Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод для ДП економісти і ФІТ разм А-4.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.05.2019
Размер:
3.83 Mб
Скачать
    1. Захист від уражень надзвичайних ситуацій

Гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров’я персоналу (категорія А) несприятливих змін. Межа дози (МД) - таке найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік у критичної групи осіб, при якому рівномірне опромінення протягом 70 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін. Категорія Б - невелика за кількістю група осіб, однорідна за умовами життя, віку, статі чи іншими факторами, яка зазнає найбільшої радіаційної дії серед даного контингенту людей. Як основні дозові межі для осіб категорії А встановлюється ГДД за календарний рік, для осіб категорії Б - межа дози за календарний рік. Опромінення населення (категорія В) не нормується, воно зумовлене лише природним фоном, медичними процедурами, технологічними факторами: радіоактивністю будівельних матеріалів, хімічних добрив, продуктами згоряння органічного палива. Різні органи і тканини тіла людини мають різну чутливість до радіації.

Три групи критичних органів (найбільш вразливих) за рівнем зменшення радіочутливості:

I група - все тіло і червоний кістковий мозок;

II група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи, які не увійшли до І і III груп;

IIІ група - шкіряний покрив, кісткова тканина, кісті, передпліччя, голінки та стопи.

Таблиця 5.10

Основні дозові межі для різних груп критичних органів, мЗв/рік

Група критичних органів

Гранично допустима доза для категорії А

Межа дози для категорії Б

І II III

50 150 300

5 15 30

Таблиця 5.11

Тимчасові допустимі рівні радіоактивного забруднення різних об'єктів

№ п/п

Об'єкти забруднення

Потужність експозиційної дози γ-випромінювання, мР/год

1

Шкіряні покриви, білизна, рушники, постільна білизна, одяг, засоби індивідуального захисту

0,1

2

Поверхні приміщень, внутрішні поверхні транспортних засобів

0,2

3

Зовнішні поверхні транспортних засобів

0,3

Таблиця 5.12

Еквівалентні дози опромінення від природних та техногенних джерел

Джерело випромінювання

Ефективна еквівалентна доза (опромінення всього тіла)

Кольоровий телевізор на відстані 2 м (перегляд протягом 3 годин)

3 – 6 мкбер

Радіоактивні викиди в районі АЕС (один рік опромінення)

0,2 – 0,5 мбер

Літак зі швидкістю не більше швидкості звуку (1 година польоту)

0,4 – 0,7 мбер

Літак зі швидкістю більше швидкості звуку (1 година польоту на висоті 18–20 км)

1 – 3 мбер

Прийом радонової ванни

1 – 100 мбер

Флюорографія

10 – 50 мбер

Рентгенографія грудної клітини

10 – 100 мбер

Рентгенографія в стоматології

3 – 300 мбер

Рентгеноскопія грудної клітини

200 – 400 мбер

Рентгенівська томографія

50 – 10000 мбер

Рентгенодіагностика при раковому захворюванні легенів

до 5000 мбер

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

ЗІЗ призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних хімічних і бактеріальних речовин.

Протигази за своєю захисною дією діляться на фільтруючі, ізолюючі й шлангові. У фільтруючих протигазах повітря з навколишнього середовища надходить у фільтр для очищення, а потім - у легені людини. Існують:

  • загальновійськові (РШ-4; ПМГ; ПБФ);

  • цивільні (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);

  • дитячі: ДП-6 (для старшого віку); ПДФ-Д (1,5...7 років); ПДФ-Ш (7...17 років); ПДФ-7 (1,5...14 років); (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У);

  • камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД (до 1,5 року);

  • додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. Застосовуються для захисту від ОР і СДЯР;

  • промислові (для захисту від сильнодіючих ядовитих речовин - СДЯР).

Промислові протигази можуть використовуватися з різними коробками (фільтрами), розрахованими на відповідні СДЯР. Залежно від типу СДЯР на коробці нанесене маркування (А; Б; Г; Е; КД; З; М; БКФ).

Ізолюючі протигази двох типів: на стисненому повітрі (КІП-7; КІП-8; РКК-1) і з використанням регенеративних патронів (ІП-4; ІП-5; ІП-46). У регенеративних патронах відбувається поглинання вуглекислого газу й виділення кисню.

До найпростіших засобів відносяться ватно-марлеві пов'язки (ВМП) і протипилові полотняні маски (ПТМ-1), які можуть виготовлятися промисловістю й самостійно громадянами

Таблиця 5.13

Можливі втрати робітників, службовців та населення від СДЯР,%

Умови перебування людей

Без протигазів

Забезпеченість протигазами, %

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Відкрито

90-100

75

65

58

50

40

35

25

18

10

У найпростіших укриттях

50

40

35

30

27

22

18

14

9

4

Примітка: Структура втрат людей у вогнищі ураження: легкого ступеня - 25%; середнього і важкого - 40%; зі смертельними наслідками - 35%.