НЕТ : Богданова Т.Г, Корнилова Т.В. Диагностика познавательной сферы ребенка

Вербальні методи дослідження в сурдопсихології, їх характеристика.

Вербально-комунікативні методи - бесіда, інтерв'ю, методи опитування; Бесіда-метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, включає в себе запитання-відповіді. Бесіда може бути діагностичною (виявляє), корекційною (формує)

Метод бесіди може дати цінні результати за умов: чітке визначення дослідником мети бесіди;чітке планування системи запитань; система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежуваних, бути динамічною, тобто зміст наступного запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо; бесіда має бути невимушеною, доброзичливою.

Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях.

Вербальні методи дпс застосовуються не часто з дпс сл.ч.

Види мислення та опосередкованість його формування у дітей з вадами слуху.

Мислення - це пізнавальний процес, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Мислення у своєму розвитку проходить три стадії: наочно-дієве, наочно-образне і словесно-логічне. В останній стадії виділяються – конкретно-понятійне і абстрактно-понятійне мислення.

Діти з вадами слуху характеризуються своєрідністю розвитку наочних форм мислення порівняно з чуючими однолітками і лише поступово до 10-11 років рівень наочно-образного мислення в них наближається до рівня чуючих дітей на момент вступу до школи. Для дітей з вадами слуху властиве відставання в розвитку наочно-дійового мислення. За даними Яшкової, глухі діти набувають вміння вирішувати наочно-дійові завдання пізніше, ніж чуючі. У віці дев’яти-десяти років дітям з вадами слуху властиве використання більш елементарних способів дії, наприклад, наслідування дій дорослого. Глухі діти не володіють узагальненим способом дії, потребують в чотири рази більше часу і в три рази більше показів, щоб навчитись вирішувати такі завдання. При переході до наочно-образного мислення важливу роль відіграють вміння розрізняти план реальних об’єктів від плану образів, а також розвиток мовлення.

Відтворююча уява глухих, її характеристика.

Про відтворюючу уяву говорять коли за словесним описом предмета, явища, події створюють його наочний образ, уявлення. У процесі засвоєння знань школярам буває потрібно давати представлення об'єктів, яких не було в їхньому минулому досвіді. Особливого значення набуває відтворююча уява при самостійному читанні художньої літератури. У учня повинні відтворюватися образи, створені автором твору. Образи не завжди відповідають опису. Причиною є нерозуміння змісту прочитаного тексту. Аналіз малюнків глухих і чуючих учнів 3 класу показав, що кількість об'єктів в малюнках глухих більше. Відтворення забарвлення об'єктів ускладнювало глухих. Розходження між малюнками і текстом, глухі вносили в малюнки подробиць зі свого досвіду. Окремі слова тексту викликають у глухих позаконтекстні асоціації образів пам'яті. До старшого шкільного віку спостерігається розвиток відтворюючої уяви. Всі об'єкти, з взаємопов'язані і підпорядковані ситуації. Окремі об'єкти відповідають опису. В середніх класах спостерігається вдосконалення у відтворенні подій та окремих об'єктів, але відтворення просторового розташування продовжує викликати труднощі.

Види пам'яті дпс.

За змістом: Рухова - полягає в запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів. Емоційна пам'ять зберігає переживання і почуття. Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, їхніх властивостей. Поділяють на нюхову, зорову, тактильну. Мова є засобом усвідомлення чуттєвого досвіду. Глухі більшою мірою змішують схожі об’єкти, труднощі в актуалізації, утримані, зіставленні, оперуванні образами. залежне запам’ятовування об’єктів від мислиннєвої діяльності, недостатньо уваги на суттєві, але непомітні властивості.

Глухі майже не користуються прийомами образного запам’ятовування,

Словесно-логічної пам'яті - це поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їхніх істинних зв'язках і відношеннях, у загальних властивостях. Пов'язана з мисленням та мовою.

За активністю.

Мимовільна - без вольового зусилля запам'ятати і відтворити. є наслідком практичної діяльності. При мимовільному запам’ятовуванні предметів наочного характеру глухі діти відстають

Довільна - чітко визначеної мети щось запам'ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї пам'яті є мова. У глухих образи предметів менш систематизовані.

За довготривалістю збереження сліді памяті.

Короткочасна - швидким запам'ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Тривала пам'ять зберігає людський досвід і забезпечує довгочасне зберігання матеріалу та наступне використання в діяльності. Сенсорна - фіксує і зберігає інформацію в аферентних частинах аналізаторів (у внутрішніх каналах вуха, на сітківці ока, в закінченнях шкірного, нюхового, смакового нервів) протягом 250 мс.

Види уяви та їх становлення у дітей з вадами слуху.

порушення просторових відносин між об'єктами, спотвореним, що не відповідає опису.  це пояснюється недорозвиненням мови нечуючих дітей.

В малюнки до текстів вносяться об'єкти, знайомі з минулого життєвого досвіду. Труднощі виділення головного в ситуації, на перший план виступають деталі. Повторення в ігрових ситуаціях баченого раніше майже без змін.

