Тема 7 Методи виявлення потенційних можливостей банку

Оцінка можливостей, які має банк, дозволяє забезпечити їх баланс з ринковими потребами, виробити обгрунтовані програми розвитку та пове­дінки банку на ринку, створити адекватну (відповідну до умов) основу для прийняття правильних управ­лінських рішень. Аналіз таких можливостей повинен проводитися з точки зору дослідження зовнішніх та внутрішніх умов діяльності банку.

7.1. Апапе внутрішніх умов діяльності банку

Аналіз внутрішніх можливостей банку буду­ється на засадах:

1) оцінки його фінансово-економічного становища;

2) аналізу передбачуваного переліку послуг;

3) оцінки стратегічної поведінки банку на ринку;

4) стану планування;

5) рівня технічного забезпечення;

6) кваліфікації персоналу;

7) вивчення інформаційної забезпеченості;

8) маркетингової діяльності;

9) аналізу організаційної структури банку.

У процесі маркетингової діяльності на різних етапах вивчаються усі ці показники. Проте на стадії виявлення потенційних можливостей банку доцільно спинитися лише на аналізі банківського балансу, що дає достатньо інформації за даним напрямом.

Банківський баланс є основним джерелом інформації, що комплексно характеризує діяльність банку. Аналіз балансу дозволяє визначити стан ліквідності, доходності, а також ступінь ризику під час проведення окремих банківських операцій.

Завдяки інформації з балансу можна виявити джерела власних та залучених коштів, структуру їх розміщення на певну дату або за певний період.

Банківський баланс може аналізуватися в повному обсязі або в певній частині, що відповідає конкретно визначеній проблемі. Аналіз балансу банку може проводитися за трьома напрямами:

• функціональний аналіз;

• структурний аналіз; ' операційний аналіз.

У результаті проведення функціонального аналізу оцінюється діяльність банку в цілому, його відносини з конкурентами, а точніше з контрагентами (іншими кредитними інституціями, державними та іншими організаціями, населенням тощо), оскільки весь комплекс взаємин всередині банківської індустрії не зводиться лише до стосунків конкуренції. Це дозволяє визначити відповідність функцій, що виконуються банком, його завданням. При проведенні такого аналізу враховують:

1) загальну суму балансу;

2) співвідношення розмірів депозитів та наданих кредитів;

3) співвідношення власних і залучених коштів;

4) частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів

та їх вкладень.

Важливо також урахувати, що частка певної банківської операції в загальній сумі балансу дозволяє виявити основну спрямованість діяльності банку. Аналіз цього аспекту дозволяє максимізувати прибутки.

Структурний аналіз торкається окремих різновидів операцій, а також структури доходів, витрат та прибутку банку і передбачає:

1 ) аналіз структури пасивнихоперацій, у тому числі:

• аналіз залучених коштів (строкові депозити та депозити до запитання, кошти в розрахунках, кошти, що надійшли від юридичних та фізичних осіб від продажу їм акцій та інших цінних паперів, кредитори, кредити інших банків);

• аналіз власних коштів (фонди банку, власні кошти, що передбачаються на фінансування капітальних вкладень, прибуток, власні кошти в розрахунках, суми і мобілізації);

2) аналіз структури активних операцій (загальна сума кредитів у розмірі позик та за напрямами надання);

3) аналіз структури доходів (операційні доходи, доходи від інших видів діяльності, інші доходи):

4) аналіз структури доходів (операційні витрати, витрати на забезпечення функціонування банку, інші витрати);

5) аналіз прибутку (прибуток від операційної діяльності, інші прибутки).

Операційний аналіз спрямований на поглиблене дослід­ження доходності банківської діяльності; дозволяє оцінити кожну операцію з точки зору виявлення найбільш важливих для формування загального прибутку банку. Операційний аналіз також повинен проводитися з метою виявлення можливостей банку щодо проведення операцій достатнього рівня рентабельності.