V. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

* Прочитати подані пари слів, відзначити відмінність у їх вимові й написанні.

Здоров’я – свято. Духмяний – м’ята. Подвір’я – повітря. Буряк – бур’ян. З’явитися – роззявити.

* Записати народні прислів’я, на місці крапок вставляючи потрібні слова. Позначити в словах орфограму “апостроф”.

Свічка свічку світить і себе ... . Хто сам в гріхах, як в ..., хай інших не судить. Піст – не міст, його ... . Як всі ... відзначати, то й сорочки не мати. На кожнім ... свої повір’я. Два лисих за гребінь ... . Щастя в повітрі ... , воно в боротьбі дістається.

Для довідок. З’їдає. Реп’яхах. Не об’їдеш. Свята. Подвір’ї. Б’ються. Не в’ється.

* Розподільний диктант. Слова з апострофом та без нього записати в дві колонки.

Полум’я, надбрів’я, поспів’я, надвечір’я, лисогір’я, прип’ятський, медвяний, рутвяний, Святослав, В’ячеслав, Воробйов, Прокоф’єв, Лук’янченко, об’їжджати, святковий, невід’ємний, дзвякнути, мавпячий, повір’я, Дем’янчук, Муравйов, ряжанка, цвях, зв’язок, міжгір’я, врятований, торф’яний, зоряний, пів’ящика, пів-Ялти, пів’яру, кур’єр, брязкіт, пюпітр, дит’ясла, дебют, різьбяр.

* Пояснювальний диктант.

І. Летять століття, мов космічна мить, а пам’ять не вмирає і не в’яне. (С.Жук.) Лет мрії як із дійсністю з’єднати? Як поєднати землю і блакить? (В.Семченко.) Ця химера таки невідв’язна, я дарма з нею стільки б’юсь: наче й крила мої не зав’язано, а піднятися ввись боюсь. (В.Кордонець.) А землю тільки з неба осягнеш – під фюзеляжем – рідне Білозір’я, крислатий клен на батьковім подвір’ї. (А.Горбівненко.) Люди, я на сторожі чистих криниць, святих криниць ваших сердець. (В.Поліщук.) Не роз’єднай нас, доле, у путі, не дай нам, Боже, поодинці впасти! (В.Лупейко.) Поміж ненавистю й любов’ю душа стікає кров’ю. (Л.Білозерська.) Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. (Л.Костенко.) І день пливе у далину рудим нав’юченим верблюдом. (Д.Луценко.)

ІІ. Ліс зеленим полум’ям лиже сиві хмари. (О.Галета.) Ще літом дихає забір’я. (Г.Алексєєва.) Вже надвечір’я туманцем сріблиться. (Л.Косило.) І крадеться там сором’язливе сонце русявим хлоп’ятком підстриженим. (М.Косякевич.) Сонце в тихім надвечір’ї наче кісточка у фрукті. (Ф.Г.Лорка.) Червоне сонце опускається в роз’южену куряву. (В.Шевчук.) На прив’язі стежок гойднуться хати. (А.Горбівненко.) Солов’ями затьохкає ніч горобина, і рясними дощами обізветься спека. (А.Малишко.) Навіть скрекіт зляканих сорок серце не роз’ятрює, а тішить. (Д.Луценко.) Достигле сонце, наче помаранча, насіяло духмяних промінців. (В.Герман.) Осінні хмарини, жоржини вечірнього неба! Здійміться високо, полиньте далеко! (В.Свідзінський.) Студеного дощу іржаві цвяхи рвуть шмаття хмар. (В.Герман.) І стільки галактик у тому сузір’ї, що навіть поет завмира в недовір’ї. (В.Базилевський.)

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. П. 18, вправа 272.

Урок № 67

Тема: Слово і його лексичне значення. Групи слів за значенням, походженням і використанням.

Мета: узагальнити й систематизувати вивчене про лексичне значення слова, групи слів за значенням, походженням та вживанням; удосконалювати вміння визначати синоніми, антоніми, розрізняти за значенням омоніми, визначати слова власне українські й запозичені, а також діалектні слова та професійні; формувати логічне й образне мислення, удосконалювати навички виконання таких мисленнєвих дій, як порівняння, узагальнення, аналіз і синтез; уточнювати, збагачувати й активізувати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації виченого.