64 Уява дітей з вадами слуху та їх характеристика

Особливості уяви дпс обумовлені уповільненим формуванням словесної мови і абстрактного мислення. Спостерігаються труднощі відволікання від конкретних ситуацій, труднощі творчої переробки наявних уявлень, створення нових образів. Наявні порушення просторових відносин між об'єктами, розташування об'єктів в малюнках, що не відповідає опису. Це пояснюється недорозвиненням мови, невмінням перебудовувати наявні в минулому досвіді уявлення. Дітьми в малюнки до текстів вносяться об'єкти, знайомі з минулого досвіду, але не відповідні тексту. У зв'язку з спрощеним розумінням текстів спостерігаються труднощі виділення істотного. Недостатня узагальненість уявлень, недостатня свобода оперування ними призводить до повторення в ігрових ситуаціях баченого раніше без змін. Основні труднощі виявляються у створенні образів історичних подій.

65 Характетистика навчальної діяльності глухих дітей

У зв'язку з відставанням у розвитку мислення й мовлення, значні труднощі спостерігаються у формуванні всіх навчальних дій. Вони часто виконують такі навчальні дії, які диктуються прагненням задовольнити вимоги вчителя. Повільніше формуються навчальні дії: недорозвинення аналізу і синтезу, недорозвинення абстракції. Навчальні дії формуються на звуженій, недостатньо узагальненій основі, тому глухі діти відчувають труднощі при перенесенні на нові навчальні завдання.

У процесі трудової діяльності вони прагнуть швидше отримати результат. Іноді нехтують важливими трудовими операціями. Часто не формується усвідомлення обов'язковості досягнення поставленої мети. Необхідним є виховання позитивного ставлення до праці, формування мотивації

Гольдберг А.М Изучение глухих детей в процессе обучения и воспитания. Вивчення глухих дітей у процесі навчання і виховання

(за А.М.Гольдберг) Вивчення дітей в педагогічному процесі повинно відповідати вимогам:

1.Вивчення всіх без винятку учнів класу.

2.Всебічне вивчення кожної дитини в різних умовах.

3.Диференційована оцінка особливостей кожного.

4.Комплексність вивчення.

5.Динамічність вивчення.

6.Розкриття причин виявлених особливостей.

7.Систематичність та планомірність.

8.Прогностичний характер вивчення

Ж. Піаже та його характеристика стадій інтелектуального розвитку.

Згідно з теорією Піаже, в розвитку інтелекту людини можна виділити чотири головні періоди: сенсомоторна стадія (від народження до 2 років), доопераційна стадія (від 2 до 7 років), стадія конкретних операцій (від 7 до 11 років) і стадія формальних операцій (від 11 до 15років). Сенсомоторний інтелект – розгортається до періоду інтенсивного опанування мови. досягається координація сприйняття та моторики, дитина взаємодіє з об'єктами, їхніми перцептивними та моторними сигналами.

Доопераційне мислення –характеризується формуванням символічної функції, яка забезпечує розрізнення означуваного та означення і є основою розвитку уявлень. дитина орієнтується тільки на перцептивні співвідношення. мислення відзначається егоцентризмом.

Стадія конкретних операцій – на основі логічних операцій, в яких використовуються зовнішні наочні дані. формується понятійне відображення середовища, дитина опановує прості операції класифікації, формуються поняття числа, часу, руху тощо. операції мислення ще не цілком розвинуті, вони не формалізовані, розвиваються нерівномірно, не об'єднані в цілісну систему.

Стадія формальних операцій - надбудована над конкретними операціями. Опанувавши формальні операції, дитина може будувати власні гіпотетико-дедуктивні висновки

Вікова періодизація за Б.Д.Ельконіним.

Ельконін обґрунтував положення про те, що в процесі розвитку спочатку відбувається засвоєння мотиваційної сторони діяльності, а потім операційно-технічної. Він відкрив закон чергування різних типів діяльності. Виникають суперечності, які є чинником розвитку. Розвиваючи ідеї JI.C. Виготського, Д.Б. Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на підставі таких основних критеріїв, як соціальна ситуація розвитку, провідний тип діяльності, основні новоутворення розвитку та кризи. Кризи визначаються межами стабільних періодів: криза новонародженого (до 1 міс.), криза одного року, трьох років, семи, підліткова (11 – 12 років), юнацька.

