МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Г.В. Власова В.І. Лутовинова Л.І. Титова

АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНА ПЕРЕРОБКА ІНФОРМАЦІЇ

Навчальний посібник

Київ ДАКККіМ 2006

УДК 94 (477)

ББК 32.973.26-018.2 я 73 В - 58

Власова Г.В., Лутовинова В.І., Титова Л.І. Аналітико-си- нтетична переробка інформації: Навчальний посібник. – К.: ДАКККіМ, 2006. – 290 с.

Рецензенти: М.С.Слободяник, доктор історичних наук, професор;

І.В. Карпенко, голова Ради директорів ЗАТ “Український фондовий дім”, кандидат фізикоматематичних наук;

О.Б.Виноградова, кандидат історичних наук, доцент

3

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник “Аналітико-синтетична переробка інформації” (АСПІ) включає матеріали розділів курсу відповідно до навчальної програми. Це одна з фахових дисциплін, що вивчається студентами спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”.

Значення курсу визначається сутністю процесів АСПІ в інформаційній діяльності. Кінцевим результатом і метою АСПІ є підготовка та доведення до користувача згорнутої інформації про документи, аналітичної інформації відповідно до інформаційних потреб користувача. У зв’язку з цим в основу курсу покладено два основних методи: аналіз і синтез. Це обумовлює необхідність вивчення макро- та мікроаналітичного згортання інформації з метою представлення нової інформаційної продукції як в традиційному, так і в електронному вигляді.

Тому змістом курсу передбачено вивчення теорії та методики АСПІ з використанням інформаційних систем, враховуючи специфіку спеціалізації “Міжнародні інформаційні системи”.

Мета та завдання курсу полягає у формуванні системи теоретичних, методичних знань про різні види, процеси, технології АСПІ; набутті практичних умінь та навичок інформаційного аналізу та синтезу документів; здійснення методів згортання інформації, представлення її в стандартному вигляді в традиційних та автоматизованих системах, у видах інформаційної продукції (традиційному та електронному вигляді) як результату АСПІ та доведенню її до користувачів шляхом здійснення пошуку в інформаційних системах та комп’ютерних мережах.

Кожен вид АСПІ розглядається як процес (метод), за допомогою якого можна створити пошукові образи документів (ПОД) для введення інформаційних масивів в інформаційно-пошукові системи (ІПС); створення електронних каталогів (ЕК), баз даних (БД) різноманітних видів інформаційної продукції як у традиційному, так і в електронному вигляді.

У навчальному посібнику більше уваги приділяється розкриттю таких питань (аспектів), як: методика бібліографічного опису електронних ресурсів; форматне представлення бібліографічних записів в автоматизованих системах (АІС), структура та призначення форматів UNIMARC, UNIMARC / Authorities, RUSMARC, UKRMARC; методи використання програмних систем (ПС) для створення електронних каталогів та баз даних ИРБИС (Росія); УФД /

4

Бібліотека (Україна), визначення – структури, призначення, видів інформаційно-пошукових мов; класифікаційних та дескрипторних та призначення інформаційно-пошукового тезауруса; види і методи індексування для створення пошукового образу документів і пошукового образу в інформаційно-пошукових системах.

Історичні витоки методики формування бібліографічного опису документів, методологічні основи систематизації не розглядались в даному посібнику, оскільки вони детально висвітлені (досліджені) в спеціальній літературі (на яку посилаються в процесі викладання матеріалу автори посібника), і орієнтовані на функціональну підготовку фахівців інших спеціальностей.

Суттєва увага приділена найбільш розповсюдженим видам згортання і розгортання інформації – анотуванню, реферуванню та створенню оглядових документів. Основний наголос при цьому було зроблено на питаннях теорії та сучасних методах формалізованого згортання інформації.

Аналітико-синтетична переробка інформації: сутність, призначення, види

В епоху інформатизації суспільства інформаційні потоки перевищують можливості людства щодо їхнього ефективного використання.

Впровадження інформаційних систем, ефективних засобів і методів переробки та пошуку інформації дають можливість користувачам з інформаційного масиву вибрати необхідну ревалентну інформацію.

Слід зазначити, що в інформаційних масивах ІПС представлені не самі документи, а їх ПОД, бібліографічні описи, анотації, реферати, тобто вторинна інформація, тому основним призначенням АСПІ є створення вторинної інформації. АСПІ будується на використанні методів інформаційного аналізу й синтезу, має назву аналітико-си- нтетична переробка.

