1. Страхування;

2. співстрахування;

3. перестрахування.

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором кількома страховиками. У до­говорі вказуються права і обов'язки кожного страховика. Один із

страховиків може представляти інтереси інших представників, все одно залишаючись відповідним у розмірі своєї частки.

Перестрахування означає страхування одним страховиком (цедентом або перестрахувальником) ризику виконання всіх або ча­стини своїх зобов'язань перед страхувальником у іншого страхо­вика (цесіонара або перестрахувальника). При цьому страховик (цедент) залишається відповідальним перед страхувальником у пов­ному обсязі взятих на себе зобов'язань, а перестраховик укладає договір перестрахування тільки із страховиком (цедентом).

Рис. 12.4. Класифікація страхування за економічними ознаками

Найбільш повною є класифікація страхування за економічни­ми ознаками, яка передбачає декілька підходів залежно від цілей класифікації (рис. 12.4).

Така класифікація є найбільш поширеною у практиці вітчизня­них страховиків і її покладено в основу розробки всіх страхових послуг.

Класифікація за об'єктами передбачає виділення галузей, підгалузей і видів страхування. Всі ланки такої класифікації розташо­вані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка — галузь; середня — під галузь; нижча — вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов'язкову і добровільну форми проведення страхування. В основі розподілу страхування на га­лузі лежать принципові розходження об'єкта страхування. Згідно з цим критерієм, всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі:

• майнове страхування;

• особисте страхування;

• страхування відповідальності;

• страхування підприємницьких ризиків.

Обов'язкове страхування встановлює суспільство в особі дер­жави. Воно означає обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фінансових страхових платежів і поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але й суспільні інтереси. В Україні обов'язкові види страхування визначені у статті 7 Закону України "Про стра­хування", якою передбачено 34 види обов'язкового страхування.

Добровільне страхування проводиться на основі договору між страховиком і страхувальником. Рекомендований перелік добро­вільних видів страхування визначений в статті 6 Закону України "Про страхування", якою передбачено сьогодні 34 види обов'яз­кового страхування.

Обов'язкове і добровільне страхування ґрунтується на таких принципах (табл. 12.1).

Окремі види страхування можуть проводитись як в обов'яз­ковій, так і в добровільних формах. Оптимальне поєднання обов'яз­кового і добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг стра­хового захисту.

Розглянута класифікація покладена в основу розроблення всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страхови­ки. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також вся страхова справа в Україні.

Таблиця 12.1. Принципи обов'язкового і добровільного стра­хування

Обов'язкове Добровільне
1. Встановлюється законом або ви­тікає із міжнародних угод або норм	1. Встановлюється на договірній основі за згодою страховика і страхувальника
2. Суцільне охоплення об'єктів стра­хування, зазначених у законі	2. Вибіркове охоплення об'єктів
3. Безстроковість дій страховика	3.Термін страхування обмежується в ча­сі згідно з договором
4. Автоматичність дії страхування	4. Тільки на основі заяви страхуваль­ника (усної або письмової)
5. Діє незалежно від сплати страхо­вих платежів	5. Діє тільки при внесенні страхових платежів
6. Нормоване страхове забезпечення	6. Не нормоване страхове забезпечення, а за згодою сторін

б. Поняття страхового ринку, його структура та розвиток в Україні

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростан­ня потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку, а таку по­требу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонуван­ня страхового ринку.

Страховий ринок — це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга — страхо­вий захист — і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу. Об'єктивними умовами його існування є суспільна потре­ба у страхових послугах і наявність страховика, здатного її задовільнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл стра­хового фонду.

Страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу стра­хового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

Елементну структуру страхового ринку визначає характеристика його суб'єктів. До головних суб'єктів страхового ринку належать:

• страховики;

• страхувальники;

• страхові посередники.

Головне місце серед них посідають страховики та страху­вальники. Залежно від специфіки страхового ринку, виділяють ще й інших учасників страхових відносин: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, орган державного нагляду за страховою діяльні­стю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайдери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Рис. 12.5. Загальна структура страхового ринку України

Загальну структуру страхового ринку України подана на рис. 12.5.

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система гори­зонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується ор­ганічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнан­ня потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Згідно з нормами Закону України "Про внесення змін до Зако­ну України "Про страхування" (2001 p.), страховиками визнають­ся фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідаль­ністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють згідно з чинним страховим зако­нодавством, а також товариства взаємного страхування.

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утво­рювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не мо­жуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені і про­вадять свою діяльність такі об'єднання як Ліга страхових органі­зацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб і дієздатних громадян, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками згід­но з законодавством України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які слід з'ясувати.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти. Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і стра­хових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм прита­манні свої, специфічні функції (табл. 12.2).

