- •Основи психології
- •Передмова
- •Мета вивчення дисципліни:
- •Психологія як наука
- •Основні функції психіки:
- •Структура психічних явищ (За а.Г. Маклаковим)
- •Психічні процеси
- •Методи сучасної психології (за б.Г. Ананьєвим).
- •I. Організаційні методи:
- •II. Емпіричні методи:
- •4. Психодіагностичні методи:
- •Напрямки сучасної психології:
- •Контрольні запитання
- •Особистість: загальна характеристика
- •Здібності
- •Види здібностей:
- •Види здібностей
- •Рівні розвитку здібностей
- •Контрольні запитання:
- •Темперамент і характер
- •Характер
- •Контрольні запитання:
- •Практикум
- •I. Тест на визначення формули темпераменту
- •II блок
- •III блок
- •IV блок
- •II. Чому люди по-різному реагують на одну і ту ж ситуацію?
- •Пізнавальні процеси
- •Види відчуттів:
- •Властивості відчуттів, що виявляються за конкретних умов перебігу процесу
- •Властивості сприйняття:
- •Різновиди сприйняття залежно від складності об’єктів, що відображаються:
- •Форми мислення:
- •Різновиди мислення:
- •Індивідуальні особливості мислення:
- •Мислительні операції:
- •Види уяви:
- •Види уваги:
- •Властивості уваги:
- •Види пам’яті
- •Контрольні запитання:
- •Емоційний світ людини
- •Функції емоцій
- •Види емоцій
- •Контрольні запитання
- •Практикум Тест «Самооцінка стійкості до стресу»
- •Психологічні основи професійної діяльності
- •Види діяльності
- •Контрольні запитання
- •Психологія спілкування
- •Аспекти спілкування
- •Функції спілкування:
- •Динаміка розвитку конфлікту:
- •Функції конфлікту
- •Види конфліктів
- •Типи конфліктів
- •Основні стилі поведінки у конфліктних ситуаціях
- •Контрольні запитання
- •Практикум
- •Тест «Дослідження особливостей реагування у конфліктних ситуаціях» (методика к.Томаса)
- •Психологія соціальних груп
- •Класифікація груп
- •I. За формою існування:
- •II. За способом створення:
- •III. За рівнем згуртованості:
- •Стадії розвитку колективу
- •Взаємовідносини в групі
- •Теорії лідерства
- •Стилі керівництва
- •Контрольні запитання
- •Індивідуальні завдання Орієнтовні теми рефератів, есе, доповідей
- •Творчі запитання і завдання
- •Завдання для самоконтролю (для підготовки до заліку)
- •Завдання для самостійного опрацювання навчального матеріалу
- •Рекомендовані джерела інформації для самостійного опрацювання
- •Інтернет ресурси
- •Використана і рекомендована література
- •73006 Україна, м. Херсон вул. Р. Люксембург, 23
Психологія соціальних груп
План
Класифікація груп.
Стадії розвитку групи.
Взаємовідносини в групі:
Конформізм;
Нонконформізм.
Теорії лідерства.
Стилі керівництва.
Ключові поняття: група, спільність, колектив, референтна група, конформізм, нонконформізм, лідер, керівник, стилі керівництва, соціальна роль.
Суспільна природа людини реалізується через її належність до різних спільнот, у яких виникають і розвиваються міжособистісні стосунки з партнерами. Їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, які права та обов’язки для себе вибирає. Протягом життя кожна людина безпосередньо взаємодіє і спілкується з іншими людьми, реалізуючи свою суспільну сутність.
Спільність – обмежена в розмірах група людей, об’єднаних стосунками, що склалися в процесі діяльності та спілкування. ЇЇ члени пов’язані між собою спільною діяльністю і спілкуванням, крім того між ними виникають стосунки, що породжують особливі соціально – психологічні явища (лідерство, керівництво, суперництво тощо).
Група – об’єднання людей, створене на основі спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.
Класифікація груп
I. За формою існування:
1. Умовна група – об’єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Ознаки умовних груп можуть бути різними: стать, вік, професія, етнічна належність (Наприклад: підлітки, афро – американці та ін.).
2. Реальна група – контактне об’єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово – часової ознаки. (Наприклад: черга, демонстрація, вечірка).
3. Мала група – відносно стійке об’єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов’язаних між собою спільними цілями, завданнями. Чисельність: від 2 до 40 осіб. (Наприклад: сім'я, студентська група). Об’єднання кількох малих груп утворює велику групу.
II. За способом створення:
1. Формальна група – група, що має зовнішньо задані соціально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране керівництво і встановлені права та обов’язки осіб, які належать до цієї групи (студентська, військова).
2. Неформальна група – не має юридично зафіксованого статусу. Вона виникає на основі – симпатії, зближення поглядів, переконань, певних захоплень (рокери, панки, злодії, наркомани).
III. За рівнем згуртованості:
1. Дифузна група – короткочасне об’єднання індивідів, що утворюється випадково (черга, мандрівники у потязі, хворі у палаті лікарні).
2. Асоціація – група, яка виникла на ґрунті спільної діяльності, що відрізняє її від дифузної групи. Це офіційна підструктура цілі, якої можуть не збігатися з цілями кожної особистості.
3. Корпорація – добре згуртована група, що протипоставляє себе суспільству, порушує норми моралі та права, дбає лише про корисливі групові інтереси. Це замкнуте об’єднання, відгороджене від впливу суспільства. Воно має авторитарного лідера, який застосовує суворі методи управління (мафія).
4.Колектив – група в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним і особистісно значущим змістом спільної діяльності. Він є найвищим рівнем розвитку соціальної групи.
Ознаки колективу:
1. Спільна соціально значима мета.
Мета трудового колективу обов’язково співпадає з суспільними цілями, підтримується суспільством та державою, не заперечує ідеологію, Конституцію та закони держави.
2. Спільна сумісна діяльність для досягнення поставленої мети, спільна організація цієї діяльності.
Люди об’єднуються в колективи, щоб спільними зусиллями скоріше досягти певної мети.
3. Стосунки відповідальної залежності.
Між членами колективу встановлюються специфічні відносини, що відображають не тільки спільність мети та діяльності (робоча згуртованість), але і єдність зв’язаних з ними хвилювань та оціночних суджень (моральна єдність).
4. Спільний орган керівництва.
У колективі встановлюються демократичні відносини. Зазвичай органи керівництва формуються при прямому та відкритому обранні найбільш авторитетних членів колективу.
Референтна (еталонна) група – це реально існуюча або умовна (уявлювана) група, погляди, норми якої є зразком для особистості. Особистість намагається входити в контактну, референтну для неї групу, норми і ціннісні орієнтації якої вона визнає, підтримує і вважає найоптимальнішими. Тоді суб’єкт не лише сам дотримується цих норм, а й спонукає до аналогічної поведінки інших. Буває так, що юнак є учнем шкільного класу, товаришує з однокласниками, але референтною для нього є група друзів з мікрорайону, в якому він мешкає, чи спортивна команда, або музичний ансамбль, членом яких він є.