Банківські акцепти

Послуги через акцептні операції банків пов'язані з акцептом комерційних векселів або чеків, тобто наданням банківської гарантії продавцеві або експортерові. Така операція має кредитний характер і в зв'язку з цим часто носить назву акцептованого кредиту. Суть послуги з надання акцептованого кредиту полягає в тому, що одержувач товару домовляється з банком про акцепт і отримує від нього акредитивний лист, який є банківською гарантією оплати векселя, що виставлений на одержувача товару. Покупець пересилає акредитивний лист постачальникові як гарантію.

Авальний кредит

Послуга через авальний кредит надається у формі аваля векселя. У широкому розумінні аваль є вексельним дорученням, за яким аваліст (особа, яка здійснює аваль) бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання умов будь-якою особою, зобов'язаною за векселем (акцептантом, векселедавачем, індосантом - напис власника щодо передачі векселя).

Банк може надати послугу через гарантування вексельних зобов'язань, зробивши на титульному боці векселя або на додатковому листі (алонжі) гарантійний напис — аваль. Гарантія може розповсюджуватися на всю суму векселя чи на її частину.

Лізинг

Під лізингом розуміють довгострокову оренду машин та обладнання, яка здійснюється спеціальними лізинговими компаніями. Така оренда виступає як особливий спосіб фінансування інвестицій, що базується на збереженні права власності на товар за орендодавцем. Це своєрідна альтернатива банківському кредитуванню.

Банки також практикують надання послуг через лізингові операції, створюючи іноді спеціальні дочірні лізингові компанії За своїм змістом лізинг близький до кредиту і відрізняється тим, що позика має не грошовий, а товарний характер.

Факторинг

Коли необхідно терміново перетворити дебіторську заборгованість у «живі» гроші, організації звертаються до факторинга, тобто до продажу рахунку за певну плату факто­ринговій компанії або банку.

Факторингова угода може укладатися як з правом, так і без права регресу, тобто права зворотної вимоги до клієнта у разі неоплати дебіторами рахунків-фактур,

Форфейтинг

Під форфейтингом розуміють практику купівлі та продажу непогашених боргів у міжнародній торгівлі.

За своїм змістом форфейтинг схожий на факторинг. Ця банківська послуга полягає в переуступці продавцем права вимоги платежу від покупця за надані йому послуги та/або товари.

В. Інвестиційні послуги (операції)

Проведення банком лише позичкових операцій дає йому можливість отримати достатній прибуток, проте не дозволяє розраховувати на низький рівень ризику. Тому активні операції не слід обмежувати лише кредитними послугами.

Маючи у своєму розпорядженні вільні грошові кошти, банк повинен забезпечити їх збереження, створити відповідну диверсифікацію та ліквідність. Цим вимогам цілком відповідають інвестиційні операції банку.

Усі цінні папери, які банк має та які купує, поділяються на дві великі групи:

• первинний резерв (або власні інвестиції), ці папери служать цілям доходності банку;

• вторинний резерв, ці папери призначені для підтримки ліквідності банку.

Інвестиційну діяльність комерційного банку досліджують за такими напрямами:

• інвестиційна політика;

• операції на ринку цінних паперів.

Інвестиційна політика банку

Інвестиційна політика комерційного банку повинна бути спрямована на підтримання відповідних пропорцій між первинним та вторинним резервами цінних паперів, використання активів обох резервів відповідно до їх призначення. Саме це забезпечує такі напрями інвестиційної політики, як доходність та ліквідність. Поряд із завданнями доходності та ліквідності банк повинен мінімізувати ризик від операцій з цінними паперами. Найбільш надійним методом зниження такого ризику є диверсифікація, яка становить третій напрям інвестиційної політики.

Диверсифікація — це розподіл інвестиційного портфеля між різними фінансовими інструментами та іншими активами для зниження ризику.

Диверсифікація може здійснюватися за чотирма основними напрямами:

• за якістю цінних паперів (або за емітентами);

• за строками погашення;

• за типом зобов 'язань;

• за географією.

Операції на ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів (або фондовий ринок) — це частина ринку капіталів, яка належить до сфери обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів на прикладі Великобританії представлено на рис. 2.13.

Зі схеми видно, що фінансові ринки поділяються на два великі сектори: грошові ринки та ринки капіталів. Грошові ринки являють собою гуртові (оптові) фінансові ринки, призначенням яких є здійснення послуг (операцій) з надання та позичення грошових фондів на короткий термін, на відміну від ринків капіталів, які є фінансовими ринками, що призначені для послуг (операцій) з надання та запозичення капіталів на тривалий термін. Межа між цими ринками умовна. Вважають, що грошові ринки — це термін від 1 доби до 1 року, а ринок капіталів — це термін від 5 років та більше. Це — перша відмінність.

Друга відмінність полягає в різниці призначення позичкових коштів.

Грошові ринки обслуговують сферу обігу, і капітал там функціонує як засіб обігу та платежу. Ринки капіталів обслуговують процес розширеного відтворення, і капітал функціонує там не як гроші, а як вартість, що самозростае.

На практиці постійно відбувається перетворення корот­котермінових ресурсів у середньо- та довгострокові позики і портфельні інвестиції.

Оптимізація структури пропонованих банком послуг

Як і будь-який товар, банківська послуга проходить у своєму розвитку кілька послідовних етапів:

1. Виведення послуг на ринок.

2. Зростання.

3. Зрілість.

4. Спад.

Графічна характеристика етапів життєвого циклу банківської послуги наведена на графіку (див. рис. 2.14.)

Рис. 2.14. Етапи життєвого циклу. 77

Третя відмінність між грошовими ринками та ринками капіталів полягає у типах фінансових інструментів, що використовуються для проведення операцій на цих ринках.