, легко і швидко запам'ятовує інформацію, що він може сприймати візуально.

Всякий індивідуальний тип пам'яті, як у своєму феноменальному прояві, так і на середньому рівні, характерному для більшості людей, може бути продуктивним у діяльності людини тільки при взаємодії з іншими типами. Образний тип пам'яті, що спирається переважно на перцептивні процеси, у той же час повинний містити в собі розумові і мовні операції, що забезпечують утворення значеннєвих зв'язків, логічні узагальнення і систематизацію знань. Словесно-логічний тип пам'яті, у свою чергу, повинний включати елементи образної пам'яті, що наповняє утворені логічні абстракції визначеним життєвим змістом. Порушення такого взаємозв'язку може привести до відокремлення одного з типів пам'яті, що навіть у випадках феноменального розвитку страждає визначеною патологією.

Найважливішим принципом організації досвіду в пам'яті є системність (А.А.Смирнов, Д.Норман і ін.). Рівень системної організації знань у пам'яті конкретного суб'єкта служить важливим фактором ефективності пам'яті в різних видах діяльності. Якщо при засвоєнні нових знань учень ретельно аналізує і зіставляє їх, включає у відповідні контексти своєї довгострокової пам'яті, а потім систематизує знання при повторенні і підготовці до іспитів, то тим самим він забезпечує таку важливу якість пам'яті, як готовність до відтворення, до практичного використання знань.

Будучи      оперативним    компонентом        довгострокової        пам'яті,

короткочасна пам'ять опосередкована наявними в суб'єкта способами сенсорної і значеннєвої організації сприйманого матеріалу, прийому, кодування і декодування сигналів.

Пам'ять включається в загальну здатність до навчання (навченість) як основу засвоєння знань. При факторному аналізі пізнавальних функцій пам'ять виділена як первинна розумова здатність і включена в структуру інтелекту (Гілфорд, 1959).

Як загальну здатність до занотування тепер розглядається сенсорна (іконічна) пам'ять як функціональний рівень мнемічної системи, призначений для прийому і первинної переробки інформації, що надходить на сенсорний вхід людини (Дж.Сперлінг, 1960 і ін.). І в той же час пам'ять виступає як основа багатьох спеціальних здібностей людини. Здатності (Крутецький, Лейтес, Рубінштейн, Платонов, Теплов) – це індивідуальні особливості, властивості особистості, що визначають успішність виконання якої-небудь діяльності.

 До спеціальних здібностей, основою яких є пам'ять, відносяться :

- здатність до зосередження уваги,

- швидкість розумових процесів,

- висока продуктивність розумової діяльності,

- можливість аналізу й узагальнення,

- здатність до прогнозування,

- здатність до логічних узагальнень і висновків,

- здатність до формування категорій і класифікацій,

- здатність виділяти опорні пункти,

- значеннєве угруповання матеріалу,

- встановлення асоціацій,

- кодування, декодування, перекодування.

Таким чином, аналіз різних проявів мнемічних процесів у структурі людської діяльності показує єдність усіх рівнів і видів функціонування пам'яті як системи, що забезпечує цілісність і специфічність особистості кожної людини в єдності всіх його природних і якостей, що здобуваються. У зв'язку з цим його здатність виступати в ролі суб'єкта свідомо регульованої цілеспрямованої діяльності.

Вивчення особливостей пізнавальної сфери, що роздивляються  у якості фактора успішності навчання – мета багатьох прикладних психологічних досліджень. Концепції та експериментальні моделі розроблялись  з використанням таких психологічних конструктів, як  “інтелект, здібності, пам’ять, стиль”.

Учителю необхідно враховувати індивідуальні розходження в пам'яті учнів. Одночасно він повинний розвивати в них усебічну пам'ять. Цього вимагає різноманіття самого навчального матеріалу: воно створює максимально сприятливі умови для всебічного розвитку пам'яті учнів.

13. Класифікація і види пам'яті 

За походженням:

Генетична пам’ять – це інформація, що зберігається в генотипі орга-нізму людини або тварини, передається та відтворюється успадковано. Біо-логічним механізмом запам’ятовування інформації в цьому випадку є мутації та пов’язані з ними зміни генних структур. Існує гіпотеза, що ця пам*ять автоматично, безвибірково і назавжди фіксує  всю інформацію, що надходить від усіх рецепторів.

Онтогенетична пам’ять – це інформація прижиттєвого досвіду живого організму яка накопичується  в процесі  життєдіяльності. 

За змістом запам’ятовуваної  інформації:

Емоційна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення своїх емоцій та почуттів. Емоції сигналізують про потреби та інтереси, відображають наше ставлення до оточення. Суттєво, що хоть емоційна пам’ять може виявитись  сильнішою за інші, але вона не безпредметна. Емоції запам’ятовуються не самі по собі, а разом з об’єктами, що їх викликають. Це означає, що емоції виступають у ролі стимулятора в ланцюжку всього комплексу асоціацій. Важливо також те, що відтворені позитивні почуття завжди спонукають людину до діяльності. І, навпаки, негативні емоції різко знижують тягу до діяльності.

