Розділ IV. Складання схеми планування сільських населених пунктів.

На час складання проекту внутрігосподарського землеустрою межі всіх населених пунктів на території земель сільської ради вже встановлено, обчислено загальну площу населеного пункту, визначено землекористування, що розташовані в ньому, передбачено збільшення території, видано державні акти на користування землю, але присадибні ділянки окремих господарств на плані ще не визначено. В наш час нові населені пункти в Україні майже не виникають. Тому при внутрігосподарському землеустрої подають лише загальні відомості, які характеризують населені пункти, що є господарськими центрами сільськогосподарського підприємства - експлікацію земель і розподілом по землекористуванням, коротку характеристику доріг, будівель громадського користування, чисельність населення та дворів - присадибних ділянок.

Кожний населений пункт повинен мати проект планування та розвитку інженерної інфраструктури. Він може бути складений до початку проведення робіт внутрігосподарського землеустрою або після них.

На плані землеустрою наносять квартали та межі окремих землекористувань без меж присадибних ділянок - схему планування населеного пункту. Наносять також межі території тваринницьких ферм, господарських дворів та адміністративного центру сільськогосподарського підприємства.

Нижче стисло наведено загальну методику та порядок проведення робіт з складання проекту планування нового сільського населеного пункту. Вибір місця для населеного пункту проводить комісія в складі представників районної влади - старшого землевпорядника, районного архітектора, санітарного лікаря і представників дорожнього відділу, пожежної охорони, землекористувачів, на землях яких утворюється населений пункт, та сільської ради.

Для населеного пункту обирають місцевість з гарними природними умовами - красивим краєвидом, захистом від вітрів, недалеко від річки та зелених масивів. Треба також враховувати економічні, архітектурно-планувальні, будівельно-технічні та санітарно-гігієнічні вимоги.

Велике значення має сума витрат на освоєння нової території, тому треба розробляти декілька варіантів проекту населеного пункту та обрати найкращий.

Території, розташовані на підвищених плато та низинах, для утворення населеного пункту малопридатні, на плато - бо незахищені від переважаючих вітрів (взимку - снігові замети , значне охолодження), в низинах - бо затоплюються, виникають тумани, які викликають підвищену вологість в будинках. Найбільше придатні території, розташовані на схилах, захищені від холодних вітрів зеленими насадженнями. Характеристику вітрового режиму дає роза вітрів - графічне визначення сили вітру за напрямками, вона будується окремо для зимового періоду та для літа. В цілому найпридатніші території зі схилами - південним, південно-східним і південно-західним (уклон від 0,5° до 5°).

Рельєф території повинен бути не дуже пересіченим, що полегшить виконання будівельних робіт (горизонтальна поверхня вимагає значних робіт для відведення поверхневих вод). Ґрунти на території населеного пункту повинні відповідати будівельним вимогам, глибина залягання ґрунтових вод - не менше 3 м. На території повинні бути джерела і придатною для пиття водою, бажана наявність відкритих водоймищ (при відсутності ріки можна використати рельєф для створення ставків).

За санітарно-гігієнічними умовами на території повинні бути відсутні заболочені землі та джерела малярії. Територія повинна бути розташована з повітряного боку по відношенню до джерел забруднення повітря, вище місця забруднення води на річці; на ній не повинні бути кладовища, скотомогильники та звалища. Вона мусить бути забезпечена надійними дорогами для сполучення з іншими населеними пунктами.

Населений пункт, що проектується, повинен задовольняти вимогам культурно - побутового обслуговування населення.

Проект планування населеного пункту складається на копії плану масштабом 1:5000 - 1:1000 з нанесеними елементами рельєфу (горизонталями).

В сільському населеному пункті проектуються дві зони - житлова

(з адміністративно-громадським центром) та виробнича.

В житловій зоні проектуються вулиці, площі, квартали та інші елементи планування. Мережа вулиць зв’язується з дорогами, під’їздами до населеного пункту; вона не повинна розміщатися на напрямках переважаючих вітрів; вулиці утворюють систему внутрішніх шляхів сполучення.

Існує чотири системи вуличної мережі:

1. прямокутна (вулиці мають прямолінійні напрямки, утворюючи в перетині кути біля 90°);

2. радіальна (вулиці розходяться радіусами від центру);

3. радіально-кільцева (вулиці розходяться радіусами від центру;

4. криволінійна напрямок вулиць зумовлений рельєфом місцевості. Загальні вимоги щодо проектування вулиці: за умовами розташування, ухилом та ґрунтом, придатна для руху транспорту в усі пори року; не потребує значної кількості складних споруд; перетинає інші вулиці під кутом близьким до 90°; водовідвідні канапи розташовані вздовж вулиці, не перетинаючи її.

Вулиці поділяються на головні, житлові та провулки.

Головні вулиці з'єднують житлові квартали з виробничою зоною, підходять до головного майдану і з'єднують населений пункт з зовнішніми під'їзними дорогами, ширина їх 20-25 м.. Вздовж них розміщують більші будинки. Житлові вулиці з’єднують квартали в єдину систему; ширина їх 15-20 м. Провулки утворюють проїзди між бічними сторонами кварталів, ширина їх 10-12 м. На перетинах вулиць зрізують гострі кути.

