2. Розкрийте функції емоцій і почуттів

Традиційно виокремлюють дві основні функції емоцій та почуттів: оцінну та спонукальну.

Оцінна функція полягає в тому, що в емоціях завжди наявна оцінка. Згідно з інформаційною теорією емоцій П.В.Симонова, емоція - це відображення відношення між величиною потреби та вірогідністю її задоволення саме в цей момент. Живій істоті потрібно розрізняти впливи, оцінювати їх і будувати на цьому свою поведінку. В оцінці виявляється ставлення до цілей. Емоція виникає через недостатність знань, необхідних для досягнення цілей, і компенсує цю недостатність. Саме емоція забезпечує продовження пошуку нової інформації. Емоції виникають щоразу, коли задоволення потреби не відбувається, коли дія не досягає мети.

Спонукальна функція емоцій полягає в тому, що вони визначають спрямованість діяльності, забезпечуючи її пристрасністю. Як регулятор діяльності, емоції можуть як стимулювати її (на радощах гори перевертають), так і заважати їй (у розпачі все валиться з рук). Емоції виступають регулятором поведінки дитини, стаючи тією основою, за допомогою якої дитина ставить перед собою цілі, приймає рішення мати намір викопати яку-небудь справу. Роль емоцій у регуляції поведінки дітей кожного разу виявляється в тих випадках, коли дорослі не можуть змусити дитину щось робити шляхом тільки логічних доводів, тобто звертаючись тільки до її свідомості. Будь-які впливи і вимоги тоді стануть спонуканнями поведінки, вчинків дітей, коли будуть ними емоційно прийняті, увійдуть до кола власних потреб, стануть їх власними рішеннями. Сказане про спонукальну і регулюючу поведінку і діяльність функції емоцій не повинне привести до висновку, що при вихованні безрезультатно апелювати до свідомості школярів. Такий висновок - серйозна помилка. Звичайно, необхідно ставити перед ними цілі, висувати вимоги. Однак, поставивши мету, слід потурбуватися про те, щоб вона була емоційно прийнята і набула для дитини особистісного смислу. О.Є. Ольшаннікова пише: „ Головна трудність не в тому, що діти не розуміють, „що таке добре і що таке погано", а в тому, що не завжди вдається досягти, щоб ці,добре", „потрібно", „погано", „не потрібно" набули для них відповідного особистісного смислу"

Оцінна і спонукальна функції емоцій дозволяють виокремити ще одну істотну їх функцію - сигнальну. Емоції та почуття - це система внутрішніх сигналів про те, що з того, що відбувається у світі, має значення для людини як для особистості. Певні подразники виступають як сигнали благополуччя або неблагополучия, а почуття, що переживаються, як підкріплення систем умовних рефлексів, з яких складається особистий досвід людини.

3. Охарактерізуйте психологічні теорії емоцій

Якщо звернутися до питання про виникнення емоцій - єдиної думки не існує. Розподіл теорій на групи проводилося з урахуванням того, що саме вчені вважали причиною виникнення емоцій. У біологічних теоріях емоцій, джерело виникнення криється в органічних змінах. У різних авторів це називається по різному, але не важливо як це називається, так як смисл один. У психоаналітичних теоріях причина емоцій - зіткнення інстинктивної енергії із заборонами і нормами Супер-Его. Це можна пояснити тим, що вся теорія психоаналізу була побудована на уявленні про двох інстинктах (ерос, тонатос), а так само на трикомпонентної теорії будови особистості (Ід, Его, Супер-Его). Когнітивні теорії, в них виникнення емоцій пов'язується з діяльністю cogito, і емоція представляється як оцінка, в цьому з когнітивними теоріями емоцій подібна інформаційна теорія Симонова, де емоція це оцінка ситуації, мені здається, що їх можна було б об'єднати під загальною назвою когнітивних теорій, але робити ми цього не будемо в силу того, що ключовим словом у когнитивистов є оцінка, а у Симонова - інформація. Решта теорії: мотиваційна, адаптаційна відповідно розглядають емоції як мотиви адаптації до умов середовища, при цьому механізм виникнення стає зрозумілим. Окреме місце займає погляд О.М. Леонтьєва на ту ж саму проблему, оскільки він розглядає емоції в рамках свого вчення про діяльність, механізмом виникнення, автоматично, є людська діяльність.\

4. Види емоцій: загальна характеристика 

Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ , що визначають їх виникнення. Одним з найбільш загальних є поділ емоцій ( в залежності від модальності переживання ) на позитивні, негативні та нейтральні.Пригадуєте, ми вже трохи про них говорили.Тут ще потрібно відмітити, як сааме відбувається такий поділ. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відпоповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції.Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативніемоції.

Хто може навести приклади емоцій, які виникають при позитивному відношенні людини до чогось?Так, це радість, задоволення,захоплення тощо. А тепер наведіть приклади тих емоцій, які супроводжують негативне відношення людини?

Вірно, це огида, невдоволення, смуток, страждання та інші.

Існують й інші класифікації емоцій. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм.Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.

СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “стенос”- сила ) підвищують активність,енергію та життедіяльність, викликають підйом та бадьористь.Це радість,захоплення, ненависть.

АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (ід грецького слова “астенос”- слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пргнічують життедіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.

Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх).Все залежить від індивідуальних особливостей людини, зокрема типу нервової системи.Наприклад, бурхлива радість- стенічна емоція, бо викликає в людини приток сил. Тиха радість- астенічна емоція, оскільки розслаблює.

Наступна класифікація є однією з найбільш повних.Вона була розроблена Б.І.Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій:

1.АЛЬТРУІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д.

2. КОМУНІКАТИВНІ ЕМОЦІЇ – виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д.

3. ГЛОРИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “слава” ), пов”язані з потребою в самотвердженні і славі : почуття гордості, переваги.

4 ПРАКСИЧНІ ЕМОЦІЇ, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено.

5. ПУГНІЧНІ ЕМОЦІЇ ( від лат. “боротьба”), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість.

6. РОМАНТИЧНІ ЕМОЦІЇ: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того,що вібувається.

7. ГНОСТИЧНІ ЕМОЦІЇ ( від грецьк. “знання”), пов”язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини.

8. ЕСТЕТИЧНІ ЕМОЦІЇ,пов”язані з ліричними переживаннями: насолода гармонієєю і красою об”єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання.

9. ГЕДОНІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ пов”язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності.

10. АКІЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ ( від. франц. “придбання” ) , що породжуються інтересом, тяжінням до накопиченнь, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень.

В структурі особистості ступінь представленності окремих видів емоцій може мати велику кількість додаткових відтінків, форм прояву, може бути індивідуальною.

Психологи нерідко користуються поняттям фундаментальних ( базових, первинних) емоцій. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має свій власний механізм виникнення ( специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат ), виражається ззовні особливими мімічними чи нервово-мімічними засобамии і володіє особливим суб”єктивним переживанням (

феноменологічною якістю ).

До фундаментальних емоцій відносяться ( згідно К.Є. Ізарду ):

1. ІНТЕРЕС – позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.

2. РАДІСТЬ – позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.

3. ГОРЕ – емоція зумовлена комплексом причин, пов”язаних з невідтвореними життєвими втратами.

4. ГНІВ.Може викликати бажання покарати, наказати.Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненності у правильності власних дій.

5. ОГИДА – часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.

6. ПРЕЗИРСТВО - емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.

7. СТРАХ – переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла.Вважається , що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може імобілізувати її енергію.