Розділ одинадцятий Про головщини людей путних, селян і паробків

1. Про головщину і про нав'язку ремісних людей.

2. Про побиття і головщину тіунів, приставів та інших врядників.

3. Про головщини і побиття простих людей і паробків.

4. Про побиття і рани мужицькі і паробоцькі.

5. Жид, татарин християн у неволі тримати не повинні.

6. Людина вільна ні за який злочин у неволю не повинна взята бути.

7. Про залік закупам суми в рахунок боргу за відпрацьований час.

8. Якби чиясь людина, вільна або невільна, або челядинець перейшов до іншого, а той не хотів би за законом повернути його.

9. Якби від когось утік челядинець, а хтось, будучи сповіщений про це, вільно його пропустив.

10. Якби хто сина свого або вільну людину в неволю запродав.

11. Якби хто під час голоду челядь свою прогнав.

12. Невільниками люди вважаються з чотирьох причин.

Розділ дванадцятий Про грабежі і про нав'язки

1. Якби хто захопив або пограбував стадо господарське, або князів­ське, панське і земянське і щось із цього стада заморив.

2. Якби хто пограбував чийсь кінський табун на своїй землі, або на землі власника табуна, або на місці потрави.

3. Якби хто украв щось, що належить шляхтичу або шляхтянці.

4. Про захоплення коня, що належить пану, дворянину і шляхтичу.

5. Якщо хто пограбує чиюсь людину.

6. Нав'язка селянину і селянці.

7. Нав'язка за невільну челядь.

8. Нав'язка за волів, корів і іншу скотину.

9. Про міщан, що не повинні на торгу земян грабувати.

10. Ціна на птахів.

11. Ціна на птахів свійських.

12. Ціна на собак.

13. Якби кого вкусив неприв'язаний пес.

14. Якби хто мав пса або тварину, які спричинили б людям шкоди.

Розділ тринадцятий. Останній Про злодійство

1. Про паробків, які десь крадуть.

2. Яким чином у чиємусь домі мають відшукувати речові докази або слід.

3. Якби хто перешкоджав шукати вкрадені речі або відбив речові докази.

4. Якби хто спіймав чиюсь людину на місці злочину, то має вести її до її пана.

5. Якби хто виявив у кого вкрадені речі, то мусить вести таку людину до її пана і просити правосуддя.

6. Якби хто переховував у своєму домі спійманого на місці злочину злодія або знав про нього, або викупив від шибениці.

7. Якби хто у перший раз звинуватив шляхтича перед судом без речо­вих доказів.

204

8- Також, якби цей же шляхтич був вдруге обвинувачений без речових доказів.

9. Якби той самий шляхтич перед судом без речових доказів був обви­нувачений у крадіжці втретє.

10. Якби селянин обікрав кліть іншого селянина, як має бути покара­ний.

11. Якби речовий доказ було знайдено під замком у чиїйсь будівлі.

12. Якби злодія за крадіжку було схоплено.

13. Якби кого справедливо було запідозрено.

14. Спійманого на місці злочину злодія протягом дня можна катувати тричі.

15. Якби чиїсь люди, спіймані на розбої або крадіжці, показали на ко­гось, що він із ними ділився.

16. Якби шляхтич звинуватив чиюсь людину у злодійстві.

17. Якби у кого було знайдено речовий доказ.

18. Якби кого було звинувачено перед властями у крадіжці речі.

19. Якби хто добивався повернення украденого і заявив, що вкрадено більше, ніж виявлено речових доказів.

20. Якби хто вбив злодія на місці злочину.

21. Якби хто у своєму домі поранив злодія, коли той обкрадав.

22. Якби яку людину було запідозрено як злодія і були в наявності письмові докази цьому, але та не давала себе катувати.

23. Якби хто вкрав щось на господарському подвір'ї.

24. Про приблудних тварин.

