Морфологія та фізіологія статевого апарату самців (2 год.).

Мета заняття: вивчити видові та анатомо - топографічні особливості будови статевих органів самців сільськогосподарських тварин. Замалювати схематичну будову статевих органів самців (одного виду), а також гістологічну будову сім’яника, зробити позначення.

Оснащення заняття: підручники, практикуми, таблиці, гістологічні та музейні препарати, свіжі статеві органи забитих тварин, мікроскопи, анатомічні ножі, пінцет, скальпелі, ножиці, стекла предметні та накривні.

Статевий апарат самців складається з мошонки, розташованих в ній сім'яників, придатків сім'яників, сперміопроводів, сечостатевого каналу, придаткових статевих залоз (передміхурова (простата), міхурцеподібні, цибулинні (куперові), уретральні), статевого члена і препуція.

Мошонка (калитка) – шкірно-м'язове випинання черевної стінки, яка є місцем розміщення сім'яників. Вона захищає їх від дії зовнішніх факторів і виконує терморегулюючу функцію, підтримуючи тут температуру, на 3-5°С нижчу за температуру черевної порожнини. Зовнішнім шаром мошонки є тонка шкіра, вкрита дрібними волосинками, багата на потові та сальні залози. Внутрішній її шар утворений мускульно-еластичною оболонкою (в середній частині утворює перегородку мошонки), ділить порожнину мошонки на дві половини, в яких розміщені сім'яники з придатком та сім’яним канатиком.

За мускульно-еластичною оболонкою розташована загальна піхвова оболонка, яка утворює навколо сім'яника всередині кожної половини мошонки піхвову порожнину, що з'єднується паховим каналом з черевною порожниною.

На зовнішній поверхні загальної піхвової оболонки знаходиться м'яз – підіймач сім'яника. У холодну погоду м'язи мошонки і піднімач сім'яника скорочуються, сім'яники підтягуються ближче до черевної стінки; одночасно звужуються кровоносні судини, внаслідок чого зменшується віддача тепла. Під час спеки м'язи, навпаки, розслаблюються, мошонка з сім'яниками звисає й охолоджується. Сприяє цьому і значне виділення поту.

У бугая, барана та козла мошонка розміщена вертикально між стегнами, у жеребця – також між стегнами, тільки горизонтально, у кнура – позаду стегон горизонтально, у пса – під сідничними кістками таза і частково між стегнами.

Сім'яники – це парні статеві трубчасті залози.

У бугая, барана та цапа сім'яники мають форму видовженого еліпсоїда, у жеребця – яйцеподібну, у кнура – овально-бобоподібну, у пса – овальну. На них розрізняють два кінці – головчастий і хвостатий, два краї – придатковий і вільний і дві поверхні – латеральну і медіальну. У більшості тварин сім'яники (разом з придатками) розміщені в порожнині мошонки вертикально, у жеребця та пса – горизонтально, а у кнура – під нахилом.

Зовні сім'яник вкритий серозною, що щільно зрослася з білковою оболонкою, яка на головчастому кінці занурюється в товщу сім’яника і утворює середостіння, від якого в радіальному напрямку відходять тонкі сполучнотканинні перегородки – трабекули, що ділять паренхіму сім'яника на 300-400 пірамідальних часточок. У кожній такій часточці є по 1-5 звивистих канальців 50-80 см завдовжки, у яких безперервно утворюються та розвиваються чоловічі статеві клітини – спермії. У ділянці середостіння звивисті канальні переходять у прямі, а далі об’єднуються у сітку сім’яника. З неї виходить 10-30 сильно покручених сперміовиносних канальців, які на верхньому полюсі сім’яника переходять крізь білкову оболонку у голівку придатка сім’яника.

Сім'яники виконують дві функції – відтворну (утворення чоловічих статевих клітин – сперміїв) і гормональну – (синтез чоловічих статевих гормонів – тестостерону і андростерону. Ці гормони забезпечують сперміогенез, регулюють розвиток статевого апарату та вторинних статевих ознак, зумовлюють прояв статевих рефлексів. Сперміогенез процес утворення, розвитку та дозрівання чоловічих статевих клітин – сперміїв. Відбувається в 4 стадії. 1. Розмноження. 2. Росту. 3. Дозрівання. 4. Формування. У шарі сертолієвого симп­ласту (у стінці звивистих капальців) розміщуються сперматогонії. Піс­ля їх ділення утворюються сперматоцити першого порядку, а після повторного ділення – сперматоцити другого порядку. У подальшому утворюються сперматиди, які закупорюються у клітини Сертолі (де вони дозрівають, відростає хвостик) і перетворюються у спермії. Процес дозрівання сперміїв триває 45 днів. М’язовий шар скорочуючись починає просувати спермії в сітку сім’яника, а потім в придаток сім’яника.

