Миша маленька завдовжки 5 см (без хвоста)...

Зразок.

... Цей звірок живе на луках і полях. Він чіпляє гніздо на стеблах високих трав або хлібних злаків. Миша знищує зерно і в полі, і в скирдах, куди перебирається жити на зиму.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

ССЦ складається з трьох частин: зачину, середньої частини й кінцівки.

Зачин висловлює ключову думку висловлювання. У системі ССЦ це найбільш значиме (автосемантичне, самозначне) речення. Зачин групує навколо себе інші речення, підпорядковуючи їх собі. Середня частина складається з кількох речень, пов’язаних між собою й зачином послідовним або паралельним зв’язком. Всі ці речення залежні від зачину і без нього можуть бути незрозумілими. Кінцівка висловлює висновок або ж підбиває підсумок усьому вище сказаному. Часто кінцівка є узагальненням. У кінцівці можуть бути вставні слова, що вказують на завершеність, вичерпаність думки: отже, одним словом, нарешті, таким чином. Проте, якщо думку вичерпано, кінцівки в ССЦ може й не бути.

V. Виконання вправ на закріплення.

* Прочитати записаний на дошці (або спроектований на дошку) текст. Визначити в ньому зачин, виклад і кінцівку. Визначити ССЦ, у кожному вказати зачин, середню частину й кінцівку.

І. Щоранку в один і той же час я чув, як білка стрибала на дах і, дряпаючи гострими кігтями по залізу, прибігала до мого вікна. Минала якась мить – сонячним зайчиком білка летіла на сосну, і з гілля, що легко похитувалося, сипалася зерниста роса.

Перестрибнувши на сучок, тваринка витирала лапкою вмиту росою мордочку, причепурювалась. Якщо в цю хвилину я підходив до вікна, вона кидала на мене погляд очей-янтаринок і, цокаючи, як танцюристка кастаньєтами, шугала на вершечок сосни. Звідси, розпустивши хвіст, летіла на ялинку, а потім, як у воду, пірнала в густе листя ліщини.

Назад верталась іншим шляхом: в зубах у неї були зірвані разом із зеленою шкаралупою горішки. Пробігала парканом, тоді спускалася на землю і, майнувши через вуличку, зникала.

Я здогадувався: білоччине гніздо десь недалечко. Хотілось подивитися, де вона живе, але тваринка, помітивши, що я стежу, починала сердито цокати й заплутувати сліди, і я щоразу слухняно повертав назад (За В.Канівцем; 148 сл.).

ІІ. Цього великого гусака єгер Микола підібрав пораненим: одне з його крил було перебите. Полетіти у вирій він не зміг би, і на нього чекала холодна й голодна смерть.

Гусак так і залишився в єгеря. Через місяць він ходив по кімнаті, доброзичливо гагагкаючи, просив їжу й навіть грався, смикаючи усіх за одежу. Він хапав різні предмети, тому вранці ніколи не можна було знайти Миколиної шапки чи доньчиних рукавичок.

Навесні в гусака вселився неспокій. Якось, розбивши вікно, він вирвався надвір, і з того часу його не полишала шалена туга. Микола з нетерпінням чекав, поки розтане крига – гусака можна буде випустити на озеро.

Віднісши гусака до водойми, Микола ще днів з десять допомагав йому харчами, проте не кликав. А одного прекрасного ранку ми побачили свого підопічного з подругою, оточених верткими жовтими бульбашками, що пурхали на плесі, пропадали під водою й знову вискакували. Сонце, дивлячись на цю красиву, веселу й щасливу сім’ю, теж раділо в небі, посилаючи на це озеро, мабуть, найбільше тепла (За Г.Кримчуком; 160 сл.).