ПРАВА ПИСАНІ, НАДАНІ ДЕРЖАВІ ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВУ ЛИТОВСЬКОМУ, РУСЬКОМУ, ЖЕМАЙТСЬКОМУ ТА ІНШИМ СВІТЛІЙШИМ ПАНОМ СИГІЗМУНДОМ, 3 БОЖОЇ МИЛОСТІ КОРОЛЯ ПОЛЬСЬКОГО, ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ЛИТОВСЬКОГО, РУСЬКОГО, ПРУСЬКОГО, ЖЕМАЙТСЬКОГО, МАЗОВЕЦЬКОГО ТА ІНШИХ

Ми , Сигізмунд, з ласки божої король польський і великий князь литовський, руський, пруський, жемайтський, мазовецький та інших, маючи продуманий добрий намір і з ласки нашої господарської, бажаючи обдарувати християнськими законами, всім прелатам, княжатам, панам хоруговним, вельможам, благородним лицарям, шляхті і всьому поспольству та їхнім підданим, корінним мешканцям земель нашого Великого князівства Литовського, якого б стану та походження вони не були, усі їхні права і привілеї церковні: як для осіб католицького, так і православного віросповідання, а також світські, що були ними отри­мані від світлої пам'яті королів і великих князів, від батька нашого Казимира і брата нашого Олександра, предків наших, за їхнього життя, на будь-які володіння і вольності, незалежно від того, за якою датою, латин­ською чи руською, дані ці вольності та ті, що вийшли, надані та пожалувані привілеї, які мають у собі справедливі установлення, бажаємо вважати такими, що мають силу, так само, як би вони були пожалувані нами і вписані слово в слово у ці наші листи, які ми словом нашим господарським і нашою особистою присягою на святому Євангелії зобов'язуємося дотри­муватися і берегти, як зобов'язуємося і обіцяємо підтвердити і закріпити їх з усіма їхніми установленнями, звичаями і артикулами; милістю, благо­родством і щедрістю нашою ми вирішили їх підтвердити і закріпити, що підтверджуємо і закріплюємо, наказуючи при цьому вважати їх такими, що мають силу на всі часи.

1. Господарь зобов'язується нікого не карати за заочним обмовленням, навіть якщо справа стосувалася б образи гідності його величності. А також якщо хто-небудь безпідставно обвинуватив іншого, то сам повинен понести таке саме покарання

Перш за все, позначеним вище прелатам, княжатам, панам хоруговним, шляхтичам і містам позначених земель Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтського та інших ми пожалували, що ні за чиїм явним або таємним оговором, несправедливою підозрою тих княжат і панів хоругов-них, шляхтичів та міщан ми не будемо карати будь-яким грошовим штра­фом, смертною карою, в'язницею, чи конфіскацією маєтку, але лише після того, як позивач чи відповідач особисто стануть перед судом християнським і за допомогою явного судового розгляду у відповідності з установленнями християнського права остаточно було б доведено їхню провину, то тільки після суду і такого доказу провини, згідно зі звичаями і правами христи­янськими, їх має бути засуджено і покарано у відповідності до тяжкості їхніх злочинів.

Також, якщо дехто огудою звинуватив кого, і той, кого звинуватили, повинен був би зазнати безчестя або смертної кари, або конфіскації маєт­ку, або якого іншого покарання, тоді той, хто огудить іншого, але не по­дасть доказів, сам повинен понести таке покарання.

2. Про зраду господарської величності,

яка виражена в тому, якби хто-небудь утік би до ворожої землі

Якби хто з наших підданих утік із нашої держави до землі наших ворогів, той позбавляється своєї гідності, а маєток його отчизний вислужений або куплений не переходить ані до дітей, ані до родичів, а тільки до господаря.

3. Якщо хто у кого купить або візьме

у заставу маєток, а той потім втече до ворожої землі

Коли буде та людина до здійснення цього злого вчинку, знаходячись іще у нашій державі, продасть або віддасть у заставу кому який маєток, а той, що придбав, не знав би такого її задуму й присягнув про це, то він може спокійно володіти купленим або взятим у заставу маєтком. Але якщо він не хоче присягнути, то втрачає свій особистий маєток, а також і те, що купив або взяв під заставу від нього.