24. Якби хто з іншим володів не поділеним спільним маєтком

Постановляємо також, що якби декілька виділених або невиділених бра­тів або які інші співвласники мали спільно яких неподілених людей, дан­ників або млинарів, то кожен із цих братів або співвласників мусить чинити справедливість особисто кожному сусідові та іншим з людей спільних, не чекаючи ні братів, ні співвласників. А якби йому самому від такої людини було спричинено кривди, тоді потерпілий має право на суд і позов, хоча би без братів своїх або названих вище співвласників. Якщо ж ці брати або співвласники були б у маєтку, то він має сповістити їх про цей суд.

25.

Також постановляємо: хоча ми дали всій землі писані права, за якими судді мають судити, проте всі права повністю не можуть бути відразу ж написані, і ці права не можуть включати до себе усі артикули. Тому якби суддям прийшлося розглядати те, що в цих правах не було записане, то подаємо це на розсуд суддів за їхньою совістю, і вони мусять, покладаю-чись на Бога, винести вирок у відповідності до здавна встановленого зви­чаю. Проте на найближчому ж сеймі повинні про ці випадки довести до нашого або наших панів ради відома. І якщо ми або наші пани радні за­твердять ці випадки, то вони також мають бути вписані до цих прав.

26. Державці, які нещодавно стали державцями,

а до того тіунами були, не повинні судити шляхтичів,

бо їх судять тільки воєводи, маршалки і старости

Постановляємо, що державці, яких нещодавно стали називати держав­цями, а раніше називалися вони тіунами, не повинні самі судити шляхти­чів і бояр наших і посилати за ними своїх децьких, але їх повинні судити воєводи і маршалки наші, земський і двірний, і старости. Проте, якби шлях­тичі і бояри наші самі з доброї волі захотіли постати перед судом дер­жавців, то вони мають право їх судити. При цьому, якби одна із сторін визнала вирок несправедливим, то вона може апелювати до воєводи або старости, хто з них буде в якому повіті. Державці ж не повинні їм пере­шкоджати у цьому, але повинні допустити їх апелювати до того воєводи, в чиєму повіті вони будуть.

27. Про розміри децькування, яке слід платити

дворянам нашим панів воєвод, маршалків, старост,

державців та їхніх намісників

До того постановляємо: вижу і децькому нашому вижового і децькуван-ня рубль, а вижу і децькому воєводи і маршалків, земського і двірного, і старост, які давно старостами, п'ятдесят грошей. А вижам і децьким тих державців, яких нещодавно було названо державцями, а раніше називались тіунами, по дванадцять грошей, вижам і децьким їхніх намісників помильне по грошу з милі, а вижам і децьким намісників воєвод по дванадцять гро­шей. Якби вижі і децькі наші і воєвод, маршалків, старост і державців наших, а також їхніх намісників, яких взято вижем або децьким на вижу-вання або децькування, нікуди не виїжджали, то їм має бути заплачено вижевого і децькування половина. Але якби нами пана децького було по­слано для стягнення грошей, то йому децькування від кожного рубля де­сять грошей.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку: