3. Функції цінних паперів

До основних функцій цінних паперів можна віднести:

• мобілізаційна. Сутність у тому, що корпорація або держава досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів і активно залучати додаткові фінансові ресурси для продовження діяльності на розширеній основі. Дана функція передує усім іншим і, по-суті, є визначальною;

• перерозподільна – сприяє переливанню грошових капіталів між галузями і сферами економіки, між територіями і країнами, між групами і верствами населення, між населенням і сферами економіки, між населенням та державою;

• забезпечувальна – передбачає два аспекти функціонування цінних паперів: покривають виконання зобов’язань та отримання доходу на капітал. Принцип забезпечення, який реалізовується через дану функцію, полягає в тому, що цінні папери передаються кредитору лише на випадок невиконання боржником своїх зобов’язань Якщо такого не трапилось, то цінні папери або права на них повертаються емітенту.

• управлінська. Передбачає наявність у власника цінного паперу реальних механізмів впливу і можливості брати участь в управління емітентом. Дана функція притаманна лише акціям, пайовим свідоцтвам, сертифікатам з часткою, інвестиційним сертифікатам;

• позичальна – виконується лише борговими цінними паперами. Дана функція не дає права на управління справами емітента;

• розрахункова – цінні папери можуть виступати засобом розрахунку чи платежу, тобто виконувати одну з функцій грошей. Дана функція є можливою так як цінні папери, як і гроші, мають вартість.

Питання для самоконтролю і самопідготовки

1. Сегменти фінансового ринку та їх складові.

2. Поняття ринку цінних паперів та нормативне забезпечення функціонування цінних паперів.

3. Категорії цінних паперів за економічним та юридичним статусом.

4. Вимоги до цінних паперів.

5. Функції цінних паперів.

Література

• Пилипенко І.І, Жук О.П. Цінні папери України. – К., 2001. – 305с.

• Рубцов Б.Б. зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования. – М., 1996. – 304с.

• Кузнєцова Н.С., Назарук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.:, 1998. – С.8 (189

Лекція 13. Характеристика облігацій та методи їх оцінки

План

1. Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

2. Визначення та основні види облігацій.

3. Методичні підходи до оцінки вартості облігацій.

1. Базова модель оцінки фінансових активів (dcf-модель

Відомі два принципово різних підходів до оцінки цінних паперів в залежності від їх видів. Перший підхід призначений для оцінки первинних цінних паперів – акцій та облігацій, які мають прямий зв’язок з грошовими потоками корпорації, тому ключовим елементом методики оцінки є модель дисконтування грошового потоку (DCF-модель). Другий метод використовується для оцінки похідних цінних паперів, таких як опціони, які мають непрямий зв’язок з грошовими потоками корпорації. Свою назву похідні цінні папери, або деривативи, дістали за тієї обставини, що ці папери цінні не самі по собі, а лише завдяки первинним фінансовим активам. Оцінка деривативів здійснюється за допомогою моделей ціноутворення опціонів, які значно відрізняються від DCF-моделей.

1. Базова модель оцінки фінансових активів (DCF-модель).

Оцінка первинних цінних паперів, яка ґрунтується на прогнозуванні грошового потоку, виконується за наступною схемою. 1) Оцінюється грошовий потік, що передбачає визначення величини грошових надходжень і відповідного ризику в розрізі періодів. 2) Необхідна прибутковість грошового потоку встановлюється з розрахунку ризику, пов’язаного з ним, та прибутковості, яку можна досягти при інших альтернативних вкладеннях. 3) Грошовий потік дисконтується по очікуваній прибутковості. 4) Дисконтовані величини складаються для визначення вартості активу.

Базове рівняння оцінки фінансових активів має вигляд:

CF1 CF2 CFt CFn n CFt

Vo = ──── + ──── + … + ──── + … + ──── = ∑ ──── , (13.1)

(1 + k1)¹ (1 + k2)² (1 + kt)^t (1 + kn)ⁿ t=1 (1 + kt) ^t

де Vo – поточна або приведена вартість активів,

CFt – очікуване грошове надходження в момент t,

kt – очікувана прибутковість в період t,

n – кількість періодів, протягом яких очікується надходження грошових коштів.

Базова модель оцінки може застосовуватись як до матеріально-речових активів, так і до цінних паперів. В залежності від видів цінних паперів формула (13.1) може змінюватись.

В подальшому будемо вживати наступні значення для оцінки величини різних інструментів:

Vв – вартість облігацій,

Vp – вартість привілейованих акцій,

Vs – вартість звичайних акцій.