- •Основи психології
- •Передмова
- •Мета вивчення дисципліни:
- •Психологія як наука
- •Основні функції психіки:
- •Структура психічних явищ (За а.Г. Маклаковим)
- •Психічні процеси
- •Методи сучасної психології (за б.Г. Ананьєвим).
- •I. Організаційні методи:
- •II. Емпіричні методи:
- •4. Психодіагностичні методи:
- •Напрямки сучасної психології:
- •Контрольні запитання
- •Особистість: загальна характеристика
- •Здібності
- •Види здібностей:
- •Види здібностей
- •Рівні розвитку здібностей
- •Контрольні запитання:
- •Темперамент і характер
- •Характер
- •Контрольні запитання:
- •Практикум
- •I. Тест на визначення формули темпераменту
- •II блок
- •III блок
- •IV блок
- •II. Чому люди по-різному реагують на одну і ту ж ситуацію?
- •Пізнавальні процеси
- •Види відчуттів:
- •Властивості відчуттів, що виявляються за конкретних умов перебігу процесу
- •Властивості сприйняття:
- •Різновиди сприйняття залежно від складності об’єктів, що відображаються:
- •Форми мислення:
- •Різновиди мислення:
- •Індивідуальні особливості мислення:
- •Мислительні операції:
- •Види уяви:
- •Види уваги:
- •Властивості уваги:
- •Види пам’яті
- •Контрольні запитання:
- •Емоційний світ людини
- •Функції емоцій
- •Види емоцій
- •Контрольні запитання
- •Практикум Тест «Самооцінка стійкості до стресу»
- •Психологічні основи професійної діяльності
- •Види діяльності
- •Контрольні запитання
- •Психологія спілкування
- •Аспекти спілкування
- •Функції спілкування:
- •Динаміка розвитку конфлікту:
- •Функції конфлікту
- •Види конфліктів
- •Типи конфліктів
- •Основні стилі поведінки у конфліктних ситуаціях
- •Контрольні запитання
- •Практикум
- •Тест «Дослідження особливостей реагування у конфліктних ситуаціях» (методика к.Томаса)
- •Психологія соціальних груп
- •Класифікація груп
- •I. За формою існування:
- •II. За способом створення:
- •III. За рівнем згуртованості:
- •Стадії розвитку колективу
- •Взаємовідносини в групі
- •Теорії лідерства
- •Стилі керівництва
- •Контрольні запитання
- •Індивідуальні завдання Орієнтовні теми рефератів, есе, доповідей
- •Творчі запитання і завдання
- •Завдання для самоконтролю (для підготовки до заліку)
- •Завдання для самостійного опрацювання навчального матеріалу
- •Рекомендовані джерела інформації для самостійного опрацювання
- •Інтернет ресурси
- •Використана і рекомендована література
- •73006 Україна, м. Херсон вул. Р. Люксембург, 23
Психологічні основи професійної діяльності
План
Поняття про діяльність, професійну діяльність.
Структура діяльності.
Основні різновиди діяльності.
Ключові поняття: діяльність, потреба, мотив, ціль, інтеріоризація, екстеріоризація, дія, операція, уміння, навички, гра, навчання, праця.
Діяльність можна визначити, як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення оточуючого середовища, включаючи саму себе і умови свого існування. В діяльності людина створює предмети матеріальної і духовної культури, удосконалює свої здібності, зберігає і удосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без її активності не існувало б у природі.
Трудову діяльність можна розглядати як специфічно людську активність, що регулюється свідомістю, породжується потребами і спрямовану на пізнання і перетворення оточуючого світу і самої людини. Трудова діяльність людини відрізняється за об'єктами праці. Аналогічно здійснюється класифікація професій і класифікація професійних сфер:
Людина – природа.
Людина – техніка.
Людина – знакова система.
Людина – художній образ.
Людина – людина.
Професії типу «Людина – природа» - це професії, у яких трудова активність людини спрямована на рослини, тварини, мікроорганізми. До цієї галузі належать професії лісовода, агронома, садовода, виноградаря, зооінженера, рибовода, генетика, еколога, біолога та ін.
Професії типу «Людина – техніка» зоорієнтовані на діяльність, пов'язану з обробкою матеріалів, монтажними роботами, роботу по обслуговуванню машин та механізмів, будівництвом споруд тощо (шахтар, столяр, будівельник, інженер – гідротехнік та ін.).
Професії типу «Людина – знакова система» - це професії, пов'язані із створенням і оформленням документів (секретар, діловод) оперуванням знаками і цифрами (економіст, касир, бухгалтер, програміст тощо).
