Вірування і світогляд

Відтворити цілісну картину первісних уявлень трипільців про світобудову досить важко, бо головна інформація такого роду зафіксована не в пам’ятках писемності, як це було, наприклад в культурах Стародавнього Сходу, а в “керамічній міфології” – зображеннях й орнаментах, що прикрашали керамічний посуд і культові фігурки.

Розпис трипільського поліхромного посуду свідчить, що в основі космологічних уявлень носіїв цієї культури лежали так звані солярні вірування, коли Сонце сприймалося як верховне божество Всесвіту, від якого залежало усе. Навколо такого солярного центру й будувалася картина світу з дво, чотиричастковим поділом. Серед стилізованих антропоморфних та зооморфних зображень домінує символіка, пов’язана зі змієм, який був знаком не тільки кінця, а й відродження світу в новій, вищій якості. Вважається, що трипільці вірили в звірину, яка ковтає сонце. Можливо, нею була саме змія. До того ж змія – спіраль на трипільській кераміці — втілює циклічне уявлення про час, що його уявляли як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту.

Див.: слайд 5

Хвилясті лінії на посуді розповідають про те, що трипільці жили біля річок, а гілочка в орнаменті – про їх землеробське господарство. Простежується й намагання за допомогою чергування зображень відтворити певний перебіг подій у їх послідовності – сівба та проростання зерна, відділення колоса від стебла. “Стрічковий” стиль, що формується на початку пізнього етапу розвитку трипільської культури, фіксує ярусне розташування рослин, тварин і людей (подібно до скіфської пекторалі, але за 3 тис. років до неї).

Див.: слайди 6, 7

Культові обряди та церемонії проводились як у звичайних житлах, так і у спеціальних святилищах. Одна з таких споруд на поселенні Сабатинівка (басейн Південного Бугу) являла собою будинок з коридором. У віддаленій від входу частині приміщення знаходилась піч, біля якої були розставлені зернотерки, глиняні жіночі статуетки і посуд (в одному з горщиків виявлені кістки бика).

Вздовж стіни був зведений глиняний вівтар, а поряд з ним, в кутку, – масивне глиняне крісло, спинка якого закінчувалась двома роговидними виступами, – так званий “рогатий трон”. На вівтарі виявлено 16 глиняних сидячих жіночих фігурок та мініатюрні моделі кріслець з “рогами” на кінцях спинок, пофарбованими в червоний чи білий кольори. Поряд стояв великий горщик із рельєфним зображенням чотирьох жіночих грудей, котрий, вірогідно, призначався для води. Мабуть, це святилище було своєрідним жіночим будинком, в якому випікали ритуальний хліб.

Уявлення про потойбічний світ обумовили форми поховального обряду. Якщо на ранньому етапі померлих спалювали, то пізніше їх стали закопувати у скорченому вигляді, що нагадував ембріон, бо уявляли, що після смерті людина переходила з одного світу в інший — перенароджувалася.

Над похованням зводився курган. Насипи оточувалися кам’яними кромлехами, що утворювали коло і служили розмежуваннями двох світів – дійсного та потойбічного. Камені кромлехів лежали у кілька ярусів, а у південно-західному секторі вони мали “ворота”, утворені з великих вертикально вкопаних брил. На деяких з них знайдені рельєфні або прокреслені зображення людей та тварин. Часто під насипами курганів виявляють жертовні ями, вогнища з кістками тварин та посуд. У похованих знаходять знаряддя праці, зброю, жіночі прикраси, пряслиця, що свідчить про те, що трипільці вірили в продовження життя після смерті. Зразки таких курганів знайдено під Одесою (Красна Слобідна), Херсоном (Білозірка), в с. Усативі, де поховальна камера мала вигляд склепіння заввишки 1,5 м, на побудову якого пішло близько 8 тис. каменів.

Див.: слайд 8