Напрямки сучасної психології:

Біхевіористична психологія ( від англ. behaviour – поведінка) виникла у США в першій половині XX ст. (Засновники: Джон Уотсон, Едуард Торндайк). Біхевіористи вважали, що предметом психології повинні бути не свідомість чи душевні явища, які недоступні науковому спостереженню, а поведінка. Основне завдання біхевіоризму полягає у нагромаджені спостережень за поведінкою з таким розрахунком, щоб знаючи стимул S, можна було б наперед передбачити реакцію R людини, і навпаки. На цій підстав було виведено формулу класичного біхевіоризму: S → R. На думку біхевіористів поведінка є або результатом научіння – індивідуально набутого досвіду шляхом спроб і помилок, або завченого репертуару навичок. Процеси, які відбуваються в мозку від початку дії стимулу до появи реакції, було названо «чорним ящиком», бо вони не піддаються безпосередньому спостереженню.

Гештальт - психологія ( від нім. gestalt – цілісна форма, образ) виникла у Німеччині в 20 – 30 роках XX ст. (Засновники: Макс Вертхеймер, Вольфганг Келер, Курт Коффка). Предмет дослідження – свідомість. Світ складається із організованих форм (гештальтів) і сприйняття світу також організоване: сприймається певна організована цілісність, а не просто сума її частин. Сприйняття не зводиться до суми відчуттів, властивості фігури не описуються через властивості її частин. Побудова складного психічного образу відбувається в інсайті - процесі миттєвого схоплення структури у полі сприймання.

Психоаналітична психологія. Її засновником був австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фрейд (1856 – 1939). Предмет дослідження – несвідоме. З. Фрейд після тривалих спостережень за своїми пацієнтами дійшов висновку, які в значній мірі змінили уявлення про психіку. Він стверджував, що поведінкою людини керують підсвідомі сили, інстинкти, нереалізовані бажання, задоволення яких заборонено на рівні свідомості. Ці бажання тому і витісняються у несвідоме, але діють на людину. Він розробив власну модель особистості людини. Вона складається з трьох підструктур:

1. «Воно»;

2. «Я»;

3. «Над Я»;

«Воно» - це власне несвідоме, яке містить глибинні потяги, мотиви і потреби. Це продукт успадкованого людиною від тварин біологічного досвіду, інстинктивні потяги, життєво необхідні потреби людини, які постійно прагнуть реалізуватися, тому завжди направляють активність людини. «Воно» діє за принципом задоволення.

«Над Я» - це ідеальне уявлення про прийняті в суспільстві норми моралі і цінностей. Це результат впливу суспільства на особистість, прийняття ним норм і цінностей суспільної моралі. Вона знаходиться, як на несвідомому так і на свідомому рівнях.

«Воно» і «Над Я» знаходяться у постійному конфлікті.

«Я» - свідомість, самосвідомість людини, сприйняття і оцінка власної поведінки. Ця підструктура орієнтується на реальність і намагається примирити «Воно» і «Над Я», знайти компроміс втіливши бажання, як одного так і іншого. Ця підструктура приймає рішення.

Основну роль у своїй концепції Фрейд віддає несвідомому. Він говорить, що свідоме це лише невелика верхівка айсбергу особистості людини. Головне місце в особистості людини займають неусвідомлені прояви. «Воно» є ключем до розуміння всієї складності людського життя. Стан незадоволення собою, тривожність і різного роду переживання - це відображення боротьби підструктур «Воно» та «Над Я». Фрейд говорив, що сновидіння – це стежка до підсвідомого людини, що в сновидіннях підсвідоме виявляється. Він відводив значне місце дитинству як періоду формування особистості. Фрейд доводить, що саме у цей період утворюються особистісні комплекси, які потім у різних варіантах виявляються у поведінці дорослих.Великою заслугою Зігмунда Фрейда було те, що він виявив такий рівень особистості як несвідоме. Цей термін належить йому.

Когнітивна психологія (від англ. cognition – знання, пізнання) заснована в США в 60 – х роках XX ст. (У. Найссер, А. Пайвіо, Дж. Келлі) Предмет дослідження – розум, проблеми пізнання. Головне у поведінці суб’єкта – це знання як результат пізнавальної діяльності. Представники цього напрямку досліджують внутрішню організацію психічних процесів: сприймання, пам'ять, увагу, мислення. Вони часто вдаються до аналогій між обробкою інформації технічними пристроями і людиною, і на цій підставі створюють численні моделі психічних процесів.

Гуманістична психологія (від лат. humanus – людяний) зародилася в США. (Засновники: К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу, М. Меррей, М. Мерфі) Представники цього напрямку визначають предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну, свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв’язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя.

Психологія діяльності (засновники Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв) виникла на початку XX ст. в Росії. Предмет дослідження – зв'язок свідомості і поведінки, виявлення і вивчення зв’язків між свідомістю і діяльністю людини. Вивчається внутрішній образ предмета; дія, що здійснюється суб’єктом; мотив, що спонукає його діяти; переживання людиною свого відношення до інших індивідів; її особистісні властивості і домагання.