Крітомікенська культура - загальна назва цивілізацій бронзового віку (З-2-е тис. до н. е.) на Кікладах, Кріті, в материковій Греції й Малій Азії (зх. Анатолія). Гол. центри її відкрито розкопками Г. Шлімана в Мікенах і А. Еванса на Кріті. Виділено кілька локальних археол. культур (цивілізацій) Е. к.: культура Кріту здобула назву мінойської (за ім'ям легендарного крітського царя Мінова); культура різних частин материкової Греції - фессалійської, македонської, елладської; Малої Азії - західно-анатолійської; Кікладів - кікладської. Е. к. поділяють на З періоди: ранній (для елладської - бл. 3000-2100/1900 до н. е., для мінойської - бл. 3000-2200 до н. е.), середній (відповідно бл. 2100/1900-1580 до н. е. і бл. 2200-1700 до н. е.), пізній (відповідно бл. 1580-1200 до н. е. і бл. 1700-1150 до н. е.). Цю періодизацію з деякими змінами прийнято й щодо ін. локальних культур Е. к. Культури зх. Анатолії і Серед. Греції виникли на основі місц. неоліту, культури островів сх. частини Егейського м. розвинулися під впливом культури Грог. Розвиток Е. к. відбувався нерівномірно, її центри переживали періоди розквіту й занепаду в різні часи. Археол. дані свідчать, що вже в ранній пері о д Е. к. в деяких місцях (на Малоазійському п-ові, о-вах Лемпос, Лесбос, Кіклади і Кріт, узбережжі Егейського м.) відбувався процес майнового розшарування й розкладу родового ладу. Це було пов'язано з розвитком тут раніше, ніж у материковій Греції, металургійного виробн., яке забезпечило зростання продуктивності праці, що сприяло появі лишків продуктів і нерівномірному розподілові їх серед членів суспільства. В той час тут з'явилися селища міськ. типу (Поліохні на о. Лемнос бл. 2750 до н. е., Халандріані на о. Сірос у серед. 3-го тис. до н. е., Філакоті на о. Мелос у кін. 3-го тис. до н. е.); укріплені міста з баштами й бастіонами (в зх. Анатолії в 3-му тис. до н. е.). Відокремилося ремесло, поширилося скотарство, розвинулося мореплавство. Бл. 2300 до н. е. Пелопоннес і пн.-зх. Анатолія зазнали ворожої навали, про що свідчать сліди пожеж і руйнувань. Під впливом пришельців (можливо, індоєвроп. походження) до поч. 2-го тис. до н. е. змінилася матеріальна культура материкової Греції, Трої, деяких островів. На Кріті, який обминула ворожа навала, розвивалася далі мінойська культура. Середній період Е. к. характеризувався поширенням бронзових виробів. Зросли кількість і розмір міськ. поселень. Найзначнішим осередком Е. к. став Кріт, де виникла велика д-ва з центром у м. Кносі. Тут великого розмаху набуло будівництво великих палаців (у Кносі, Фесті, Маллії), було прокладено шляхи, розвинулося суднобудування. З'явився чотириколісний візок, гончарський круг. Під владою крітської д-ви в серед. 2-го тис. до н. е. були Кіклади і, можливо, частина материкової Греції. Це був період найбільшої консолідації Е. к., про що свідчить певна єдність матеріальної культури: кераміки, металевих виробів. Крітська д-ва мала зв'язки зі Старод. Єгиптом, Сірією, Кіпром, Анатолією. Вторгнення бл. 1600 до н. е. на материкову Грецію нових племен (можливо, ахейців) поклало початок виникненню д-в навколо Мікен, Тірінфа, Орхомена. У пізній період Е. к. гол. центром стала Мікенська д-ва, яка являла собою ранньорабовласницьке суспільство. Розквіт мікенської д-ви припав на 1400-1200 до н. е. Під її впливом перебували Пелопоннес і Кіклади, залежним від неї був Кнос (у 14 ст. до н. е. Кріт захопили ахейці). Мікенська д-ва мала екон. і політ. зв'язки з Єгиптом, Сірією, Хеттською д-вою. Значного