Тема 3. Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин

Основні питання:

1. Поняття та основні складові механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

2. Адміністративно-правові норми: сутність, структура та класифікація.

3. Тлумачення адміністративно-правових норм та способи їх реалізації.

4. Джерела адміністративного права.

5. Поняття, особливості та структура адміністративно-правових відносин.

1. Механізм адміністративно-правового регулювання становить собою систему адміністративно-правових засобів (елементів), за допомогою яких здійснюється правове регулювання та упорядкування суспільних відносин у сфері державного управління.

В структуру цього механізму насамперед входять норми адміністративного права, акти тлумачення таких норм та акти їх реалізації, а також адміністративно-правові відносини.

Крім названих елементів в структуру механізму адміністративно-правового регулювання нерідко включають також правову культуру та правову свідомість.

Важливий вплив на зміст і кінцевий результат дії механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин справляють і такі елементи, як форми та методи управлінської Діяльності, прямі і зворотні зв'язки між суб'єктами управлінських відносин.

Механізм адміністративно-правового регулювання є похідним від більш широкого поняття механізму адміністративно-правового впливу, в структуру якою додатково входить ще ряд правових елементів. Нагадаємо, що адміністративно-правове регулювання суспільних відносин носить державно-владний характер. Здійснюється офіційно уповноваженими на те органами або їх посадовими особами (переважно це органи виконавчої влади). Завдяки механізму адміністративно-правового регулювання відбувається практична реалізація цілеспрямованого регулюючого та правоохоронного впливу норм адміністративного права на відповідні управлінські стосунки. Причому в сфері впливу механізму правового регулювання в цілому адміністративно-правове регулювання суспільних відносин займає одне з провідних місць.

Кожен елемент вказаного механізму відіграє в процесі адміністративно-правового регулювання свою самостійно визначену йому роль, включається в цей процес у певній послідовності, перебуваючи водночас у тісному, постійному зв'язку і взаємодії з іншими елементами даного механізму. Тому розкриття поняття, змісту та особливостей окремих адміністративно-правових засобів (зокрема, адміністративно-правових норм та відносин) доцільніше і зручніше здійснювати у їх сукупності, взаємозв'язку та взаємодії як складових елементів механізму адміністративно-правового регулювання в цілому.

2. Визначальним елементом серед інших складових механізму адміністративно-правового регулювання є адміністративно-правові норми.

Адміністративно-правова норма – це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою в особі її компетентних органів і призначене дія організації та регулювання суспільних відносин у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Норми адміністративного права визначають межі належної поведінки учасників управлінських відносин, встановлюють їх правовий статус, обсяг повноважень, прав та обов'язків сторін управлінських стосунків, тобто створюють відповідний правовій режим насамперед у сфері виконавчої влади. Основним призначенням адміністративно-правових норм є організація і регулювань управлінських відносин, забезпечення належних умов для реалізації учасниками цих відносин своїх прав та інтересів, а також виконання покладених на них обов'язків у такій важливій сфері суспільного життя, якою є державне управління. За допомогою норм адміністративного права фактичні суспільні відносини у цій сфері перетворюються в адміністративно-правові. Це характеризує значимість активної соціальної ролі, властивої даним нормам.

Залежно від функціонального призначення та характеру управлінського впливу норми адміністративного права набувають самого різного змісту. І все ж більшості з них по своєму змісту та способу впливу властивий імперативний (наказовий) характер. Вони містять численні односторонньо-владні приписи (незалежно від форм прояву такої владності), виражають обов'язковість волевиявлення держави в особі її органів у межах наданої їм компетенції. Зокрема, правило поведінки, встановлене адміністративно-правовою нормою, не може бути змінено за згодою сторін управлінських стосунків.

Як і будь-яка інша норма права, адміністративно-правова норма має свою структуру, тобто внутрішню будову своїх взаємопов'язаних між собою частин (складових елементів). Такими складовими є гіпотеза, диспозиція і санкція.

Гіпотеза вказує на умови реалізації адміністративно-правової норми, у т.ч. на юридичні факти, при наявності яких можна чи потрібно діяти відповідним чином.

Диспозиція – центральна частина норми, визначає правило поведінки, конкретну дію, яка приписується, дозволяється, рекомендується чи забороняється даною нормою. Нерідко вона визначає зміст обов'язків або прав, а також повноважень окремих суб'єктів.

Санкція здебільшого становить собою негативні правові наслідки недотримання, неналежного виконання або порушення передбаченого правила поведінки (як правило, це заходи адміністративного або дисциплінарного стягнення). Санкцію містять переважно норми, пов'язані з правопорушеннями.

Зміст названих структурних елементів адміністративно-правової норми може бути цілковито визначеним, частково визначеним або відносно визначеним.

Норми адміністративного права можна класифікувати залежно від різних чинників. Зокрема:

- залежно від характеру припису (способу впливу на адресата) — на зобов'язуючі, забороняючі, дозволяючі, заохочуючі рекомендаційні;

- залежно від змісіу - на матеріальні, процесуальні, процедурні;

- залежно від функціонального призначення – на регулятивні, право­забезпечувальні та правоохоронні, компетеційні, установчі;

- залежно від адресату (за колом осіб) – на норми, що визначають правовий статус: органів виконавчої влади: державних службовців; громадян; громадських об'єднань та інших суб'єктів;

- залежно від дії у просторі - на норми загальнодержавної дії, регіональні та місцеві;,

- залежно від дії у часі - безстрокові, строкові, разової дії;

- щодо спрямованості регулюючого впливу - на норми внутрішньої дії (внутрівідомчі) та зовнішньої дії (надвідомчі, функціональні):

- щодо способу вираження - словесні та конклюдентні.

Адміністративно-правові норми можна класифікувати і залежно від інших чинників (скажімо, залежно від юридичної сили, від кола осіб, на яких розрахована їх дія, щодо джерела їх походження, щодо методу застосування тощо).

3. Тлумачення адміністративно-правових норм передбачає більш докладне з'ясування їх змісту, детальніше розкриття їх певних положень. Серед видів такого тлумачення виділяють:

- легальне (аутентичне) – тобто офіційне тлумачення положень окремих норм та нормативних актів з боку компетентних органів державної влади, у т.ч. її законодавчих, виконавчих та судових структур (носить обов'язковий характер);

- доктринальне — тобто наукове, неофіційне тлумачення змісту норм права (обов'язкової юридичної сили не має ).

Реалізація адміністративно-правових норм означає практичне втілення в життя приписів та інших положень, передбачених тією чи іншою адміністративно-правовою нормою. Така реалізація передбачає правомірні дії суб'єктів права.

До форм реалізації адміністративно-правових норм відноситься їх виконання, використання, застосування та дотримання.

Адміністративно-правові норми не можуть існувати поза своїми джерелами.

4. Джерела адміністративного права – це конкретні форми зовнішнього вираження його норм, через які ці норми проявляють свій владно-регулюючий вплив на управлінські стосунки.

Адміністративно-правове регулювання такої складної, різнобічної сфери, як державне управління, вимагає великої кількості самих різних нормативно-правових актів, які розрізняються за своїм характером, зовнішнім вираженням, змістом, юридичною силою тощо. Норми адміністративного права розраховані на регулювання дуже широкого кола самих різноманітних суспільних відносин в процесі виконання завдань і функцій виконавчої влади, а також реалізації іншими суб'єктами своїх прав та інтересів у сфері управління. Через свою чисельність, багатопрофільність та динамічність вони до цього часу в цілому не кодифіковані. Тому для адміністративного права України характерним є численність джерел його юридичних норм. Передусім це різноманітні нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, а також Президента України, що містять в собі адміністративно-правові норми. Зокрема, це: Конституція України; окремі кодекси та закони; укази та розпорядження Президента України; постанови та нормативні розпорядження Кабінету Міністрів (уряду) України; відомчі нормативно-правові акти та аналогічні акти місцевих органів влади. До цих джерел слід віднести і міжнародні правові акти, ратифіковані Україною.

5. Адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини, що складаються під впливом дії адміністративно-правових норм, учасники яких є носіями прав та обов'язків у сфері державного управління.

До властивостей адміністративно-правових відносин насамперед слід віднести те, що:

- вони є різновидом правових відносин, які складаються під впливом дії адміністративно-правових норм переважно у сфері державного управління в процесі здійснення завдань і функцій виконавчої влади;

- це – “владовідносини”, тобто відносини влади – підпорядкування (влади – підлеглості):

- для них в більшості випадків властива юридична нерівноправність сторін, через що ці відносини передусім визначаються як вертикальні, субординаційні;

- як правило, однією із сторін (обов'язковим учасником) таких відносин має бути орган виконавчої влади або його повноважний представник, тобто носій державно-владних управлінських повноважень (інколи ним може бути й інший суб'єкт, наділений відповідними повноваженнями з боку держави);

- такі відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої із сторін правовідношення, з ініціативи третьої особи, а нерідко і всупереч волі однієї із сторін: згоди другої сторони на виникнення адміністративно-правового відношення в таких випадках не вимагається (наприклад, адміністративно-деліктні відносини);

- при порушенні (невиконанні) тих чи інших вимог адміністративно-правових норм суб'єкти адміністративно-правових відносин несуть відповідальність не один перед одним (що характерно для цивільно-правових відносин), а перед державою;

- спірні питання, що виникають із адміністративно-правових відносин, вирішуються здебільшого в адміністративному (позасудовому) порядку, тобто шляхом безпосереднього односторонньо-владного розпорядження повноважного суб'єкта управління. Водночас зараз значно розширюється судовий порядок вирішення багатьох адміністративно-правових спорів.

Адміністративно-правові відносини, як і інші правові відносини, мають свою структуру, яка охоплює такі елементи, як правова основа, юридичні факти (дії або події), об'єкт та суб'єкти (сторони) правовідношення, прямі і зворотні зв'язки.