3. Фінансовий механізм функціонування недержавних пенсійних фондів.

Основними суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення повинні стати недержавні пенсійні фонди. Ними можуть бути юридичні особи, які мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонують та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. НПФ створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування.

За видами НПФ можуть утворюватись як відкриті, так і корпоративні та професійні.

Відкритий пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх

роботи.

Корпоративним пенсійним фондом вважається недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з його засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.

Професійний пенсійний фонд - це недержавний пенсійний фонд, засновниками якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи профспілки або фізичні особи, пов'язані за видом їх професійної діяльності. При цьому учасниками такого фонду можуть бути виключно громадяни, пов’язані за видом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду.

Сплата пенсійних внесків фізичними особами до корпоративних та професійних пенсійних фондів є добровільною. Колективним договором може передбачатися створення корпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесків роботодавців до інших пенсійних фондів.

Якщо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь всіх своїх працівників, пенсійні контракти укладаються ним з пен­сійним фондом за його вибором. Роботодавець має право вста­новлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та стажу їх роботи на даному підприємстві.

Фізичні особи - учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень.

Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду.

Пенсійні внески до фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Розміри внесків можуть змінюватися залежно від пенсійних схем.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір страхових внесків - 10% від мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.

Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців платників, визначається у колективному договорі.

Як показує зарубіжний досвід, належний розвиток НПФ неможливий без залучення коштів широких верств населення. З огляду на це, особливої ваги набуває запровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи у країні. Разом із тим потрібно активно зацікавлювати громадян у індивідуальній участі в НПФ. Норми Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” щодо включення пенсійних внесків громадян до складу податкового кредиту з доходів фізичних осіб лише частково заохочують працюючих громадян до участі в НПФ. Адже цей Закон установлює пріоритет працедавця при отриманні податкових пільг. Податкові пільги для працівника не повинні залежати від використання податкових пільг працедавцем, оскільки, стимулюючи сплату громадянами страхових внесків до НПФ, держава отримуватиме більший зиск як за рахунок вирішення питання поліпшення матеріального забезпечення громадян після їх виходу на пенсію, так і за рахунок формування внутрішнього довгострокового джерела інвестиційного капіталу.

Дієвим стимулом до участі громадян у НПФ може стати програма дер-жавного співфінансування пенсії. Досвід запровадження такої програми є в Росії, де за кожну тисячу рублів, сплачену громадянином до НПФ, держава упродовж 10 років доплачує на його персональний пенсійний рахунок таку ж суму за умови, що на пенсійний рахунок громадянин за рік вніс не менше 2 тис. та не більше 12 тис. руб. Станом на 1 січня 2010 року чисельність учасників російської програми становила 2,1 млн. осіб, обсяг сплачених ними страхових внесків упродовж 2009 року - 2,5 млрд. руб [36].

Для розв’язання проблеми посилення довіри населення до НПФ потрібно запровадження системи гарантій щодо здійснення фондами пенсійних виплат, зокрема заснування Централізованого страхового резервного фонду, який має фінансуватися з коштів, облікованих на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, і гарантувати довічні виплати пенсій страховими організаціями.

Інформування населення про переваги НПФ порівняно з іншими інструментами довгострокового накопичення (страховими й банківськими продуктами), забезпечення надійності отримання учасниками пенсійних фондів додаткових виплат при досягненні ними пенсійного віку сприятиме формуванню у громадян особистої відповідальності за забезпечення власного добробуту після завершення трудової діяльності та, у зв'язку з цим, за формування особистих пен-

сійних накопичень.