В деяких пунктах, більших за площею, проектують розміщення майдану, а призначенням вони поділяються на:

- головні (в центральній частині населеного пункту),

- розвантажувальні (перед будинками, де збираються значні маси людей),

- транспорті ( в місцях перетину магістралей),

- базарні (для торгівлі).

Майдани можуть мати форму простої геометричної фігури або вільну конфігурацію, що залежить від кількості прилеглих вулиць та їх ширини. Під них відводиться від 0,2 до 0,75 га (залежно від розміру населеного пункту). Якщо будинки на майдані мають приблизно однакову висоту Η то довжина його рекомендується від 3Η до 6Н. Коли один з будинків має більшу висоту Н, довжина майдану рекомендується від 3Н до 6Н.

В центрі головного майдану доцільно розмістити сквер з зеленими насадженнями.

Квартал - це частина населеного пункту, межами якого є вулиця загального користування або зовнішня межа території населеного пункту. Межі кварталів - прямі лінії або криві (колові з певним радіусом або довільні). Довжина кварталу між двома проїздами до 300 м. В межах кварталу проектуються окремі ділянки - присадибні власного землеволодіння або адміністративно-господарського призначення. Розташування ділянок в кварталі може бути однорядними (в кварталі один ряд ділянок) або дворядними (квартал по довжині поділено на дві частини, в кожній розташовується один ряд). В присадибних ділянках відношення довжини до ширини не більше 5:1.

В центральній частині населеного пункту розміщують будинки сільради, крамниці, їдальні, клуб (біля нього бажано розмістити парк та спортмайданчик).

Шкільні ділянки (площа не менше 1 га) проектуються на деякій віддалі від житлових кварталів, в місцях з кращими санітарними умовами.

Дитячі садки та ясла розміщують в житловій зоні, але на віддалі від вулиць з великим шумом, на території з зеленими насадженнями, на шляхах пересування жителів до місць роботи.

Амбулаторія та поліклініка розміщуються в житловій зоні, лікарня - поза її територією, на віддалі більше 100 м. від житлових будинків.

Лазню розміщують недалеко від житлової та виробничої зони, на віддалі більше 50 м. від житлових будинків.

Будинок управління сільськогосподарського підприємства розміщують в житловій зоні, але ближче до господарського двору.

Проектування виробничої зони сільського населеного пункту повинно відповідати раціональній організації технологічних процесів і механізації в тваринництві. Необхідно також дотримуватись вимог: санітарних, зооветеринарних, пожежної безпеки, захисту від холодних вітрів. До території житлової зони повинна прилягати складська група будівель: поруч з нею доцільно розмістити транспортно-господарську групу та транспортний двір, далі - силосні траншеї для збереження кормів (зеленої маси, що закладається восени). Тваринницьку ферму треба розміщати далі від житлових кварталів, щоб запахи та стік поверхневих вод не були спрямовані на житлову зону.

Приміщення для тварин треба розміщати: в північній зоні України - довгою віссю в напрямку північ-південь, в південній частині - в напрямку схід-захід, але обов’язково під кутом до напрямку переважного вітру.

Тваринницькі ферми поділяються за такими ознаками:

1. видом тварин (велика рогата худоба, свині, вівці, птиці);

2. призначенням (товарні, племені, відгодівельні);

3. спеціалізацією (молочні, м’ясні, шерстні).

На кожній фермі всі приміщення, незалежно від виробничого призначення, відносять до однієї з груп: для утримання тварин; для відгодування кормів до споживання; обслуговуючі та ветеринарні (ізолятор).

В основі розміщення цих груп будівель покладено технологічний проте на фермі. Основні технологічні лінії на фермі: приміщення кормів, продукції ферми та гною.

Окремі будівлі ферми треба розміщати з різницею відміток поверхні землі біля торців до 0,75 м.

Для прогулянки тварин проектують спеціальні майданчики, вигули, між тваринницькими приміщеннями. Приміщення обробки і приготування кормів розміщують за рельєфом вище тваринницьких будівель та з навітряної сторони.

Гноєсховище розміщують з підвітряної сторони від будівель ферми, нижче за рельєфом та на відсталі більше 50 м. Територія ферми слід обсадити смугою дерев, шириною 10-20 м.

Ізолятор розміщують з підвітряної сторони відносно будівель ферми; його треба обсадити смугою дерев, шириною більше 20 м; до нього прокладають дороги, що ізольовані від шляхів пересування тварин на пасовище та доріг для перевезення кормів.

Всі запроектовані елементи проекту (вулиці, квартали, окремі ділянки) наносяться на план графічно (за допомогою лінійки з поділками, циркуля та транспортира). Площі окремих фігур обчислюють без детальних математичних розрахунків.

Проект розглядається та затверджується відповідно до встановленого порядку (через обласний відділ архітектури та будівництва), після чого переноситься в натуру (на місцевість). Перенесення проекту оформлюється актом, що складається з замовником, якому видаються: креслення (генеральний план населеного пункту в масштабі 1:2000, або 1:5000), схема кварталів з геодезичними даними, схема вертикального планування території; генеральний план (технічний звіт з додатками) та експлікація земель з зазначенням площі окремих проектних ділянок.