Інформаційний аналіз – це початковий етап перетворення документної інформації, який включає вивчення документів і виявлення із них найбільш суттєвих відомостей. Так, наприклад, при складанні БО на документи, з’ясовують відомості про авторів, назви документа, вихідні дані і т.п.

Інформаційний аналіз пов’язаний із синтезом, тобто, узагальненням інформації, отриманої в результаті інформаційного аналізу документів, і підготовки (представлення) результатів узагальнення в тій

5

чи іншій формі. Так, наприклад, одержані в результаті інформаційного аналізу відомості про авторів, назва документа, вихідні дані тощо об’єднуються (синтезуються) у формі бібліографічного опису, тобто створюється вторинний документ.

Таким чином, АСПІ – це процеси перетворення змісту документів з метою їх аналізу, виявлення необхідних відомостей, а також оцінки, співставлення та узагальнення, тобто створення вторинної інформації.

Але слід зазначити, що АСПІ не обмежується тільки здійсненням аналізу та синтезу. Їй притаманне також використання методу абстрагування, який допомагає виділити з усіх ознак документної інформації саме ті, що найбільш цікаві користувачам, і відкинути другорядні.

Метод узагальнення забезпечує згортання інформації, яку містить первинний документ, передбачає застосування способів перетворення великих обсягів інформації у більш компактну, але досить містку форму [26].

Упроцесі АСПІ відбувається згортання інформації, завдання якого полягає у змістовній оцінці значимості документа та зменшення фізичного обсягу або змін знакової форми документа за умовами мінімальної втрати інформативності.

Узалежності від глибини аналізу, розрізняють макроаналітичне та мікроаналітичне згортання інформації.

Макроаналітичне згортання полягає у відображенні у вторинному документі формальних ознак первинного та загальних відомостей про його зміст.

До макроаналітичного згортання відносяться такі види (процеси), як складання бібліографічного опису, анотування, результатом яких є створення бібліографічних описів і анотацій. Складання бібліографічного опису – це процес стандартизованого представлення основних даних про документ.

Анотування – це процес складання коротких відомостей, що характеризують документ з точки зору його змісту, форми, цінності, читацького призначення, оформлення тощо.

Упроцесі переробки первинної інформації згортанню може підлягати будь-яка кількість джерел інформації. Результатом такого згортання є огляди. Але слід зазначити, що тут також можлива різна глибина інформаційного аналізу. Так, наприклад, результатом макрозгортання кількості документів є біб-ліографічний

6

огляд – зведена узагальнена характеристика декількох документів. У бібліографічному огляді наводиться узагальнений опис змісту елементів і формальних ознак, які характеризують оглядові джерела інформації, які подаються в співставленні один з одним. Призначення таких оглядів – орієнтація користувачів у документальних потоках.

До мікроаналітичного згортання інформації відносяться: реферування; реферативні та аналітичні огляди; індексування.

Реферативний огляд є результатом аналізу документальних джерел з метою відбору фактів, які глибоко розкривають тему огляду.

Аналітичний огляд – результат аналізу документальних джерел і оцінки, визначеної інтерпретації виявлених із них фактів.

Індексування – це процес опису змісту та форми документа засобами штучної інформаційно-пошукової мови (ІПМ). Результатом індексування документа є його пошуковий образ (ПОД), який представляє собою набір лексичних одиниць (індексів) ІПМ, прийнятої в ІПС, що відповідають основним предметам і аспектам змісту документа. Індексуванню підлягають і інформаційні запити користувачів. Результатом індексування запиту є його пошуковий образ (ПОЗ) – сукупність понять про головні теми, аспекти запиту, які виражені ІПМ.

Пошуковий припис (ПП), окрім індексів запиту містить вказівки, що необхідні для проведення інформаційного пошуку.

Таким чином, в результаті аналітико-синтетичної переробки первинних документів отримують вторинні документи, які в свою чергу можуть бути синтезовані в різноманітні джерела вторинної інформації: інформаційні видання, каталоги, картотеки, огляди, банки даних тощо.

АСПІ здійснюють всі інформаційні заклади.

7

Розділ І. МАКРОАНАЛІТИЧНЕ ЗГОРТАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

1. БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ

До макроаналітичного згортання інформації відносяться складання бібліографічного опису та анотування.

