35.Чи можна назвати героїв б.Грінченка сильними натурами?Аналіз оповідання «Каторжна».

Героїв грінчека безперечно можна назвати сильними натурами,оскільки вонм витримували надзвичайно важкі умови(байдужість,кривда),боролися проти них до останнього.

«Каторжна»--це оповідання у якому йдеться про бідну дівчинку-сирітку Докію.Її життя перевернулося і змінилося у гіршу сторону після смерті матері.Коли батько привів у дім мачуху ,яказнущалаася над нею тому дівчинка стає дуже понурою і злобною особою.Її дитинство було гірке,а юність –безвідрадна.

Докія має безмежно велике серце і тому шукає когось щоб віддати свою любов.І це стаю її молочий братик,але і тут мачуха виступає як першкода її щастю,вона научає маленького братика бити її кулачками.Дівчина не здається вона знайшла інший свій прихисток –кущ калини як втілення віри ,любові ,витривалості дівчини.Але мачуха знову вбиває її любов.Докія вже б здалася але знайшла Семена який зачарував її серце,і здається нарещі її щастя але і він її зраджує.Це була остання крапля у чаші її терпіння ,вона зважується на помтсуі підпалює хату,де відбуваються вечорниці,І через свою зновуж таки любов до безневинної дівчинки Саньки гасить своїм тілом цей вогонь.Ні Докія ,ні ми –читачі не можемо зрозуміти чому ж так ставився до нреї цей світ,адже вона була людиною,яка завжди керувалася добром і любовю.

36.Ольга Кобилянська як визначний майстер психологічної прози(на прикладі вивчених творів).

У творах ольги Кобилянської крізь оптику внутрішнього життя героїв,їхніх дискусій,уподобань,поглядів.змальовується картина світу,зображуються соціально-економічні та ідейні конфлікти між героями та суспільством.

Якщо взяти до уваги твір «Земля» ,то головна прооблематика стає сама земля,Через яку створюються різні проблеми і конфлікти,які на зовні виходять тільки у кінці твору –смерть Михайла.У цій повісті майстерно змальовуюються образи героїв:через їхні монодлоги,описи зовнішності відкривається справжній внутрішній світ.Але авторка до кінця нам все не розкриває,для того щоб читач сам міг усе осмислити і зробити свої висновки—це і є на мою думку психологічна майстреність авторки.

Наприклад,коли Кобилянська описує Михайла то від самого початку –це добрий,веселий,роботящий юнак.А його брат Сава—підступний ,злий,заздрісний і це видно з його опису обличчя—холодний,заблуканий погляд.

Якщо взяти твір «Людина»,то головна проблематика це феміністична ідея рівності.Авторка хоче спочатку показати непорушну і незмінну думку Олени,але потім наштовхує нас на зовсім інше,адже у кінці твору через важке матеріальне становище вона зраджує своїм інтересам.Тут психологічна майстерність виражається через внутрішні переживання ,тому ми можемо передбачити її долю.

37)Схарактерезуйте гуманістичний пафос поезії п.Тичини.

Поема «Похорон друга» наснажена високим гуманістичним пафосом, в ній на повний голос звучить мотив унікальної цінності життя кожної людини і водночас підноситься гімн безсмертю народу. Не випадково Максим Рильський відзначав, що тема, обрана Тичиною, могла б лягти в основу великого музичного твору, зокрема симфонії. Незважаючи на трагічні колізії, які розгортаються в творі, поема пройнята оптимістичним утвердженням буттяУ філософсько-психологічному ключі виконано глибоко особистісну поезію «Іній». Сивина, яка посріблила голову героя, той «сивий, сивий іній», котрий ніби несподівано «впав» на нього, викликають роздуми про пережите, про старість. Це одна з тих вічних тем, до яких впродовж тисячоліть звертаються поети. Тичина трактує її крізь призму суперечки між почуттям і розумом. Тверезе осмислення власного життя переходить у висновок про те, що «думка ж — дії щирі любить», про наповнення кожної миті буття тим, що потрібне й іншим.Тичина міг би створити ще багато шедеврів, якби тоталітарний режим сталінщини не скалічив його. Все свідоме життя поет працював над симфонією «Сковорода», але так і не завершив її, бо не раз підладновувався під смаки і вимоги системи, змінював свою концепцію, зрештою, псував свій твір.

Така сумна доля талановитого митця. Час відсіює кукіль, полову. Залишається тільки добірне зерно. Саме останнє й забезпечує Тичині місце в історії літератури.