Дитинство ділиться на 7 періодів: вік немовляти – до 1 року; раннє дитинство – 1–3 роки; передошкільний вік 3–5 років; дошкільний вік 4-6 ; молодший шкільний– 7-10 років; підлітковий– 11-13 років; юнацький вік – 14-17 років.

Характеристика індивідуальних властивостей особистості з порушеннями слуху.

Особистість дитини формується в ході засвоєння соціального досвіду в процесі спілкування з дорослими і однолітками. Сама соціальна ситуація, в якій перебуває глуха дитина, відіграє важливу роль у виникненні та формуванні у неї певних рис особистості. Дитина, що втратила слух в дитинстві, потрапляє в інше становище по відношенню до оточуючих її людей. Порушення словесного спілкування частково ізолює, це створює труднощі в засвоєнні соціального досвіду. Відставання в розвитку мовлення призводить до ускладнень в усвідомленні своїх і чужих емоційних станів, що призводить до спрощення міжособистісних відносин. Пізнє ознайомлення з художньою літературою збіднює світ емоційних переживань глухої дитини, призводить до труднощів формування співпереживання.

Значний вплив на розвиток особистості глухих дітей, становлення міжособистісних відносин на початкових етапах мають умови сімейного виховання. Важливим фактором, що впливає на розвиток особистості, є наявність або відсутність порушення слуху в батьків. У молодшому шкільному віці глухі діти глухих батьків більш товариські з однолітками, більш допитливі, у них спостерігається прагнення домінувати в групі однолітків, бути лідерами.

Боскіс глухие и слабослышащие дети

Книга РМ Боскіс «Гл и сл. сл. дети» призначена для сурдопедагогів, психологів та студентів-дефектологів.

У першій частині книги проаналізовано особливості функціонування порушеного слухового аналізатора у дітей. У другій частині викладено дослідження закономірностей розвитку мови гл і сл.ч. У третій частині на основі зіставлення особливостей мовного розвитку при тотальному і частковому порушенні слуху запропонована науково обгрунтована типологія дітей з вадами слуху, яка покладена в основу існуючої мережі шкіл для глухих, слабочуючих і так званих позднооглухлих дітей.

Боскіс Учителю о детях с нарушением слуха

Книга Боскіс «Учителю о детях с нарушением слуха» розрахована на вчителів початкових класів масової школи і може бути використана для корекційної роботи батьками дпс. У книзі наводиться система роботи зі слабочуючими дітьми, які можуть навчатися в масовій школі. У посібнику надано практичний матеріал, який допоможе вчителю попереджати і долати неуспішність дпс. Автор приділяє увагу організації допомоги учням з порушенням слуху в умовах масової школи; розкриває роль слуху у розвитку дитини. Наводить приклади практичних дії щодо перевірки слуху дитини, виправлення вимови окремих звуків та розвитку мови загалом.

Характеристика роботи Гоголева Особености развития внимание глухих школьников

Своєрідність розвитку пізнавальних процесів дпс дає підстави зауважувати, що увага страждає також. Гоголева досліджувала стійкість та переключення уваги за допомогою 3-х видів корегуючих таблиць. Кожна з цих таблиць представляла собою сукупність зображень, букв, цифр та фігур. В результаті дослідження Гоголева дійшла висновку, про запізнення у розвитку стійкості уваги на всіх етапах навчання. Лише у підлітковому віці глуха дитина наздоганяє рівень розвитку стійкості уваги чуючої дитини, у деяких випадках цей рівень вищий, ніж у чуючих. Гоголева підкреслює, що глуха дитина під час навчання робить більше помилок, має ряд специфічних особливостей розвитку переключення уваги. При накопиченні досвіду під час навчання, з кожним роком збільшується швидкість переробки інформації і зменш число допущених помилок. У глухих школярів продуктивність уваги залежить від характеру предявлених обєктів уваги.

Гозова Психология трудового обучения глухих

У монографії розкрито структуру та формування професійних навиків та проаналізовано специфіку глухих. Розглядається комплекс навичок, що дозволяють самостійно виконувати довірену роботу. В роботі аналізується два типи професійних навиків: з переважанням регулювань в руховій сфері та з розумовим регулюванням. Дано оцінку можливостей глухих при сприйманні різних форм навчально-професійної інформації. Увага приділена сприйманню глухими інформації, запропонованої в умовних символах і словесній формі. Надається аналіз мовної підготовки глухих учнів для засвоєння відповідних ЗУН, пропонуються раціональні форми донесення глухим інформаційної сутності повідомлень необхідних при навчанні. Розглянуто проблеми профорієнтації глухих учнів.