Словесно-логічна пам’ять базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна роль належить другій системі. Змістом цієї пам’ятті є наші думки, поняття, судження, що відображають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв’язками та відношеннями. Оскільки думки не існують без мови, остільки і пам’ять називають не тільки логічною, але і словесною. Природно, що вона тісно пов’язана з мисленням і мовою, і розвивається головним чином у процесі словесно-логічного мислення.

Образна пам’ять полягає в запам’ятовуванні образів, уявлень про предмети та явища оточуючого середовища. Вона буваєзоровою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою залежно від аналізаторів, з якими пов’язане їх походження. В образній пам’яті ми оперуємо образами та уявленнями різного ступеня абстрагування і складності: конкретними уявленнями поодиноких предметів, уявленнями про спільні властивості предметів і явищ, схематичними образами абстрактного змісту.

За часом збереження  інформації:

Сенсорна (миттєва) пам’ять - це пам’ять-образ, завдяки якій ми запам’ятовуємо чуттєві характеристики предметів, які відображаються різними аналізаторами та зберігаються дуже короткий час (близько 0,1-0,5 сек.).

Якщо зміст сенсорної пам’яті приверне нашу увагу, то він збережеться без повторень близько 20 с. Це пам’ять короткотривала, що характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, майже негайним його відтворенням і коротким строком зберігання. Така пам’ять часто обслуговує окремі елементи складної діяльності. Важливо, що короткотривала пам*ять має малий об’єм. Людина може зберігати в цій пам’яті одночасно лише 7 ± 2 одиниці інформації. Взагалі об’єм короткотривалої пам’яті є індивідуальним і по ньому можна прогнозувати успішність навчання. Для цього існує наступна формула: прогнозована успішність навчання дорівнює індивідуальному об’єму памяті, що ділиться на два, і до результату додається одиниця. Суттєвим є те, що короткотривала пам’ять може свідомо контролюватися людиною, на відміну від сенсорної. Так, якщо повторювати зміст певної інформації, то її можна зберігати досить довго.

Довготривала пам’ять базується на довготривалій функції пам’яті; характеризується тривалим зберіганням і наступним використанням інформації в діяльності людини. Умови тривалого зберігання інформації вимагають певного часу для переробки і консолідації матеріалу, твердого запам’ятовування, багаторазового і варіативного повторення, відтворення і використання при виконанні аналогічних завдань. Психологи визнають наявність двох типів довготривалої пам’яті: довготривала пам’ять з свідомим доступом і довготривала пам’ять, до якої людина не має вільного доступу (генетична безсвідома). Інформація в останьому випадку актуалізується лише в разі застосування спеціальних прийомів. Для довготривалої пам’яті з свідомим доступом властиве забування всього непотрібного, а також частини необхідної інформації. Генетична запам*ятовує назавжди.

Оперативна пам’ять. Запам’ятовування, збереження і відтворення проміжної інформації на оперативний термін часу, потім забувається.   Має рацію думка психологів, що підтверджується дослідами, відносно наявності проміжної пам’яті. Цей різновид пам’яті забезпечує збереження інформації протягом кількох годин, коли людина не спить. Накопичена впро-довж  дня інформація за час нічного сну структурується, категоризується і вже в переопрацьованому виді переводиться у довготривалу пам’ять. Проміжна ж пам’ять після свого очищення знову готова до накопичення нової інформації. 14. Процеси і закономірності пам'яті 

Запам'ятовування та його різновиди

Запам'ятовування - один із головних процесів пам'яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Чим складніший матеріал, тим складніші й ті тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування.

Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Усе, що емоційно сильно впливає на нас, запам'ятовується незалежно від нашого наміру запам'ятати.

Мимовільному запам'ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам'ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості протягом тривалішого часу, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам'ятовування мають місце в тих випадках, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі.

Предмети, схожі на вже відомі нам раніше, мимовільно запам'ятовуються легше. Мимовільне запам'ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам'ятовування відіграє і у навчальній діяльності.

Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.

Умовами успішного запам'ятовування є:

— багаторазове, розумно організоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

— розбивка матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

— розуміння тощо.

Залежно від міри розуміння запам'ятовуваного матеріалу довільне запам'ятовування буває механічним і смисловим (логічним).

Механічним є таке запам'ятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань.

Смислове (логічне) запам'ятовування спирається на розуміння матеріалу в процесі дії з ним, оскільки лише діючи з матеріалом, ми запам'ятовуємо його.

Умовами успіху довільного запам'ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам'ятовування тощо.