7. Охарактеризуйте культурологічні та духовні засади процесу радянізації західноукраїнських земель у 1939–1941 рр.

Одним із найважливіших засобів подальшого зміцнення своїх позицій і вирішення ідеологічних завдань тоталітарний режим вважав культуру. Тому незважаючи на внутрішні проблеми, на потреби культурного будівництва в західних областях були виділені значні кошти, які спрямовувались передусім на розширення мережі шкіл, культурно-освітніх закладів, подолання неписьменності, що знаходило схвалення місцевого населення. Режим поставив собі на службу науку, освіту. Підпорядкувавши своєму безпосередньому контролю сільські культурно-освітні, мистецькі і наукові інституції, радянська влада відразу заходилася їх розбудовувати у потрібному напрямі. У побутовій сфері посилена увага зверталася на благоустрій міст і сіл. Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. Створювалася мережа культурно-освітніх закладів, дитячих садків.

Економічна модернізація вимагала значної кількості освічених кваліфікованих робітників. Тому велика увага під час перетворень у західноукраїнських землях приділялась питанням освіти. Активна боротьба з неграмотністю, розширення мережі початкової та вищої освіти давали змогу радянській владі не тільки завойовувати симпатії західних українців ,а й створювати передумови для появи нового покоління західноукраїнської інтелігенції ,спираючись на яку можна було б значно посилити свій вплив на місцеве населення .У школах західних областей республіки вже працювало понад 60 тис. вчителів ,майже у шість раз більше ніж у довоєнний період. Початковою освітою було охоплено всіх дітей шкільного віку ,кількість учнів у 5-10 класах збільшилась майже втричі .

У найстисліші строки в західних областях на радянських засадах було уніфіковано систему освіти та виховання. З січня 1940 р. усі школи західної України перейшли на навчальні плани, програми, підручники радянської школи а з початку 1940-1941 навчального року радянська система почала вводитися Акерманській і Чернівецькій областях. Поряд з рідною в усіх школах обов"язково вивчалась і російська. У вищих навчальних закладах відповідно до загальносоюзної структури утвердилася курсова система навчання, екзаменаційні сесії, обов"язкове відвідування лекцій, у всіх вузах були створено кафедри марксизму-ленінізму, яким відводилася пріоритетна роль.

Унаслідок проведених реорганізацій музеїв, бібліотек, клубів і товари більша частина їх взагалі припинила свою діяльність, а нові часто функціонували мало ефективно. На Львівщині замість 22 різних музеїв, існували тут до початку другої світової війни, навесні 1940 р. залишилось з яких лише 2 розпочали свою роботу. Всупереч волі науковців було ліквідовано. Наукове товариство ім. Шевченка, припинили свою діяльність «Просвіт», «Рідна школа», інші національні громадсько-просвітницькі організації.

Створені у Львові за радянськими зразками обласні організації республіканських творчих спілок: письменників, художників, композиторів стали зручним засобом партійного контролю за літературно-мистецьким процесом і управління ним. Підтримку властей одержало лише обмеження до авторів, які прийняли «радянську платформу» і намагалися працювати в руслі канонів «соціалістичного реалізму». Перед ними в першу чергу відкривали можливість друкувати свої твори в республіканських і всесоюзних газет журналах, видавництвах, експонуватись на виставках.

Система політичної цензури стала на західноукраїнських землях всеохоплюючою. Випуск газетної і книжково-журнальної продукції без попередньої цензури був заборонений.

З небаченими раніше труднощами зіткнулося релігійне життя. Всі церкви навчальні заклади, наукові установи та організації підлягали ліквідації ; майно — конфіскації. Вже восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія, Львівська, Перемишльська, Станіславська єпархія, духовні семінарії, Богословське наукове товариство (всі греко-католицькі церкви). Понад 40 греко-католицьких священиків було депортовано, близько ста змушені були протягом 1939—1940 рр. покинути свої парафії переслідування з боку влади. Утисків зазнали також і представники конфесій. Усе це викликало в суспільстві напруженість і невдоволення.