Гольдберг, Особенности самостоятельной письменной речи глухих школьников.

У праці Гольдберг зазначила, що для глухої дитини оволодіння письмом має велике значення, оскільки тут є детальне сприйняття, роздумування та виправлення сказаного. Від успіху у письмі залежить усне мовлення, котре є засобом спілкування та мислення. Вказано, що самостійне написання творів залежить від організаційно-педагогічного процесу. Важливо щоб глухого навчали формувати вміння правильно складати розгорнуті висловлювання. Зазначено, що глухі оволодівають мовою шляхом наслідування.

Лебедєва Л.С. Батькам глухої дитини(поради щодо виховання і навчання.)

Лебедєва зазначає, що “для забезпечення розуміння тексту глухою дитиною мало пояснення незнайомих слів”, “після читання повинно залишитися образи живої дійсності”. Лебедєва зауважує, що втрачена слухова функція компенсується неушкодженими аналізаторами, зокрема, зоровим. На основі зору здійснюється психічний розвиток. Батьки повинні пильно стежити за збереженням зору. Слід поясними батькам значення спец дошкільного закладу, для розвитку дитини. А також розказати про вплив сімї на загальний і мовний розвиток дпс. Тісний контакт батьків і спец закладу, при систематичній роботі, забезпечує ефективний розвиток дпс.

Лебединський В.В. Нарушения психологического развития детей.

Книга розрахована на психологів, корект пед, педагогів, лікарів. Розкриває поняття про дизотногенез та його психологічні та клінічні законамірності, їх класифікацію. А також висвітлює проблеми всіх видів дизоногенезу. Посібник містить перший систематичний виклад патопсихол. законом. поруш. псих. розвитку у дітей. Виділено ряд загальних закономірностей аномального розвитку. Показано роль різних чинників у виникненні асинхроній розвитку. Положення Виготського лягли в основу виділених Лебединським параметрів, що визначають тип порушення психічного розвитку (дизонтогенез). У відповідності з цими параметрами розвиток дпс відноситься до дефицитарного типу дизонтогенезу. На думку Лебединського, порушення у розвитку ніколи не має рівномірного характеру: в першу чергу страждають ті психічні функції, які в цей час перебувають у сензитивного періоді, потім - функції, безпосередньо пов'язані з пошкодженням.

Лубовський В.І. Загальні і специфічні закономірності розвитку психіки аномальних дітей.

Лубовський зазначає, що виявлення закономірностей притаманних аномальному розвитку і особливостей характерних для різних форм порушення дуже важливе. Ці дані мають значення для створення продуктивних шляхів виховної і корекційної роботи, а також методів діагностики і розподілення дітей у заклади певного типу. Виготський висунув теорію, що розвиток психіки усіх дітей підпорядковується єдиним закономірностям. Ж.І.Шиф вказує, що сукупність викликаних дефектом наслідків проявляється у зміні розвитку особистості аномальної дитини в цілому. Загальна закономірність розвитку психіки аномальних дітей: - зниження здібностей до прийому, зберігання і перероблення інформації, - знижений об’єм інформації. Для дпс характерне порушення словесного опосередкування, затримка всіх видів формування понять.

Морозова Н Г «Формирование познавательных интересов у аномальних детей».

Книга присвячена питанням щодо формування пізнавальних інтересів у аномальних дітей, на основі досліджень учнів масових шкіл. Представлені дослідження допомогли прийти висновку, що пізнавальні інтереси аномальних дітей формуються проходячи 3 етапи: 1. підготовка матеріальних умов, створення певного запасу знань у дітей та мінімальних мовленнєвих засобів необхідних для подальшої роботи; 2. створення позитивного ставлення до предмету та до діяльності; 3. спеціально організована діяльність.

Петшак В. Исследование эмоциональных отношений глухих школьников к членам семи.

