Ефект фінансового левериджу
Одним з механізмів оптимізації структури капіталу підприємства є фінансовий леверидж. Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством позичкових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу.
Показник, який відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового левериджу. Він розраховується за наступною формулою:
ПК
ЕФЛ = (1 - Спп ) х (КВРа – ВКр) х ──── ,
ВК
де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, який полягає в зростанні коефіцієнту рентабельності власного капіталу, %;
Спп – ставка податку на прибуток, виражена в десятковому дробі;
КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;
ВКр – середній розмір відсотків за кредит, які підприємство виплачує за використання позикового капіталу, %;
ПК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;
ВК – середня сума власного капіталу підприємства.
Значення механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу та рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.
Оптимізація структури капіталу підприємства по критерію максимізації рентабельності власних засобів і мінімізації рівня фінансових ризиків.
Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних та позичкових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Власний капітал має свої переваги та недоліки (рис. 11.3).
Рис.
11.3. Переваги та недоліки власного
капіталу.
Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, є його фінансовими зобов’язаннями, які належать до погашення у передбачені терміни. Основні переваги та недоліки позикового капіталу наведені на рис. 11.4.
Так як обсяг власних фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума власного капіталу може бути визначена попередньо. По відношенню до неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді та коефіцієнту фінансового левериджу розраховується граничний обсяг позикових коштів, який забезпечить ефективне використання власного капіталу та мінімізує рівень фінансового ризику.
Рис. 11.4. Переваги та недоліки позикового капіталу.
Визначення загальної потреби в капіталі. Для розрахунків приросту капіталу в ув’язці з іншими показниками може бути використана модель фінансової підтримки економічного зростання, що дозволяє оптимізувати основні пропорції, пов’язані з приростом обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді. Ця модель має наступний вигляд:
ЧП ПК
Кn х ── х (1 + ── )
РП СК
∆РП
─── = ────────────── ,
РП А ЧП ПК
── - Кn х ── х (1 + ── )
РП РП СК
де ∆РП
─── - заданий темп економічного зростання, що визначається рівнем
РП приросту продаж продукції;
∆РП – приріст суми реалізації продукції в плановому періоді;
РП – сума реалізованої продукції в звітному періоді;
Кn – коефіцієнт капіталізації прибутку, виражений десятковим дробом;
ЧП – загальна сума чистого прибутку підприємства;
СК – сума власного капіталу, що використовується;
ПК – сума позикового капіталу, що використовується;
А – загальна сума активів (капіталу) підприємства.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості заснована на оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах залучення і здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов’язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. У цих цілях всі активи підприємства поділяються на такі групи: позаобігові активи, постійна та змінна частини оборотних активів.
Питання для самоконтролю і самопідготовки
1. Класифікація капіталу підприємства.
2. Характеристика складових власного капіталу підприємства.
3. Принципи політики управління власним капіталом.
4. Основні задачі щодо успішної реалізації розробленої політики формування власних фінансових ресурсів підприємства.
5. Поняття дивідендної політики.
6. Основні етапи формування дивідендної політики.
7. Типи дивідендної політики.
8. Послідовність дій застосування механізму розподілу прибутку підприємства у відповідності з обраним типом дивідендної політики.
9. Етапи управління емісією акцій.
10. Основні елементи позикового капіталу та їх характеристика.
11. Визначення вартості елементів позикового капіталу.
12. Ефект фінансового левериджу.
13. Характеристика основних складових ефекту фінансового левериджу.
14. Фактори зміни значення диференціалу фінансового левериджу.
15. Переваги та недоліки використання власного капіталу.
16. Переваги та недоліки використання позикового капіталу.
17. Інструменти оптимізації структури капіталу підприємства.
18. Принципові підходи до фінансування різних груп активів підприємства.
Література.
Бланк И.А. Финансовый менеджмент: [підручник] – К.: Ника-Центр. – 2004. –С.272-286.
- Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: [підручник] – К. 2004.- С.276-278.
- Финансовый менеджмент: [підручник] / Под ред.. Н.Ф. Самсонова. – М.: Финансы. – 1999. – С. 335-341.
Крайник О.П., Клепкова З.В. Фінансовий менеджмент: [Навч. посібник] – К.: Дакор. – 2000. – С.146-154.
Лекція 12. Загальна характеристика фінансового ринку та місце ринку цінний паперів в структурі фінансового ринку
План
Поняття та структура фінансового ринку.
Ринок цінних паперів в структурі фінансового ринку. Поняття цінних паперів, їх класифікація та категорії.
Вимоги до цінний паперів.
Функції цінних паперів.
1. Поняття та структура фінансового ринку
Фінансовий ринок як елемент ринкових взаємовідносин призначений для укладання угод між покупцями та продавцями фінансових активів і є сукупністю таких ринків: кредитного, валютного, ринку цінних паперів та дорогоцінних металів. Таблиця 12.1
Структура фінансового ринку
Сегменти фінансового ринку та їх складові |
|||
Кредитний ринок |
Валютний ринок |
Ринок цінних паперів |
Ринок дорогоцінних металів |
|
|
|
|
Кредитний ринок – це сфера економічних відносин між позичальником і кредитором, що виникає внаслідок руху грошей на умовах платності, цільового використання, зворотності, терміновості. Важливим елементом кредитного ринку є ринок інструментів позики, які одночасно відносяться і до ринку цінних паперів, зокрема, корпоративні довгострокові інструменти – облігації, та середньострокові – векселі.
Валютний ринок – це сфера економічних взаємовідносин, що виникають при здійсненні операцій по купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій по інвестуванню.
Ринок цінних паперів – формує механізм залучення інвестицій у виробництво, обслуговує інвестиційні потреби корпоративного сектора та є основним сегментом фінансового ринку корпорацій.
На ринку дорогоцінних металів здійснюються угоди із золотом та іншими дорогоцінними металами.
Фінанси підприємств (об’єднань) визначаються як відносини розподілення, безпосередньо пов’язані з формуванням і використанням різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального добробуту підприємства або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу.
Можна дати визначення фінансів як діяльності, спрямованої на створення грошових коштів фірми, управління грошовими коштами всередині фірми, планування використання коштів на різні статті доходів. Фінанси підприємств охоплюють сферу відносин, зв’язаних з утворенням і використанням фінансових ресурсів, включаючи взаємовідносини з державою і кредитними установами.