Професії типу «Людина – художній образ» спрямовані на музичну, літературну, сценічну творчість. Сюди відносяться також професії декоративного і прикладного мистецтва (декоратор, дизайнер та ін.).
Головний зміст трудової діяльності в сфері «Людина – людина» полягає в умінні взаємодії з людьми, умінні спілкування (менеджер, викладач та ін.).
Отже, фахівець з вищою освітою завжди має відношення до професій типу «Людина – людина», адже його діяльність в певній мірі буде пов'язана з керівництвом людьми. Тому професіонал у цій сфері повинен мати «подвійну» підготовку: добре орієнтуватися у виробничій галузі і водночас повинен бути добре підготовленим до ефективної ділової взаємодії з людьми. На вирішення цього завдання і спрямовані психолого – педагогічні дисципліни, які вивчаються в аграрних та технічних університетах України.
Як бачимо, види трудової діяльності людей надзвичайно різноманітні, але в той же час слід визначити, що за психологічною сутністю трудова діяльність особистості має чітко окреслену структуру. Проаналізуймо сутність та структуру трудової діяльності особистості і в першу чергу індивідуальної діяльності (Рис. 4).
Професійна
діяльність – активність людини,
спрямована на задоволення потреб
самореалізації у професійній сфері і
соціально зумовлена за метою.
Мотиви
трудової діяльності
Мета трудової
діяльності
Задачі діяльності
Дії
(ініціювання, планування, організація,
оцінювання,комунікація, домінування
та ін.)
близькі,
далекі,
особисті,
суспільні
Близькі,далекі
Особисті, суспільні
Інтеріоризація –
перехід зовнішніх дій
у внутрішній план
Зовнішні,
предметні
Внутрішні, розумові
Інтеріоризація –
реалізація розумової дії у
зовнішньому предметному плані
Операції (акти дії)
Умови діяльності
(вітальні, життєво важливі, санітарно
– гігієнічні, соціальні)
Психофізіологічні
особливості особистості
Результат діяльності
Рис. 4. Сутність і структура індивідуальної професійної діяльності.
Активність тварин породжують природні потреби, а діяльність людини породжується, як природними, так і портебами високого порядку (потреба у визнанні, естетичні потреби, пізнавальні потреби, потреба у самореалізації і т.п). Тварини використовують лише те, що їм надала природа, людина навпаки, створює більше, ніж використовує. Також головною відмінністю активності від діяльності є те, що діяльність має мотив та ціль.
В основі діяльності людини лежать потреби (органічні, матеріальні, соціальні, духовні). Потреба - це вимога, яка виявляє залежність людини від певних умов, необхідних для її життєдіяльності. Потреби відображають стійкі, життєво важливі залежності організму від середовища. Чим на вищому щаблі розвитку цивілізації, економічного та духовного розвитку знаходиться суспільство, тим багатшими і різноманітнішими є потреби його членів. Процес задоволення потреб передбачає досягнення тієї чи іншої мети (цілі). Ціль – те, що реалізує людські потреби і виступає, як образ кінцевого результату діяльності. Мотив – це спонукальна причина дій і вчинків людей (те, що змушує до дії). Мотивація – більш широке поняття, ніж мотив. Це система чинників, що детермінують поведінку і характеристика самого процесу, що стимулює поведінку.
Діяльність людини реалізується в її діях. Дія – це відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети. Дія може бути як зовнішньою, яка виконується за участю рухового апарату та органів чуття, так і внутрішньою – розумовою. Операція – поєднання більш дрібних фрагментів поведінки.
Процес переходу від зовнішньої реальної дії до внутрішньої, ідеальної називають інтеріоризацією. Завдяки інтеріоризації психіка людини набуває здатності оперувати образами предметів, яких у даний час немає в полі зору. Відповідно процес переходу від внутрішньої (психічної) до зовнішньої (предметної) діяльності називають екстеріоризацією.
Інструментальною основою діяльності постають:
Знання – це не тільки сукупність відомостей про щось, а й здатність людей орієнтуватись у системі соціальних відносин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях.
Навички – це опанування до автоматизму способів використання певних засобів діяльності. Навичкою називають ще спосіб виконання дій, який у результаті повторення став автоматизованим.
Уміння – здатність усвідомлено виконувати певні дії. Якщо навички людина застосовує у знайомих їй ситуаціях, то уміння відповідають більш широкому класу ситуацій.