Страхувальники через мережу посередників можуть довідати­ся про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послуга­ми. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни рин­кової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику про­понувати такі види страхування, які користуються найбільшим

Таблиця 12.2. Функції посередників

Страховий агент	Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та про­дає страхові поліси	Визначає об'єкт страхування та стра­хові ризики, які необхідно застраху­вати клієнту
Оформляє страхову документацію	Проводить порівняльний аналіз послуг і фінансовий стан страховиків
Має право проводити страхові виплати	Підбирає клієнту кращого, на свою думку, страховика
Виконує представницькі функції	Оформляє договір страхування
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику	Здійснює контроль за своєчасним над­ходженням внесків

успіхом на ринку. З метою створення відповідних умов і розвитку брокерської та агентської діяльності в Україні створено Асоціа­цію професійних страхових посередників.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні послуги (набір основних і допоміжних послуг), що надаються стра­хувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкурен­ції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформ­ляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтере­си, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також із відшкоду­ванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку ви­значає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує мож­ливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхуваль­ників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспіль­ства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб'єктів страхового ринку; активізує страхову діяльність. Основними її елементами є:

• фінансово-кредитна система;

• аудиторські служби;

• страхова експертиза;

• правове та нормативне забезпечення;

• розвинена система підготовки кадрів;

• наукові дослідження;

• інформаційні технології тощо.

Страховий ринок класифікують також за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури стра­хового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено: характер власності страховиків; їх спеціалізацію; розмір статутного капіталу; територію обслуговування та інше.

Інституціональна структура базується на розмежуванні при­ватної, публічної і комбінованої форм власності. Згідно з таким підходом, розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та дер­жавні страхові компанії. В Україні їх діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог Закону України "Про страхування".

За територіальною ознакою виділяють національний, регіо­нальний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на ринок стра­хування життя та ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мо­більною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.

За роки незалежності в Україні, в основному, створено законо­давчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість роз­будувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє під­вищенню якості надання страхових послуг.

З метою реалізації державної політики у сфері страхування че­рез упровадження в Україні перевірених світовою практикою форм, видів страхування та здійснення відповідних заходів, урядом Укра­їни було принято Програму розвитку страхового ринку України на 2001—2004 pp., затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. № 98 (далі — Програма).

У Програмі враховано законодавче розмежування сфер діяльно­сті страхування й загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачено шляхи реформування ринку страхуван­ня, визначено можливі напрями взаємодії та участі страховиків

у обслуговуванні загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Організація діяльності страхової компанії, що базується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив по­питу на страхові послуги, визначенні завдань поліпшення орга­нізації роботи з реалізації наявних у розпорядженні страховика послуг і на розробці нових видів страхових операцій називається страховим маркетингом.

Взаємовідносини між страховиком і страхувальником оформ­ляються страховим договором. Для укладення договору страхуван­ня страхувальник подає страховику письмову заяву про свій намір укласти договір страхування. Факт укладення страхового догово­ру посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифіка­том). Договір страхування стає чинним з моменту внесення стра­хового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхуван­ня.

Максимальна кількість об'єктів, котрі можна застрахувати на договірних засадах, формує страхове поле. У страхуванні майна це може бути кількість підприємств, які знаходяться в певному регіоні, або кількість власників майна. В особистому страхуван­ні — це кількість населення, яке має самостійні доходи, або кількість працівників на цьому підприємстві чи в організації.

Правила страхування розробляються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з уповноваженим органом з на­гляду за страховою діяльністю. Ці правила містять такі елемен­ти: перелік об'єктів страхування, порядок визначення страхових сум, перелік страхових ризиків, термін і місце дії договору стра­хування, порядок його укладання, права й обов'язки сторін, дії страхувальника в разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови спла­ти страхових сум, термін прийняття рішення про виплату або від­мову щодо відшкодування, умови припинення дії договору і поря­док вирішення суперечок.

в. Державний нагляд за страховою діяльністю

Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом дер­жавного регулювання і контролю. Державне регулювання спря­моване на забезпечення формування і розвитку ефективно

функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні не­обхідних умов для діяльності страховиків різноманітних органі­заційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спе­кулятивних і фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників та дотримання вимог законодавства України про страхування.

Головна проблема державного регулювання страхової діяльно­сті — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу кош­тів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов'язан­ня перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпе­чити платоспроможність кожного конкретного страховика.

Державне регулювання страхової діяльності здійснюється за допомогою проведення державою спеціальної податкової, тарифної і цінової політики, прийняття окремих законів і нормативних документів.

