1. Тарифні та нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі: тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні -квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові

результати діяльності учасників ЗЕД.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Мета тарифного регулювання полягає:

1.В покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні;

2. І головне - в захисті національної промисловості, здоров'я населення,охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національнійбезпеці.

Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. Надумку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так іфінансові інструменти регулювання.

Нетарифне регулювання ЗЕД

До нетарифних заходів регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та імпорту.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту:

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) здопомогою квот (контингентів).

Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чидозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз)певного об'єму товарів.

3. "Добровільні" обмеження експорту.

4. Антидемпінгові заходи

5.Технічні бар'єри

6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей:

- прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетинукордону;

- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядомтоварів, перевіркою їх якості;

- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.).

7. Імпортний депозит.

Тарифне регулювання ЗЕД

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митнихставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита.

Митно-тарифне регулювання виконує дві функції:

1 .Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземноїконкуренції).

2.Фіксальну (поповнення державного бюджету).

2. Поняття та зміст митного режиму. Загальні характеристики митних режимів.

Митний режим — це сукупність норм, що встановлені законами з питань митної справи й залежно від заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Митний режим встановлюється з метою спрощення й гармонізації митних процедур стосовно товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму (ст.185 МК України):

1) імпорт;

2) реімпорт;

3) експорт;

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад;

8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі;

10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України;

12) знищення або руйнування;

13) відмова на користь держави.

Митний режим, не передбачений МК України, може встановлюватися тільки шляхом внесення відповідних змін до нього.

Декларанту надано право самостійно визначати митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. Подальша зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог чинного законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим. При тому новий МК України детально регулює всі митні режими.