Придаток сім'яника щільно прилягає до сім'яника і складається з головки, тіла і хвоста придатка. Головка придатка утворена сім'явиносними канальцями, які потім з'єднуються в один вузький звивистий канал, що проходить усередині тіла і хвоста придатка. Хвостовий відділ каналу розширений і служить місцем накопичення, дозрівання та зберігання сперміїв. Тут спермії можуть зберігати здатність до запліднення протягом 1-1,5 місяця. Довжина каналу придатка сім'яника досягає 80 м. Сім'яник і придаток з'єднані спеціальною зв'язкою. Тривалому переживанню сперміїв сприяє слабокисла реакція середовища (рН=6,5) в каналі придатка, завдяки якій спермії знаходяться в анабіозі, а також температура в мошонці, яка на 3-4°С нижча за температуру тіла.

Просування сперміїв каналом придатка сім'яника здійснюється з допомогою скорочень м'язів його стінок.

Рис. 1 Схема будови сім'яника

Рис. 2 Схема сперміогенезу

Сперміопроводи відходять від хвостів обох придатків, проходять через пахвинні кільця в черевну порожнину. Поруч із сперміопроводом проходять нерви і кровоносні судини, а також пучки м'язових волокон. Усі разом вони утворюють сім'яний канатик, укритий серозною оболонкою.

Сперміопровід являє собою довгу тонку (до 4 мм у діаметрі) трубку, стінка якої утворена трьома шарами – слизовим, м'язовим і сероз­ним. Обидва сперміопроводи недалеко від шийки сечового міхура впадають у сечостатевий канал. У барана, бугая, цапа сперміопроводи над сечовим міхуром утворюють веретеноподібні ампули, у стінках яких є залози, що виділяють рідкий секрет. Під час статевого збу­дження, перед садкою, ампули заповнюються спермою, завдяки чому сперма у цих самців-плідників виділяється швидко, одним імпульсом, за один поштовх.

Сечостатевий канал виконує дві фун­кції: ним виводиться із сечового міхура сеча, а під час садки – сперма. Від шийки сечового міхура канал іде спочатку всередині тазової порожнини каудальне до сідничної вирізки, утворюючи тазову частину сечостатевого каналу, а потім повертає вниз і вперед і далі проходить по жолобку на нижній поверхні статевого члена.

Придаткові статеві залози – це передміхурова (простата), міхурцеподібні, цибулинні (куперові), уретральні залози.

Передміхурова залоза (простата) розташована біля шийки сечового міхура на початковій частині уретри і частково в її стінці. Вона відкривається в сечостатевий канал численними протоками. Міхурцеподібні – це парні залози, розміщені над шийкою сечового міхура. Цибулинні (куперові) - це парні залози, розміщені біля перегину сечостатевого каналу. Уретральні - це численні залози, розміщені у слизовій оболонці вздовж усього сечостатевого каналу.

множинні парні парні непарні

(назва)

функція секрету

(назва)

функція секрету

(назва)

функція секрету

(назва)

функція секрету

Рис. 3 Придаткові статеві залози

Статевий член - це орган парування; він має корінь, тіло та головку. Корінь двома ніжками закріплений на сідничних буграх. Біля кореня статевого члена є сіднично-печеристий м'яз, який здавлює ніжки і тим самим перешкоджає відпливу венозної крові під час ерекції. На дорсальній поверхні статевого члена знаходиться жолоб, у якому розташовані кровоносні і лімфатичні судини та нерви. У вентральній його частині проходить сечостатевий канал. Повздовж тіла статевого члена проходять три печеристих тіла: два з них утворюють основу статевого члена, а третє охоплює уретру. Усі печеристі тіла, заповнюються артеріальною кров'ю. На кінці статевого члена є четверте печеристе тіло, яке утворює головку; воно наповнюється венозною кров'ю (під час парувальних рухів). У бугая, барана, цапа статевий член позаду мошонки утворює S- подібний згин; у кнура згин розміщений попереду від неї. Під час ерекції статевий член збільшується в довжину за рахунок розправлення цього згину. Після садки статевий член втягується назад у препуцій ретрактором.

Препуцій - це шкіряний мішок, у якому знаходиться вільна частина статевого члена. У стінці препуція закладені залози, які виробляють секрет смегму.

Кровозабезпечення та іннервація статевих органів самців

Мошонка забезпечується кров'ю від зовнішньої сім'яної артерії і зовнішньої соромітної артерії. Мошонка іннервується гілками однойменних нервів, а також гілками здухвинно-підчеревного і здухвинно-пахвинного нерва.

Сім'яники забезпечуються кров'ю внутрішніми сім'яними артеріями, іннервуються гілками, що відходять від сім'яного сплетіння.

Статевий член живиться від внутрішньої соромітної артерії і зовнішньої сім'яної артерії, а в жеребців – ще й від внутрішньої здухвинної артерії. Іннервується статевий член дорсальним нервом пеніса, що є продовженням соромітного нерва, і зовнішнім сім'яним нервом.

Рис. 4 Схема будови статевих органів самця

Заняття № 3