Труднощі при необхідності уявити ситуації зі виконуваними об'єктами. Недорозвинення словесної мови і словесно-логічного мислення приводить до відволікання від конкретного змісту метафор, прислів'їв, образних виразів, які розуміють і передають буквально. У власних творах спираються на образи пам'яті, елементи вигадки займає в них менше місце. Здатність за допомогою уяви проникати у внутрішній світ іншої людини формується пізніше.Спостерігається велика стереотипність, шаблонність уяви, прихильність до заданих моделями, зразкам дій, труднощі трансформації.

У процесі корекційного навчання потенційні можливості розвитку уяви дітей з порушенням слуху реалізуються в значній мірі.

Вимоги до вивчення глухих дітей в педагогічному процесі

(за А.М.Гольдберг) Вивчення дітей в педагогічному процесі повинно відповідати вимогам: 1.Вивчення всіх без винятку учнів класу. 2.Всебічне вивчення кожної дитини в різних умовах. 3.Диференційована оцінка особливостей кожного. 4.Комплексність вивчення. 5.Динамічність вивчення. 6.Розкриття причин виявлених особливостей. 7.Систематичність та планомірність. 8.Прогностичний характер вивчення

8 Відчуття у двс. Відчуття та сприймання для компенсації вад слуху

Процес розвитку відчуттів і сприймання протікає за тими самими загальним закономірностям, як і в дитини що нормально розвивається. В дітей із повною чи частковою втратою слуху є певні особливості у розвитку сенсерно-перцептивної сфери.

У чуттєвому відображенні навколишнього світу слухові відчуття й сприймання відіграють істотне значення, на людину постійно впливають подразники: шуми; звуки, властиві різноманітним об'єктам і явищам; музичні звуки; мова.

Тонус кори великих півкуль мозку виявляється зниженим. Відсутність слуху позбавляє можливості отримати відчуття і сприймання від звукового різноманіття навколишнього світу, що зумовлює порушення інформаційного балансу між середовищем і організмом.

Люди, які мають різні залишки слуху, отримують певні слухові відчуття, але вони недостатні для адекватного і сповненого відображення дійсності.

Виявлено зниження швидкості сприймання й переробки інформації через різні аналізатори. Повільність сприйняття зорових сигналів, тактильної інформації. Проте з віком ці особливості згладжуються значною мірою

За провідним аналізатором виділяють такі види сприймання: зорове, слухове, тактильне, кінестезичне, нюхове і смакове. Роль зору та вібрац.

10 Внесок вчених України в розробку актуальних проблем сурдопсихології.

Микола Дмитрович Ярмаченко, перший президент Академії педагогічних наук України, академік АПН України, доктор педагогічних наук. Він працював у Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького. Фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки. Є автором монографій, підручників, посібників з історії педагогіки, психології, соціології, дефектології, навчання і виховання дітей з поруш слуху, окремих методик викладання суспільних і природничих наук. До його доробку входять книги: Історія сурдопедагогіки, Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР, Проблема компенсации глухоты, Педагогическая деятельность и творческое наследие А.С. Макаренк

11 Вплив порушення слуху на полісенсорний та розумовий розвиток дитини

Порушення слуху безпосередньо впливає на мовленнєвий розвиток дитини. Це ускладнює процес пізнання і чинить негативний вплив на формування інших відчуттів і сприймань. У зв'язку з порушенням слуху особливу роль набуває зір, на базі якого розвивається мова глухого дитини. Дуже важливими в процесі пізнання навколишнього світу стають рухові , дотикові , тактильно-вібраційні відчуття.

Запам'ятовування знаходиться в тісній залежності від способу пред'явлення матеріалу , тому у дітей утруднено запам'ятовування, збереження і відтворення мовного матеріалу. Специфічні особливості уяви дітей з вадами або відсутністю слуху обумовлені уповільненим формуванням їх мови і абстрактного мислення. Особливості мислення пов'язані з уповільненим оволодінням словесної промовою. Найбільш яскраво це виявляється в розвитку словесно-логічного мислення. Порушення слуху впливає на формування всіх розумових операцій, призводить до ускладнень у використанні теоретичних знань на практиці. При повної втрати слуху мова дитини формується тільки в умовах спеціального навчання з викор спец мжм.

Дизонтогенез у розвитку дітей з вадами слуху.

Дизонтогенез позначають різні форми порушення в онтогенезі. Характеристика дизонтогенезу залежить від певних психічних параметрів:1Недорозвиток або ураження окремих аналізаторів 2Загальний недорозвиток (порушення коркових підкоркових) 3Час ураження, чим раніше тим більша вірогідність психічного дизонтогенезу.

Класифікація псих дизонтогенеза за Лебединським: Заг псих недорозвинення;(Олігофренія) Затриманий псих розвиток;(зпр) Пошкоджений псих розвиток;(Органічна деменція) Дефіцитарний псих розвиток;(Порушення окремих аналізаторних систем) Спотворений псих розвиток;(РДА) Дисгармонійний псих розвиток.(психопатія і патологічне формування особистості)

Діяльність дітей з вадами слуху.

