7. Загальні властивості та індивідуальні особливості сприймання

Основні властивості сприймання: предметність, цілісність, структурність, константність та осмисленість. Предметність сприймання виявляється у співвіднесенні відомостей про об’єкти із самими об’єктами як носіями певної інформації. Така об’єктивація одержуваних вражень у конкретних об’єктах реального світу забезпечує орієнтувальну та регулювальну функції у практичній діяльності людини. Предметність сприймання є набутою властивістю, що формується у процесі активної взаємодії суб’єкта з об’єктивним світом і базується на певній системі дій, приводить до розуміння предметності світу.

Предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому його окремі компоненти постають в єдності. Відсутність у предметі якогось одного його боку або деталі не заважає цілісному сприйманню. Предмет як ціле, ставлення до нього як цілого, що утворилося у процесі набуття досвіду, визначає його структуру. Лише у процесі аналізу предмет розчленовується на складові, виокремлюються ті чи інші його характеристики.

Цілісно сприйняте не завжди осмислюється як предмет, що має певну структуру. Осмислення сприйнятого залежить від досвіду та знань особистості. Тому одні й ті самі предмети людьми різного рівня культурного розвитку, дітьми та дорослими сприймаються та осмислюються по-різному. За мірою осмислення сприйнятого виокремлюють синкретичне сприймання, характерними ознаками якого є не розчленованість, злитість сприйманого.

8. Ілюзії, галюцинації та їх причини.

Галюцинації відрізняються від ілюзії тим, що помилкове сприйняття виникає за відсутності суб'єкта. Галюцинації зрідка виникають і у здорових людей. Так, при тривалих переходах через пустелю, коли люди знемагають від спраги, їм починає здаватися, що попереду є оазис, село, вода, в той час як насправді їх немає.

У більшості випадків галюцинації спостерігаються у психічних хворих. Найбільш часто зустрічаються слухові галюцинації. Хворі чують свист вітру, шум моторів, скрип гальм, хоча насправді цих звуків немає в навколишній їхній обстановці. Нерідко слухові галюцинації носять вербальний характер. Хворим здається, що їх окликають, вони чують уривки неіснуючого розмови. Під впливом вербальних галюцинацій імперативного, наказного характеру такі хворі можуть зробити неправильні дії, включаючи в себе спроби покінчити життя самогубством.

При зорових галюцинаціях перед поглядом хворих виникають різноманітні картини: вони бачать страшних, незвичайних звірів, страхітливі людські голови і т.п. Спостерігаються також нюхові, смакові галюцинації. В деяких випадках, особливо при зорових галюцинаціях, спостерігається їх поєднання з галюцинаціями у сфері інших органів, наприклад зі слуховими і вербальними галюцинаціями.

Галюцинації можуть носити нейтральний характер і бути позбавленими емоційної забарвленості. Хворі сприймають такі галюцинації спокійно, нерідко навіть байдуже. Однак у ряді випадків галюцинації мають різку емоційне забарвлення, найчастіше за все негативну. До обманів почуттів такого роду відносяться і страхітливі галюцинації.

Псевдогалюцинації

На відміну від так званих справжніх галюцинацій при псевдогаллюцинация хворі усвідомлюють їх помилковий характер. Галлюцинаторний образ локалізується не в зовнішньому середовищі, а безпосередньо в уявленнях самих хворих. До псевдогаллюцінаторних переживань може бути віднесено, зокрема, нерідко випробовуване хворими шизофренією звучання власних думок.

Причини галюцинацій та ілюзій

Причини виявляються при ілюзіях і галюцинаціях порушення активного, виборчого характеру сприйнять поки ще залишаються недостатньо ясними.

Деякі ілюзії, що спостерігаються у здорових людей, можуть бути пояснені так званої установкою, тобто спотворенням сприйняття, що виникають під впливом безпосередньо попередніх сприйнять.

Можливо, що патологією механізму установки пояснюються деякі ілюзії величини предметів, що спостерігаються у хворих. Відносно патогенезу походження галюцинації найбільш імовірно припущення про їх зв'язок з патологічною, підвищеною збудливістю певних областей в головному мозку людини.