Бібліографічний опис (БО) – це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Друга задача – створення образу (в т.ч. пошукового) документа! Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву, автора твору, місце, рік видання тощо. БО дає уявлення про зміст, вид, призначення, актуальність документа, а також дає змогу його ідентифікувати [26]. БО є складовою бібліографічного запису (БЗ), який може подавати, окрім БО – заголовок, класифікаційні індекси, предметні рубрики. Анотація БО складається з бібліографічних документів, які містять відомості про певні ознаки документів.

Оскільки загальна та спеціальна методики традиційного бібліографічного опису детально розглянуті в спеціальній літературі [26; 36], зупинимось на методиці складання бібліографічних описів електронних ресурсів, яка, на нашу думку, не знайшла достатнього висвітлення.

Становлення системи електронних інформаційних ресурсів в Україні зумовлено стрімким розвитком інформаційних технологій і їх широким впровадженням у різні сфери життя.

На розвиток системи електронних інформаційних ресурсів впливає також прогрес суспільства та його перехід до якісно нового стану – інформаційного [64].

У 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. в Україні було прийнято низку правових актів, які стали основою становлення і розвитку системи інформаційних ресурсів [1; 2; 6; 5].

Наш час характеризується появою великої кількості правил складання бібліографічних описів різних видів документів. На сьогоднішній день в Росії розроблений міждержавний стандарт ГОСТ 7.82-2001 “Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов”.

В Україні нормативно-методична база опису електронних ресурсів знаходиться в стадії розробки, тому більшість органів інформації і бібліотек користуються методичними матеріалами, підготовленими на базі даного стандарту [39].

Об’єктом для створення бібліографічного опису є електронні

8

інформаційні ресурси, керовані комп’ютером, в тому числі ті, що потребують використання периферійного пристрою (наприклад, CD-ROM дисковода), підключеного до комп’ютера.

Електронні ресурси представляють собою електронні дані (інформацію у вигляді чисел, літер, символів або їх комбінацію), електронні програми (набори операторів або підпрограм, що забезпечують виконання визначених задач, включаючи обробку даних) або сполучення цих видів в одному ресурсі. В залежності від режиму доступу, електронні ресурси підрозділяються на ресурси локального доступу (з інформацією, що зафіксована на окремому фізичному носієві, котрий повинен бути розміщений користувачем у комп’ютері) і віддаленого доступу (з інформацією на вінчестері, або розміщеною в інформаційних мережах, наприклад, в Internet) [39], тобто термін електронний ресурс є узагальненим для електронних документів та інших видів електронної інформації, включаючи локальні і глобальні інформаційні мережі та технічні засоби, що дозволяють забезпечити для них доступ, а електронні документи (машинозчитувальні, машиночитні документи) – це документи, призначені для використання за допомогою електронно-обчислювальної машини [35].

Методика складання БО електронних ресурсів – це сукупність прийомів і правил, які використовуються в процесі БО.

Специфіка складання БО електронних ресурсів проявляється в наповненні, формі та способі представлення елементів, від яких залежить їх ідентифікація. Перш за все, це загальне та специфічне позначення матеріалу; основні характеристики в зоні виду та обсягу ресурсу; дані про фізичні носії електронного ресурсу, системні вимоги та інші специфічні характеристики.

Бібліографічний опис (БО) електронного ресурсу (ЕР) є

основною частиною бібліографічного запису (БЗ) і містить бібліографічні відомості за встановленими правилами, що дозволяють ідентифікувати ЕР, а також ознайомитися з його змістом, призначенням, фізичними характеристиками, системними вимогами, режимами доступу, способами розповсюдження і т.п. [39].

БО ЕР складається з елементів, що об’єднані в зони і розташовані у встановленій послідовності.

Елементи БО підрозділяються на обов’язкові та факультативні. Крім того, БО може бути доповнений різними елементами БЗ: заголовком, предметними рубриками і т.п., котрі є об’єктами інших стандартів СИБИД. Специфічними для даного виду документів є і

9

зона виду та обсяг ресурсу, а також зона фізичної характеристики.

Позначення ЕР, як широкого класу документів, відображено в зоні назви та відомостей про відповідальність, як загальне позначення матеріалу.

Інформація для складання БО ЕР береться із визначених елементів вихідних відомостей ресурсу та інших джерел у відповідності до запропонованої черговості їх використання. Для кожної зони ЕР встановлені джерела інформації (див. табл. 1) [39].

Відомості, що приведені не з призначеного для даної зони джерела, а також сформовані на основі аналізу ЕР, подаються в квадратних дужках.

10