Ілюстративний матеріал (слайди)

1. Контурний вірш Симеона Полоцького у формі зірки із “Благо привітання” Олексію Михайловичу. – “Римологіон”.

2. Симеон Полоцький “Орел російський”.

3. Троїцька церква Густинського монастиря (фундації гетьмана Самойловича).

4. Преображенський собор в Ізюмі (1684 р.).

5. Роменська Покровська церква (1764 р.).

6. Новгород-Сіверський Успенський собор (кінець XVII – початок XVIII ст.).

7. Каплиця Боїмів. Львів. (1609 – 1617 рр.).

8. Великі Сорочинці. Преображенська церква

9. Дзвіниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх Печерах.

10. Барокове вирішення першого ярусу дзвіниці собору Святої Софії у Києві. Початок ХVIII ст.

11. Деталі барокового декору Троїцької надбрамної церкви Святоуспенської Печорської лаври в Києві. XVIII ст.

12. Кирилівська церква в Києві.

13. Київський собор Святої Софії, перебудований у часи І. Мазепи

14. Церква Святого Андрія Первозванного в Києві.

15. Київ. Маріїнський царський палац.

16. Свята Старозаповітна Трійця. Волинська обл. XVII ст.

17. Різдво Марії, дошка, темпера. С. Нова Весь. Кінець XV – початок XVI ст.

18. Іоанн Богослов, дошка, олія, рельєфне різьблення тла по левкасу, золочення. Середина – ІІ пол. XVIII ст.

19. Христос Вседержитель, дошка, олія. ІІ пол. XVIII ст.

20. Сторінка з рукописного “Ірмологіону”. XVIII ст.

21. Декоративні ініціали з рукописів XVI – XVIII ст.

22. Сторінка з рукописної книги XVI ст.

23. Невідомий художник. Орнаментальна сторінка з “Пересопницького Євангелія”. 1556 – 1561 рр.

24. Орнаментальна заставка з першої сторінки та ініціали з “Острозької Біблії” (1581 р.).

25. Гравер “W.S.” Євангеліст Лука. Дереворіз з “Апостола” (1574 р.).

1. Контурний вірш Симеона Полоцького у формі зірки із “Благо привітання” Олексію Михайловичу. – “Римологіон”.			2. Симеон Полоцький “Орел російський”.
3. Троїцька церква Густинського монастиря (фундації гетьмана Самойловича).			4. Ізюм. Преображенський собор. 1684 р.
5. Роменська Покровська церква. 1764 р.			6. Новгород-Сіверський. Успенський собор. Кінець XVII - початок ХVІІІ ст.
7. Каплиця Боїмів. Львів. (1609 – 1617 рр.).			8. Великі Сорочинці. Преображенська церква, збудована в 1732 р. гетьманом України Данилом Апостолом.
9. Києво-Печерська Святоуспенська лавра. Дзвіниця церкви Різдва Богородиці на Дальніх печерах. 1761 р. Архітектор С. Ковнір.			10. Барокове вирішення першого ярусу дзвіниці собору Святої Софії у Києві. Початок ХVIII ст.
11. Деталі барокового декору Троїцької надбрамної церкви Святоуспенської Печорської лаври в Києві. XVIII ст.
12 .Кирилівська церква в Києві ХІІ ст.; барокові фронтони, оздоблені ліпленим рослинним орнаментом, та бані збудовано у ХVIII ст. Архітектор І.Г. Григорович-Барський.				13. Київський собор Святої Софії, перебудований у часи І. Мазепи в стилі українського бароко.
14. Церква Святого Андрія Первозванного в Києві. 1747 – 1753 рр. Архітектор В. Растреллі, будівничий І. Мічурін.	15. Київ. Маріїнський царський палац. 1750 – 1755 рр. Проект архітектора В. Растреллі.
16. Свята Старозаповітна Трійця. Волинська обл. XVII ст.
17. Різдво Марії. Кін. ХV ст. — поч. ХVІ ст., дошка, темпера, 91,5х62, с. Нова Весь, тепер – Польща.		18. Іоанн Богослов. Середина — ІІ половина ХVІІІ ст. коло майстру Сорочинського іконостасу. Києво-Лаврська школа. Дошка липова, олія, рельєфне різьблення тла по левкасу, золочення. 100х70.
19. Христос Вседержитель. ІІ половина ХVІІІ ст. Дошка (2) липова, дві зустрічно врізані шпуги та дві торцеві (пізніші), левкас, олія. 37х30.		20. Сторінка з рукописного “Ірмологіону”. XVIII ст.
21. Декоративні ініціали з рукописів XVI – XVIII ст.
22. Сторінка з рукописної книги XVI ст.
23. Орнаментальна заставка з першої сторінки та ініціали з “Острозької Біблії” (1581 р.).
24. Орнаментальна заставка з першої сторінки та ініціали з “Острозької Біблії” (1581 р.).
25. Гравер “W.S.” Євангеліст Лука. Дереворіз з “Апостола” (1574 р.)

Лекція 14

МИХАЙЛО БОЙЧУК І БОЙЧУКІСТИ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО

ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 1900 – 30-х рр.

Український авангард початку ХХ ст.

Одна з найбільш адекватних моделей мистецтва ХХ ст. набула показової досконалості в художній культурі України 1910 – 1920-х рр. Український примітив: народна картина, ікона, твори художників-аматорів – саме в цей час досягає певної кондиції, що потребувала відповідної структурної зміни, а це входило у змістовні та формальні параметри авангарду.

Український авангард – мистецтво, яке створювалося в Україні та за її межами вихідцями з України, будучи важливим компонентом європейського та світового авангарду, мав притаманні лише йому риси. Творчо сприймаючи й враховуючи принципи і форми мислення того фольклору, що побутував під час його формування від народної ікони, писанки, настінних розписів до “базарних” виробів наївно-кітчевого характеру, український авангард саме завдяки своїм потужним фольклорним резервам посів почесне місце в мистецтві ХХ ст.

Художній авангард українських митців, знавців фольклору, міфології, обрядових витоків мистецтва, теоретиків та практиків художньої культури О. Архипенка, О. Богомазова, М. Бойчука, В. Пальмова, К. Малевича, Д. Бурлюка, О. Екстер, А. Петрицького містить у собі примітивізм як фактор своєї причетності до народної культури.

Саме поєднання найсуттєвіших рис поетики європейського абстракціонізму як явища модернізму (акцентація двох головних для живопису абстракцій: кольору і геометричних форм) із традиціями українського селянського мистецтва та іконопису дали змогу Казимиру Малевичу здійснити феноменальний стрибок з кубізму до супрематизму. Цей напрямок, створений Малевичем, став одним з найбільш значущих художніх напрямків ХХ ст., а серія селянських картин художника, відтворюючи архетипи неолітичного мистецтва й символи народного примітиву, зафіксувала есхатологічний трагізм та передчуття голодомору в Україні (К. Малевич. Селяни).

Див.: слайд 1

Опозиційне ціле “авангард – примітив” свідчить про те, що звернення до скарбниці колективного несвідомого, до архетипів, які відкривали глибинний смисл подій і допомагали зрозуміти єдність національного та загальнолюдського, було актуальним на початку ХХ ст. з його соціально-політичними катаклізмами.

Цей процес авангардистського перетлумачення культурно-стильових здобутків мистецтва неоліту, Єгипту, Візантії, Середньовіччя, бароко, Ренесансу, європейського модернізму і національного народного мистецтва найбільш талановито і яскраво втілився у творчості М. Бойчука і його учнів і однодумців І. Падалки, В. Седляра, О. Павленко, Т. Бойчука, О. Білюкова та ін.