Система заходів державного регулювання містить:

Єдиний державний реєстр страховиків України — це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосу­ються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків. У Реєстр заносяться дані про страховиків, які одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Лі­цензія є обов'язковою. Вона видається на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Порядок реєстрації та ліцензування визначений у Законі Укра­їни "Про страхування" (від 4 жовтня 2001 р.) та в іншій норма­тивно-законодавчій базі зі страхування.

Від організації державного страхового нагляду, його функціо­нування залежить напрямок розвитку страхової діяльності, її спря­мованість на вирішення економічних проблем у державі, адже стра­хові компанії, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, живлять своїми вкладеннями банківську систему, надають стра­ховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, мають можливість широкого та довготривалого використання страхових коштів і тим самим вирішувати інвестиційні потреби суб'єктів господарювання.

Виходячи з об'єктивної потреби державного регулювання стра­хування в Україні, держава розробляє напрями концепції форму­вання страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взає­мовідносини між страховиками, страхувальниками, посередника­ми, фінансовими інституціями, державними органами.

Регулюючий вплив держави на страховий ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму прове­дення обов'язкових видів страхування.

Важливим напрямом державного регулювання страхової діяль­ності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються страхо­виками, визначається Законами України "Про систему оподатку­вання" і "Про оподаткування прибутку підприємств".

Формування, подальший розвиток і вдосконалення держав­ної політики в галузі страхування мають здійснюватися згідно з сучасними потребами, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних спілок та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдос­коналення системи державного регулювання страхової діяльно­сті пов'язаний з інтеграцією України до міжнародних організа­цій і спілок.

Плани практичних занять

Заняття 15 (с). Страхування і страховий ринок

1. Необхідність, суть і форми страхового захисту.

2. Специфічні ознаки страхування як економічної категорії.

3. Функції страхування та їх економічний зміст.

4. Класифікація страхування: галузі, підгалузі, види та фор­ми страхування.

Заняття 16 (с). Становлення страхового ринку в Україні

1. Поняття страхового ринку та його структура.

2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

3. Роль страхування в розвитку підприємництва та життєді­яльності людей.

Питання для самостійного опрацювання

1. Історія виникнення та розвитку страхування.

2. Принципи страхування та їх характеристика.

3. Порівняльна характеристика форм організації страхового фонду суспільства.

4. Специфічні поняття і терміни, які використовуються в стра­хуванні.

5. Міжнародні страхові терміни.

6. Реалізація страхових продуктів і укладання договорів стра­хування.

7. Роль посередників на страховому ринку України.

8. Права і обов'язки сторін за договором страхування.

Література: 28, 38, 42, 46, 48, 52.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Які причини виникнення та існування страхування?

1. Захист майнових інтересів суб'єктів виробничих відносин і людського суспільства від несприятливих подій (ризиків).

2. Створення сезонних запасів у харчовій промисловості.

3. Збільшення обсягів виробництва.

4. Здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшен­ня страхового ризику.

2. Що з наведеного далі складає зміст категорій страхового захисту?

1. Спосіб локалізації небезпечних об'єктів.

2. Економічні відносини щодо попередження усунення лока­лізації та відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій.

3. Механізм забезпечення підприємств фінансовими ресурсами.

4. Збільшення товарних запасів у зв'язку з впливом чинника сезонності.

3. У яких формах існує сукупний фонд страхового захисту?

1. Резервів страхових організацій, централізованих резервів держави, фондів самострахування підприємств.

1. Резервних фондів підприємств.

2. Кредитів банку.

3. Статутного фонду.

4. Які функції виконує страхування?

1. Формування і використання фінансових ресурсів.

2. Відтворювальну і стимулюючу.

3. Ризикову, превентивну, заощадження коштів і контрольну.

4. Фіскальну і економічну.

5. Що з наведеного далі розкриває суть ризикової функції стра­хування?

1. Створення системи страхових резервів.

1. Передача за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, пере­ лік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством.

2. Зменшення наслідків страхових подій.

3. Перерозподіл коштів між страхувальниками.

6. Страхування будується на таких принципах:

1. Страховий інтерес, суброгація, франшиза, сумлінність сторін.

2. Часткове покриття збитку.

3. Непропорційна відповідальність.

4. Обов'язковість настання страхової події.

7. В яких формах виникли перші страхові організації?

1. Товариства взаємного страхування.

2. Приватні товариства.

3. Акціонерні страхові товариства.

4. Державні страхові організації.

8. Категорію "страхового захисту" характеризують такі ознаки:

1. Випадковий характер настання страхової події.

1. Можливість визначення страхової події за часом і в про­сторі.

2. Вираження збитку в грошовій і натуральній формах і необ­хідність запобігання та відшкодування збитків.

2. Всі відповіді правильні.

9. Що розуміють під страховим ринком?

1. Інструмент перерозподілу грошових коштів між суб'єкта­ ми господарювання.

2. Сферу обігу цінних паперів.

