План аналізу учнівського твору

1. Чи розкрито у творі тему. Чи виразно прочитується головна думка.

2. Наскільки цікавим (актуальним) є дібраний до твору матеріал. Чи вдало його систематизовано.

3. Чи правильно побудовано роздум (наскільки чітко сформульовано тезу, якою мірою переконливою й вичерпною є аргументація, чи випливають з усього сказаного чіткі висновки), опис і розповідь (якщо елементи цих типів мовлення наявні у тексті).

4. Наскільки відповідає текст твору вимогам певного стилю (в даному разі – публіцистичного).

5. Чи правильно структуровано текст твору (чи доречним є вступ, чи логічний висновок).

6. Графічне оформлення роботи. Орфографічна й пунктуаційна грамотність.

* Інструктаж до написання твору (див. план уроку № ).

Ііі. Робота учнів над письмовим твором-роздумом. * Обмірковування вибраної з-поміж запропонованих теми, самостійне складання плану твору, робота на чернетці. Теми для контрольних творів

• Даймо на працю для України серце, і розум, і руки!

• В океані рідного народу відкривай духовні острови.

• Історія проситься в сни нащадків.

• І ладнає совість гармати проти підлості і обмов.

• Любить людей мене навчила мати.

• Правді в очі дивіться прямо (Брехня – рідна сестра страху).

• Ти кермуй туди спокійно, де горить мета твоя.

• Редагування чорнового варіанту твору, переписування до зошитів.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнє завдання. Повторити п. 10-13.

Урок № 84

Контрольний диктант. Контрольне читання мовчки

Мета: з’ясувати рівень засвоєння мовних знань, сформованості мовних умінь та навичок, а також комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; рівень сформованості вміння використовувати здобуті теоретичні знання відповідно до конкретних випадків; розвивати логічне мислення, орфографічну і пунктуаційну грамотність.

Тип уроку: урок перевірки і обліку здобутих знань, умінь та навичок.

Обладнання: текст для диктанту та читання мовчки.

Хід уроку

І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення. Мотивація навчання.

ІІ. Написання диктанту.

ІІІ. Проведення контрольного читання мовчки.

ІV. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як зібрано зошити).

V. Підведення підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. Вправа 452.

Тексти для контрольного диктанту

1. Cтеп

У пам’яті степ чомусь найчастіше постає в сліпучу спеку, коли марево прозорою рікою біжить по горбах, і небо аж біліє від власної світлості, а на ньому ніде ні хмарини. А на сон хилить, бо рано збудили, а сонце не рухається, бо ж літо, воно таке довге, та що там літо – тоді звичайний день тривав для нас цілу вічність!

Струмує повітря, тиша мліє, і ніде нікого. Спіймаєш коника-стрибунця і чуєш, як він, маленький, рветься в тебе крізь пальці своїм пругким, повним енергії тільцем, а ти, маючи безмежну владу над ним, над його життям і смертю, тримаєш це тріпотливе створіння й думаєш: пустити чи ні? Підкинеш його з долоні: живи! І зникне в житах твій зелений крилатий кінь щастя, що його тепер уже не зловити, хіба сам колись ізрине, нагадавши тобі про себе.

Зупинився, не рухається степовий час. Дрімає дорога, небом укрита. В небі ні хмарини, і наче янголи співають – все щось бринить і бринить. Чи то степ бринить нагріваючись? (За О.Гончаром; 160 сл.).

2. У пущі

Ранок у лісі триває довго. Сонце вже викотиться над обрієм, золотом заллє маківки дерев, а хаща ще цупко тримає загуслі сутінки. Сонцю доводиться піднятися аж за верхівки дерев, щоб усе в лісі заграло, заструменіло в його широких гарячих променях.

Аж ось крізь плетиво гілок линуло проміння - ліс враз став казково-барвистий. Повиступали із сутінків не чорні, а пурпурові, як із густої кіноварі, клени; попритулювалися до них зблідлі тендітні берези; жовтим вогнем заятріли тополі. І все це на темно-зеленому тлі велетенських гостроверхих ялин. Шепіт трави і тремтливий шерех листя робили лісову тишу ще дзвінкішою.

На щастя, бабине літо було для мандрівника ласкаве. Невидиме павутиння нечутно лягало на обличчя, і вершник на це не зважав. Кінь ступав м’яко, обережно затоплюючи копита у вогкий мох, вкритий листям.

На одній з численних галявин натрапили на здорованя ведмедя. Хазяїн пущі був гладкий, а тому, мабуть, добрий. Затуливши лапами дрібні оченята, він відвернувся: ідіть, мовляв геть, а я вас не бачу і не чую! (За Ю.Ячейкіним; 160 сл.).