1. Під час розгляду справи у суді ніхто не повинен

апелювати до господаря, але обидві сторони зобов'язані

довести справу в суді до кінця

Під час розгляду справи в суді ніхто не повинен апелювати до нас, гос­подаря, ні до сейму, щоб тим самим не створювалася тяганина, але обидві сторони зобов'язані довести справу до кінця.

А якби одна із сторін вважала, що вирок несправедливий і, на її думку, його винесено не згідно з правом писаним, то вона має просити у суддів листа у своїй справі із вказівкою, на якій підставі судді винесли вирок. Судді будуть зобов'язані дати листа, завіреного своєю печаткою, після чого незадоволений вироком має перед нами, господарем, або на найближчому сеймі з тими суддями говорити і пред'явити лист цих суддів. Якби суддя не хотів видати витягу, то незадоволений вироком має взяти з собою трьох шляхтичів і знов просити в нього, тоді суддя обов'язково повинен буде його видати. А якби суддя не видав і це було б доведено, то він має заплатити штраф господарю дванадцять рублів грошей, а тому відшкоду­вати шкоду.

2. Кожен воєвода, старости і державці наші у своєму повіті

мають вибрати і привести до присяги двох земян, які мають

судити разом із їхніми врядниками

А також постановляємо, що воєводи, старости і державці наші мають у своєму повіті вибрати двох земян, людей достойних, які заслуговують на довіру, привести їх до присяги і встановити такий порядок: якщо пан воє­вода, староста і державця наш, будучи зайняті нашими або державними справами, самі не встигнуть розглянути справи, то ті два земянина разом із намісниками і маршалками цих наших панів врядників мають розглянути справи і вирішити їх у відповідності до тих прав писаних, які ми дали всій державі. А присяжні писарі тих панів воєвод, старост і державців наших зобов'язані також знаходитися коло них і все записувати і слідкувати за надходженням штрафів до нашої казни, а також інших штрафів і прибутків своїх панів. А без цих присяжних панів земян, якби обидва були відсутні, намісники і маршалки не повинні судити; хоча б один із тих земян при них має бути постійно.

3. Як мають повістками господаря, панів воєвод, старост та інших врядників викликати до суду за кривду

Також постановляємо: якби до якого князя або пана, або шляхтича до шляхтича була яка справа, то відповідач має бути покликаний до су­ду повістками нашими господарськими або воєводи, або інших врядників. Якщо ж той, кого покликали, не з'явився би за цими двома повістками, то його має бути доставлено децьким. Якщо ж він не взяв це до уваги і не з'явився до суду з децьким або від децького втік, ухиляючись від суду і не бажаючи відповідати перед судом, то, якщо в суді справа ведеться про маєток, суд має ввести позивача у володіння маєтком, а якщо — про рухо­ме майно, то ввести у володіння людьми або землею, які будуть коштувати стільки, скільки коштує те, з приводу чого порушено справу. А кого буде введено у володіння маєтком або людьми, або землею, той має до суду тримати це в цілості і не повинен нічим пошкодити. А якби чимось пошко­див, то має це виправити і надати суду в цілості у такому вигляді, як він отримав при введенні його у володіння.

Проте викликати до суду не повинен інакше, як тільки взявши вижа з нашого двору, який знаходиться ближче всього до маєтку того пана або земянина, якого буде притягати до суду, і, крім того, ще понятих, людей гідних, і в присутності вижа і понятих має викликати на ті строки, які ми встановили нашим підданим для судового розгляду.

А в тих випадках, коли чиясь людина постраждала б від злодійства чиєїсь іншої людини або його було побито, або пограбовано, або трапилося би вбивство серед чоловіків, або які інші справи, які часто трапляються між сусідами, то у відповідності до старих звичаїв пан потерпілого має звернутися один і другий раз до пана того винуватого з проханням про справедливість. А якщо той справедливості не вчинить, то має покликати до судді того повіту, в якому живе.