1. Особливу сферу грошових економічних відносин, де об'єк­том купівлі-продажу виступає специфічний товар — стра­хова послуга.

2. Механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси.

10. Яка структура страхового ринку за інституціональною ознакою?

1. Внутрішній і зовнішній страховий ринок.

2. Ринок майнового, особливого страхування.

3. Ринок страхових послуг акціонерних, командитних, пов­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

4. Ринок страхування автотранспортних засобів, вантажів і ба­гажу.

11. Яка структура страхового ринку за територіальною озна­кою?

1. Внутрішній, регіональний і міжнародний ринки.

2. Майнового, особистого страхування і страхування відпо­відальності.

3. Юридичних і фізичних осіб.

4. Державного і комерційного страхування.

12. У яких формах підприємств можуть створюватися страхо­вики в Україні?

1. Юридичні особи у формі акціонерних, повних, командит­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

2. Юридичні особи у формі товариств з обмеженою відпові­дальністю і приватних підприємств.

3. Фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

1. Іноземні юридичні особи.

13. Хто є страховим посередником?

1. Фондові біржі.

2. Банки і інші фінансово-кредитні установи.

1. Страхові агенти і страхові брокери.

2. Інвестиційні фонди і компанії.

14. Що з нижченаведеного далі належить до елементів страхо­вого ринку?

1. Промислові і торгові підприємства.

2. Страховики, страхувальники і страхові посередники.

3. Банки і кредитні спілки.

4. Державний бюджет і позабюджетні фонди.

15. Діяльність страхових брокерів може бути визначена як:

1. Професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємництва, пов'язана із посередництвом у сфері страхування.

2. Діяльність, яка обслуговує "життєвий цикл" страхового поліса на різних його стадіях.

3. Професійна діяльність осіб, уповноважених діяти від імені та за дорученням однієї чи більше страхових компаній, з укладання договорів.

4. Фінансова діяльність у сфері страхування.

16. Що розуміють під маркетингом у страхуванні?

1. Систему пошуку резервів збільшення прибутку страхо­вика.

1. Оцінку фінансового стану страховика.

2. Системний підхід щодо організації діяльності страховика, метод дослідження страхового ринку.

2. Систему формування і розміщення страхових резервів.

17. Віднайдіть визначення страхового продукту:

1. Специфічне оформлення страхової послуги, яке містить пакет документів, що отримало назву правил страху­вання.

2. Страхові тарифи з окремих видів страхування.

3. Сукупність нормативних документів, що регулюють стра­хову діяльність.

4. Страхові поліси з окремих видів страхування.

18. Страховий поліс — це:

1. Документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладання договору страхування.

2. Договір страхування майна.

3. Документ, що регламентує взаємовідносини сторін у стра­хуванні життя.

4. Документ, що визначає розмір збитків страхувальника.

19. Які з наведених далі завдань має виконувати реклама стра­хових продуктів?

1. Робити популярними продукти страхової компанії.

2. Бути спрямованою на відведення більшої ролі запрова­джуваним видам страхування.

3. Надавати вичерпну інформацію про переваги страхового продукту.

4. Підтримувати імідж компанії.

20. Які з нижченаведених видів робіт можуть виконувати стра­хові агенти?

1. Вдосконалення правил страхування.

2. Пошук страхувальників і укладення договорів страху­вання.

3. Розрахунок страхових тарифів.

4. Пошук страховиків.

21. Хто належить до юридичних страхових агентів?

1. Банки, агентства нерухомості, туристичні фірми.

2. Власники транспортних засобів.

3. Аварійні комісарі.

4. Консультанти у сфері оподаткування.

22. Правила страхування — це:

1. Документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування.

2. Договір страхування.

3. Перелік претензій страхувальника до страховика.

4. Аварійний сертифікат.

23. Яка основна мета діяльності товариств взаємного страху­вання?

1. Створення страхового захисту членів товариств.

1. Організація обов'язкового особистого страхування для категорій осіб згідно з чинним законодавством.

2. Страхові операції з будь-яких видів страхування.

3. Перестрахування ризиків щодо особистого страхування.

24. Об'єднання (асоціації) страховиків створюється з метою:

1. Захисту інтересів страховиків (своїх членів), надання їм консультативної і методологічної допомоги, експертизам нормативних активів.

2. Надання страхових послуг, укладення договорів страху­вання.

3. Здійснення перестрахувальних операцій.

4. Організації реклами страхових продуктів і їх реалізації.

25. У яких формах здійснюється державне регулювання страхової діяльності в Україні?

1. Розробка правил страхування державними органами.

2. Ліцензування страхової діяльності і реєстрації страхо­виків.

3. Розробка податкового законодавства.

4. Роздержавлення і приватизація майна державного стра­хування.