1. Фінансовий менеджмент як складова частина органу управління господарськими суб’єктами

Процес формулювання цілей підприємства, а також шляхів і способів їх досягнення, як і процес складання фінансового плану, формування і використання фінансових ресурсів для виконання такого плану, неможливий без певних управлінських впливів. Такі впливи здійснюють загальний та фінансовий менеджмент.

Загальний менеджмент є сукупність методів, форм і засобів управління виробництвом, реалізацією продукції та послуг для досягнення цілей в умовах ринкової економіки. При цьому об’єктами загального менеджменту є підприємство в цілому, його окремі структурні підрозділи, технологічні процеси та люди, які зайняті у виробництві, реалізації продукції та наданні послуг. Суб’єктами менеджменту є спеціально підготовлені, наймані, професійні керуючі – менеджери.

Загальний менеджмент складається з ряду напрямів дій, які чинять управлінський вплив на конкретні ділянки діяльності підприємства. Виходячи з цього, можна виокремити менеджмент виробничий, менеджмент збуту продукції, фінансовий менеджмент, менеджмент працюючого персоналу тощо. Особливе місце в диференціації напрямів загального менеджменту посідає фінансовий менеджмент, який є складовою загального менеджменту. Маючи свої специфічні методи і функції, фінансовий менеджмент перебуває у рамках напрямів, які визначаються загальним менеджментом. Цілі і завдання, визначені для розвитку підприємства й виконувані загальним менеджментом, визначають цілі й завдання, що стоять перед фінансовим менеджментом. Фінансовий менеджмент можна визначити як використання фінансів у процесі загального менеджменту. Тією мірою, якою фінансовий менеджмент є складовою загального менеджменту, управлінський вплив на фінанси є органічною частиною впливу на розвиток самого підприємства. Звідси фінанси виступають і як об’єкт менеджменту, і як засіб, використовуваний у менеджменті, залежно від того, який саме менеджмент мається на увазі.

Залежність між цілями підприємства, фінансовим планом, отриманням необхідних коштів, управлінням коштами, витрачанням коштів і управління оподаткуванням може бути прийнята як загальна характеристика фінансового менеджменту. Маємо логічний ланцюжок, де всі ланки перебувають у прямій та зворотній залежності одна від одної: цілі підприємства – фінансовий план – отримання необхідних коштів – управління коштами – управління оподаткуванням. У кожній ланці може формуватися і здійснюватися той чи інший управлінський вплив на фінанси, використовуватися ті чи інші спеціальні прийоми і методи, застосовуватися спеціальні або специфічні функції.

2. Мета і основні задачі фінансового менеджменту

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та майбутньому періоді. Ця мета конкретно полягає в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Зокрема, одержаний високий по сумі та рівню прибуток може бути повністю використаний на цілі поточного споживання, в результаті чого підприємство залишиться без головного джерела формування власних фінансових ресурсів для розвитку. Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при відповідно високому рівні фінансового ризику та загрозі банкрутства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості.

В процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент націлений на вирішення наступних основних задач (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Система основних задач, націлених на реалізацію

головної мети фінансового менеджменту

Головна мета фінансового менеджменту

Основні задачі фінансового менеджменту, направлені на реалізацію його головної цілі

Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та майбутньому періоді.

Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів у відповідності до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді. Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства. Оптимізація грошового обігу. Забезпечення максимізації прибутку підприємства при передбачуваному рівні фінансового ризику. Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при передбачуваному рівні прибутку. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів у відповідності до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді. Реалізується шляхом визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на майбутній період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залучення запозичених фінансових коштів, оптимізація структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства.

Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їх використанні на цілі виробничого та соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня доходів на капітал, що інвестований. Повинні враховуватись стратегічні цілі розвитку підприємства та можливий рівень віддачі коштів, які були вкладені.

3. Оптимізація грошового обігу. Вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження і витрачання грошових коштів по окремих періодах, підтримкою необхідної ліквідності обігових активів.

4. Забезпечення максимізації прибутку підприємства при передбачуваному рівні фінансового ризику. Підприємство повинне намагатися максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, який залишився в його розпорядженні, що вимагає здійснення ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики. Максимізація прибутку повинна здійснюватись в межах допустимого фінансового ризику, рівень якого визначається власниками або менеджерами підприємства.

5. Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при передбачуваному рівні прибутку. Мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної та фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою та уникненням окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх зовнішнього і внутрішнього страхування.

6. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Характеризується високим рівнем фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку та забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів, достатнім рівнем самофінансування.