Індивідуальні особливості мислення:

• самостійність;

• критичність;

• глибина;

• послідовність;

• швидкість.

Мислительні операції:

• аналіз;

• синтез;

• порівняння;

• абстрагування;

• узагальнення;

• систематизація.

Уява – специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Будь – який акт праці неодмінно містить у собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до виконання роботи. Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява – це почуття новизни, складова творчої діяльності людини. Прикладом уяви, яка стала дійсністю в освоєнні космічного простору сучасною людиною, можуть бути слова К.Е. Ціолковського: «Людство досягне зірок і заповнить собою космос».

Види уяви:

• Мимовільна уява – коли створення людиною нових образів не скеровується спеціальною метою. Вона зумовлена потребами і почуттями.

• Довільна уява – коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкту.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на:

• відтворюючу (репродуктивну) – уяву, що опирається на створення образів, які відповідають описові.

• творчу – це самостійне створення нових, оригінальних образів.

Увага – це не психічний процес, а форма організації пізнавальних процесів та умова їх успішного перебігу. Увага – зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному чи ідеальному об'єкті – предметі, події, образі, міркуванні тощо (В.І. Страхов).

Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх перебігом.

«Увага – це саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу»

К.Д. Ушинський.

Види уваги:

• Мимовільна увага – виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів індивіда. Вона викликана дією сильного, контрастного або нового подразника.

• Довільна увага – є результатом усвідомлюваної спрямованості індивіда на певний об’єкт. Індивід використовує вольові зусилля для зосередження уваги.

• Післядовільна увага – коли людина захоплюється якоюсь, спершу непривабливою справою, а потім продовжує її, вже не докладаючи зусиль.

Властивості уваги:

Стійкість – ступінь і тривалість зосередженості свідомості. Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід, розв’язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги. Чим більше його захоплює процес розв’язування, тим тривалішим і інтенсивнішим буде його зосередження.

Переключення виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої, від одного предмету до іншого. Переключення може бути мимовільним і тоді мова йде про неуважність.

Обсяг – властивість уваги, що визначається кількістю об’єктів, на яких одночасно зосереджується індивід. Середній обсяг уваги становить 2 -7 одиниць інформації.

Розподіл – можливість одночасного виконання людиною дій з різнорідними об’єктами. Завдяки цій властивості індивід може займатися одразу кількома справами. Проте в багатьох випадках розподіл уваги є дуже швидким її переключенням.

Пам'ять

« Без памяти мы были бы существами мгновения. Наше прошлое было бы мертво для будущего. Настоящее, по мере его протекания, безвозвратно исчезало бы в прошлом».

С.Л. Рубинштейн.

Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є необхідною умовою навчання, отримання знань, формування умінь та навичок. Без пам’яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті людина відділилася від тваринного світу і досягла тих висот, на яких зараз знаходиться. Та й подальший суспільний прогрес неможливий без постійного покращення цієї функції.

Пам'ять – запам'ятовування, зберігання, наступне відтворення та забування людиною її попереднього досвіду.

Процеси пам’яті

Запам’ятовування – утворення і закріплення тимчасових нервових зв’язків, у результаті чого відбувається закріплення нового матеріалу.

• Мимовільне запам'ятовування відбувається без використання вольових зусиль.

• Довільне запам'ятовування вимагає від особистості використання вольових зусиль.

Відтворення – процес пам’яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше матеріалу, шляхом переведення його з довготривалої пам’яті в оперативну.

• Впізнавання відбувається при повторному сприйманні об’єкта

• Згадування відбувається без повторного сприймання об’єкта.

Збереження – це процес утримання інформації в пам’яті.