Пєтшак провів дослідження емоційного розвитку глухих дітей, в якому вирішувалися проблеми: визначення особливостей емоційного розвитку та стосунків у глухих дошк та шк віку в залежності від стану слуху батьків, від соціальних умов розвитку. Друга проблема - дослідження можливостей розуміння емоційних станів іншої людини глухими дошкільниками і школярами. Здатність розуміти емоції інших людей відбиває рівень емоційного розвитку дитини і ступінь усвідомлення нею своїх і чужих емоційних станів.

У дослідженнях Петшака простежено залежності між характером спілкування глухих дітей з дорослими і емоційними проявами дітей. Глухі діти глухих батьків виявляють найбільшу кількість емоційних проявів різного типу.

Психология глухих детей. Соловйов.

Сольвйв характеризує психічний розвиток глухих дітей: пізнавальні процеси, розвиток мови, деякі особливості діяльності та особистості. Книга призначена для сурдопедагогів, психологів, студентів-корекційників. До категорії глухих дітей, за Соловйовим, віднесено тих, хто народився з глибокими порушеннями слуху або втратив слух в ранньому дитинстві до оволодіння мовою (дитина опановує мову лише в умовах спеціального навчання). Книга містить розділи: "Сприйняття», «Пам'ять», «Уява», «Мислення», «Мова», «Діяльність» і «Деякі психологочні особливості особистості». Дані спираються на експериментальні дослідження. Автор розкриває загальне та специфічне, що характеризує різні сторони психіки глухих дітей у порівнянні з чуючими. У книзі показано, як під впливом спец навчання досягається компенсаторний розвиток психіки глухих дітей.

Развитие способностей у глухих детей в процессе обучения. Розановой

У монографії наводяться результати експериментальних дослідів процесу формування художньо-образотворчих, математичних, конструктивних здібностей у глухих дітей. Розглядається питання про розвиток мовних можливостей глухих дітей у процесі навчання. Необхідним компонентом формування будь-якої соціальної здібності визначено розвиток самостійного активного мовлення глухих дітей. Для розвитку загальних та спеціальних можливостей дпс на кожному віковому етапі необхідним є спец навчання і виховання, яке направлене на всебічний компенсаторно-психічний розвиток дітей, їх мови, інших пізнавальних процесів, емоційно вольової сфери, індивідуальних якостей особистості. 

Рау Ф.Ф. О психологических основах развития слухового восприятия речи у глухих детей

Система Ф.Ф.Рау залишається основоположною в навчанні глухих усного мовлення. Комплексний розгляд системи навчання глухих усного мовлення, створеної Ф.Ф.Рау, значимо для подальшого розвитку науки в області теорії навчання нечуючих.

Рау доводить значення навчання глухих усного мовлення. Його система навчання мовленню залишається єдиною, що має міцні фізіологічні, психологічні, лінгвістичні основи. Подальше вдосконалення системи Рау передбачає оптимізацію засвоєння усного мовлення в діяльності, навчання в умовах інтенсивного розвитку залишкового слуху, використання звукопідсилюючої апаратури, застосування технічних засобів, нових комп'ютерних технологій, використання у педагогічній практиці творчих, самостійних завдань. Це сукупність дозволить якісно змінити процес формування усного мовлення і підвищити виразність вимови.

Речицкая Е.Г. Формирование учебной деятельности у глухих школьников младших класов

У даний роботі розглядається проблема формування навчальної діяльності (НД) у глухих дітей молодшого шкільного віку. НД одним з найважливіших засобів у системі корекційно-розвивального навчання глухих, яка визначає розвиток особистості в молодшому шкільному віці, будучи провідним видом діяльності. Завданням процесу формування НД є становлення школяра як суб'єкта здійснюваної ним діяльності.

За її даними, у глухих дітей спостерігаються всі види мотивів навчальної діяльності. Найбільш значущою є мотивація, пов'язана з отриманням оцінки, бажання " вчитися краще всіх". У дітей спочатку з'являється інтерес до результатів у вигляді оцінки, після цього інтерес до процесу, а потім - до змісту навчання.

Речицкая Е.Г., Сошина Е.а. Развитие творческого воображения младштх школьников в условиях нормального и нарушенного слуха.

