16. Якби хто на дорозі влаштував кому-небудь засідку і того було б поранено

Також якби який шляхтич на дорозі влаштував засідку одній або декіль­ком особам з метою поранити або пограбувати, або вбити їх і його самого було б убито тими, проти кого на дорозі він улаштував засідку і на яких накинувся, і якби родичі цього вбитого присягнули, що він його вбив перш ніж той напав, тоді той, що вбив, мусить платити головщину. А якби родичі вбитого не хотіли присягнути, заявляючи, що вони при цьому не були при­сутні, тоді той, що вбив, може виправдатися присягою із двома співпри-сяжниками-шляхтичами, навіть якщо б ці шляхтичі були його слугами, тоді він не мусить платити за вбивство. Проте, якщо виявиться, що він скоїв це вбивство, захищаючи своє життя, то він звільняється від сплати штрафу і головщини.

17. Якщо хто притягне іншого до судової відповідальності за насильство, як мусить напад доводити

Якби хто притяг до суду іншого за напад, тоді він повинен довести своє обвинувачення заслуговуючими на довіру свідченнями. А якби свідка не мав, але залишилися сліди цього насильства, тоді він має сам доводити провину відповідача своєю присягою. Але якби він допустив відповідача до присяги і той хотів присягнути, підтверджуючи свою невинуватість, а позивач, який порушив справу про насильство, присягнути не хотів, то з відповідача має бути знято обвинувачення у скоєнні насильства.

18. Якби кому у чиїмось домі було завдано шкоди або він зазнав насильства у дорозі з відома хазяїна дому

Якби кому у чиїмось домі було спричинено шкоди або він зазнав насиль­ства у дорозі або в іншому місці за бажанням або з дозволу, або з відома хазяїна дома, і того хазяїна було б притягнуто до суду і його провину було б доведено ґрунтовними доказами або особистою присягою позивача за наявності речових доказів або яких-небудь слідів, пред'явлених офіційно, то він буде зобов'язаний особистими грішми заплатити за той розбій і спри­чинену шкоду, а тих злодіїв притягти до суду.

19. Якби хто наслав на чиє село своїх людей або напав на нього особисто, побив, поранив і пограбував

Також якби хто на чий маєток, село або на його людей скоїв напад сам або кого наслав і завдав цим насильством шкоди або поранив кого і кого-небудь пограбував, той мусить потерпілій стороні, якщо вона належним чином доведе, що було скоєно насильство і нанесені рани, відшкодувати шкоду, повернути награбоване із надлишком і сплатити за насильство, а у господарську казну — стільки ж. І хоча б той, хто вчинив напад, не поранив і не побив нікого, але взяв що-небудь, він також мусить сплатити потер­пілому за насильство, а його людям мусить відшкодувати шкоду у тому розмірі, який він [потерпілий] назве під присягою.

20. За рядовий напад на сусідів дванадцять рублів

грошей

Також постановляємо, що за кожний рядовий напад на сусіда, доведений у судовому порядку на користь потерпілої сторони, має бути присуджено дванадцять рублів грошей і стільки ж штрафу нам, господарю.

21. Якби шляхтич на дорозі скоїв розбійний напад

на шляхтича

Також якби шляхтич на дорозі скоїв розбійний напад на шляхтича і той, кого було пограбовано, впізнав того, хто напав, в обличчя і показав свої рани гідним людям або показав сліди пограбування властям або стороннім людям і при цьому вказав на особу того, кто його побив, і притягнув би до суду того, хто його поранив, а той хотів би звільнитися від обвнувачення присягою, то перш, ніж відповідачеві звільнитися від обвинувачення прися­гою, при своїх ранах першість присяги має потерпілий. Але якби той, хто побив, не хотів би примиритися із потерпілим і допустив би його до при­сяги проти себе, тоді, якщо потерпілий присягне, того, хто нападав має бути покарано як розбійника.

Якби хто на дорозі посварився, але не грабував, проте його було б звину­вачено у розбої, то поранений повинен присягти, а той має заплатити йому за рани і не повинен бути присуджений до смертної кари, як за розбій.