розвитку в гой час досягли ремесла і торгівля. В кін. 13 ст. до н. е. Е. к. переживала глибоку внутр. кризу, яка супроводилася навалою дорійців і "народів моря", і це призвело до її занепаду. Е. к. безпосередньо передувала еллінській культурі. Деякі елементи, характерні для Е. к., виявлено в найдавніших на території сучасної України землеробських племен трипільської культури. У період розквіту Е. к. створювалися високохудож. твори мистецтва. Серед пам'яток 3-го тис. до н. е. виділяється поховальна пластика Кіклад, "кікладські ідоли" - мармурові статуетки або голови (фрагменти статуй) гео-метризованих, лаконічних, монументальних форм. Приблизно з 23 ст. до н. е. центром худож. культури став Кріт. Значного розвитку досягла крітська архітектура. В Кносі, Фесті, Маллії розкопками відкрито палаци, центр. місце в архіт. комплексі яких займав великий прямокутний двір, оточений з різних боків численними приміщеннями. На Кріті був створений своєрідний тип колони, що розширялася вгору. Стіни палаців прикрашав фресковий живопис ["Збирання шафрану", 17 ст. до н. е., "Ігри з биком", "Парижанка" (назва умовна)- обидва близько 1500 до н. е.- з Кноського палацу. Археологічний музей. Геракліон]. Розквіт крітського живопису припадає на 16-15 ст. до н. е. (розписаний фресками кам'яний саркофаг із Агіа-Тріади, 1450-1400 до н. е. Археол. музей. Геракліон). Різноманітна крітська кераміка розвивалася від глиняного посуду, вкритого звичайним геом. орнаментом, до т. з. ваз камарес, на яких по чорному лаку наносили червоною та білою фарбами складні рослинні візерунки, а пізніше застосовувалися мотиви прибережної флори і фауни, т. з. морський стиль (ваза з Феста, бл. 1800 до и. е., ваза з восьминогом із Палекастро, бл. 1500 до н. е., обидві - Археол. музей. Геракліон). Розвинуті були дрібна пластика (статуетки богинь із зміями, зроблені з фаянсу або слонової кістки, таблички з фігурами летючих риб, кози з козеням, для яких характерні декоративність і правдивість), обробка каменю, ювелірна справа. В кінці 15-на поч. 14 ст. до н. е. провідну роль в егейському світі відігравала ахейська Греція, мистецтво якої досягло високого розквіту в 14-13 ст. до н. е. В живописі й пластиці помітнішим стало тяжіння до умовності й стилізації (фрески "тронного залу", вазопис "двірцевого стилю"). В цей час на пагорбах будувалися міста-фортеці (Мікени, Тірінф) з могутніми стінами т. з. циклопічної кладки (з величезних кам'яних брил); палаци й будинки, як і на Кріті, споруджувалися на цоколях з сирцевої цегли з дерев'яними зв'язками. Розкопками відкрито й численні "шахтові" та купольні гробниці (т. з. Скарбниця Атрея, поблизу Мікен, 14 або ІЗ ст. до н. е.). Образотворче й декоративно-ужиткове мист. ахейської Греції розвивалося під великим впливом мистецтва Кріту (вироби з золота і срібла з "шахтових" гробниць у Мікенах). У 15-13 ст. дон.е. мистецтво ахейської Греції, як і крітське, велику увагу приділяло людині і природі (фрески палаців у Фівах, Тірінфі, Мікенах, Пілосі; вазопис, скульптура), але тяжіло до симетричних форм і узагальнень (геральдична композиція рельєфу Левової брами в Мікенах).

Літ.; Бузескул В. П. Древнейшая цивилизация в Европе. X., 1918; Мон-гайт А. Л. Археология Западной Европы. Бронзовый и железный века. М., 1974; Блаватская Т. В. Греческое общество второго тысячелетия до новой эры и его культура. М., 1976; Чайлд Г. У истоков европейской цивилизации. Пер. с англ. М., 1952; Сидорова Н. А. Искусство эгейского мира. М., 1972.

Л. Л. Дмитренко (історія).