У роботі розглядаються особливості творчої уяви дітей молодшого віку з нормою і порушеним слухом. Представлена система пед засобів і методів розвитку творчої уяви і навчання загальним принципам вирішення творчих завдань в умовах предметно-практичної та ігрової діяльності. Виявлено що глухі першокл. проявляють недост гнучкість у використанні ідей. Створені дпс композиції є стереотипними і шаблонними, діти більше залежать від заданих моделей, зразків. Відставання дпс у розв творчої уяви пояснюється недостнім сенсорним досвідом, та несформованістю комбінаторних механізмів уяви, що призводить до труднощів у переробці минулого досвіду. Визначено що найважливішими умовами розвитку уяви ДпС є: 1збагач досвіду, знань і уявлень, вихов інтересу до чит худ літ; 2 формування умінь мисленєво оперувати уявленнями і образами, перетворювати їх.

Розанова Т.В. Развитие памяти и мышления глухих детей.

Дослідження Т.В.Розанової показали, що при мимовільному запам'ятовуванні наочного матеріалу глухі діти за показниками розвитку образної пам'яті відстають. Плутають місця розташування предметів. Самі зображення предметів глухі діти запам'ятовують неточно.

Рідше користуються прийомами опосередкованого запам'ятовування. Системи образів виявляються менш диференційованими, менш міцними. Схожість між фігурами ускладнювало запам'ятовування кожної з них. Рідше користувалися словесними позначеннями як засобами запам'ятовування. Труднощі пов'язані з необхідністю інтегрувати, відтворювати образ подумки, без опори на безпосереднє сприймання.

Розанова виділяє ряд умов розвитку словесно-логічного мислення. 1.формування мови як засобу розумової діяльності. 2. навчання вмінню мислити оборотно, розуміти відносність явищ. 3.розвиток усіх розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення). Діти з порушеннями слуху опановують операціями в більш пізні терміни. 4.оволодіння початками логічної грамоти, побудова дедуктивних і індуктивних умовиводів, встановлення логічних зв'язків. У ході оволодіння логічними залежностями перехід від конкретно-понятійного мисл до абстрактно-понятійного. 

Шиф. Ж. И. Усвоение языка и развитие мышления у глухих детей.

У роботі «» Шиф Ж.І. розглядається формування мови у глухої дитини. Зауважено, що поруш сл відбиваються на всьому ході розвитку. У глухої дитини не виникає потреби у мовленнєвому спілкуванні, яке вона не сприймає. У дитини не з'являється лепет і не формується власна мова, бо відсутня можливість наслідування. Формування мови у глухих дітей, ґрунтується на її зоровому сприйнятті. Глуху дитину навчають сприймати інформацію на основі сукцесивно зорового сприйняття рухів пальців, а також читання з губ.

Ярмаченко «Проблема компенсации глухоты»

У книзі «» М.Д.Я акцентує увагу на поглядах щодо можливості розвитку глухих і слабочуючих. В книзі теоретично обґрунтовано проблему компенсації глухоти. Ярмаченко наголошував, що компенсація стосується суспільно-особистісних функцій людини, а не окремого органа. Важливу роль в компенс відіграє діяльньність другої сигнальної системи. В роботі висвітлюється питання спец організованого навчання і виховання як ведучого фактору в компенації поруш сл. Значна увага приділяється суспільно значимій трудовій діяльності, та впливу фізкультури і спорту, для компенсації поруш слуху. На конкретних прикладах описано досягнення глухих в праці і суспільному житті.

Яшкова Н.В. Наглядное мышление глухих детей.

Наочне мислення у дпс розвивається з суттєвими відхиленнями від норми, відстає або видозмінюється внаслідок недорозвитку мовлення.У своїй роботі Н.В. Яшкова зазначала, що розвиток всіх форм мислення дитини забезпечується збагаченням її практичного та пізнавального досвіду та поступовим оволодінням мовленням та способами мисленнєвої діяльності. НЯшкова у своїх дослідженнях визначила, що глухим дітям важко дається сприйняття перспективних зображень, сприймання предмета в русі, впізнавання предметів під незвичайним ракурсом і якщо предмет закритий іншим предметом. За її даними, глухі діти набувають вміння вирішувати наочно-дійові завдання пізніше, ніж чуючі. У віці 9-10 років дпс властиве використання більш елементарних способів дії, наслідування дій дорослого. Глухі діти не володіють узагальненим способом дії, потребують в чотири рази більше часу і в три рази більше показів, щоб навчитись вирішувати такі завдання.