Глухі учні часто не виявляють до навчання інтересу. Основним мотивом є отримання освіти. Інтерес до самих знань відсувається на другий план.

Прагнення до самоствердження, самовдосконалення призводить до надмірного захоплення спортом, або до бездіяльності.Учитель володіє великим соціальним авторитетом домінують позитивні характеристики до взаємодії з учителем на уроці. Значних зусиль вимагає виховання мотивів навчальної діяльності та інтересів, бо спочатку переважають вузькі, обмежені мотиви навчання. Вчення готує до самостійного трудового життя. Крім вчення глухі діти заняті діяльністю: чергують, працюють в саду, в майстернях, беруть участь у гуртковій роботі. У глухих аж до старшого шкільного віку є труднощі у формуванні цілісного єдиного досвіду, об'єднує їх знання та практичні вміння.

Емоційна сфера дітей з вадами слуху.

У підлітковому віці, у глухих дітей глухих батьків спостерігається більш точне уявлення про самих себе, своїх можливостях і здібностях, більш адекватна самооцінка в порівнянні з глухими дітьми чуючих батьків. Бо на початкових етапах розвитку чуючи батьки не можуть викликати своїх глухих дітей на емоційне спілкування, гірше розуміють їхні бажання і потреби, часто опікують своїх дітей, неохоче надаючи їм свободу і самостійність. У глухих дітей виникають труднощі з розвитком внутрішнього контролю за своїми емоціями і поведінкою, у них уповільнюється формування соціальної зрілості.

У підлітковому віці великий вплив на розвиток особистості глухих дітей надають умови навчання і дорослі, які здійснюють це навчання. На самооцінку дітей з порушенням слуху впливають думки вчителів. Риси особистості, які вони оцінюють як позитивні, часто пов'язані з навчальною ситуацією: це уважність на уроках, вміння розв'язувати задачі, акуратність, працьовитість, успішність. До них додаються власне людські якості: чуйність, уміння прийти на допомогу.

Загальні закономірності психічного розвитку дітей з вадами слуху.

Вік це етап психологічного розвитку, який характеризується сукупністю змін. При переході від однієї вікової ступені до іншої виникають новоутворення, і перебудовується хід розвитку. Особливості віку визначаються сукупністю умов: системою вимог до дитини на даному етапі її життя, взаємовідносин з оточуючими, типом діяльності. Виготський вводить поняття вікової кризи як цілісних змін особистості дитини. Кризи обумовлюються виникненням основних новоутворень, які призводять до руйнування однієї соціальної ситуації розвитку та виникнення іншої. Джерелом розвитку вищих психічних функцій є середовище. Вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективної поведінки дитини, як форма співробітництва і лише потім стають індивідуальними функціями самої дитини.

Сформулював закони психічного розвитку дитини: нерівномірно в часі, являє ланцюжок якісних змін, нерівномірність дитячого розвитку, виникають спочатку як зовнішнні, а потім переходять у внутрішні.

Зорове сприймання глухих та його особливості.

Зорове сприйняття форми предметів складається в практичній предметно-маніпулятивної діяльності. У глухих дітей дошкільного віку з'являються цілісні образи предметів, справлятися зі складанням розрізних картинок з 2 - 5 частин. Вказує на наявність аналізу та синтезу в процесі зорового сприйняття.

Для точного сприйняття форми предмету важливо виділяти його контур. Уміння впізнавати предмет по контуру формується поступово, вимагає певного рівня розвитку аналізу та абстракції. Пізнавання глухими дітьми контурних плоских зображень добре знайомих предметів формується пізніше. Сприйняття зображень формується поступово, при постійному мовному спілкуванні з дорослими, у глухих мовне спілкування порушене і збіднене. При сприйнятті зображень глухі відчувають труднощі в сприйнятті і розумінні перспективних зображень, просторово-часових відносин; предметів у русі, в незвичайному ракурсі, контурних зображень; якщо частково закритий іншим.

Для дитини з порушенням слуху зорове сприйняття - це і головне джерело уявлень про навколишній світ,. У процесі навчання і виховання у цих дітей вдосконалюється тонкість і диференційованість зорового сприйняття, в тому числі міміки, рухів губ, змін положення пальців.

Культурно-історична теорія розвитку особистості Л.С.Виготського.

Культурно-історична теорія розвитку психіки і розвитку особистості розроблялася Виготським і його школою в 20-30 роках XX ст.

У цьому підході Виготський пропонує розглядати соціальну середовище як головне джерело розвитку особистості. У розвитку дитини, існує дві переплетених лінії. Шляхом природного дозрівання, та через оволодінні культурою, способами поведінки і мислення.

З теорії Виготського, розвиток мислення та інших психічних функцій відбувається через використання дитиною "психологічних знарядь", шляхом оволодіння системою знаків-символів, таких як мова, письмо, система рахунку.

Розвиток відбувається через етап зовнішньої діяльності, де культурні засоби мають предметний вид. По мірі відпрацювання діяльність психічних функцій інтеріоризується, переходить із зовнішнього плану у внутрішній. Психічні функції набувають автоматизированность