7.6. Виставки

Виставочні будівлі й комплекси мають 3 основні функції:

- показ досягнень;

- обмін інформацією;

- обмін досвідом.

Виставки й виставочні комплекси можуть розташовуватися: у міському центрі, на периферії з урахуванням розвитку міста або за його межами.

За складом учасників виставки бувають:

- всесвітні;- міжнародні;- окремих країн;- республіканські;

- обласні; - міські;- місцеві.

Розвиток архітектури всесвітніх виставок перебуває в прямому взаємозв'язку з науково-технічним прогресом. До створення таких виставок залучаються видатні архітектори миру. Завдяки цьому всесвітні й міжнародні виставки стають експериментальною перевіркою урбаністичних рішень, сучасних прийомів формоутворення в архітектурі, нових конструктивних рішень, використання прогресивних ідей, застосування нових матеріалів.

Виставки можуть бути тематичними й універсальними, постійними й тимчасовими, стаціонарними й пересувними.

Виставочні комплекси являють собою багатофункціональні архітектурно організовані простори. На відміну від музеїв демонстрація експозиції (особливо великих міжнародних виставок) супроводжується організацією відпочинку відвідувачів, для яких влаштовуються різні атракціони, ярмарки, розваги, а також передбачаються ресторани, кафетерії, кіноконцертні зали та ін.

Генплан виставочної території проектується на основі тематичного змісту виставки й з урахуванням містобудівної ситуації. Композиція генерального плану виставки відповідає планувальним прийомам:

регулярній, радіально-кільцевій, концентричній, вільній та змішаній.

За композицією виставочні будівлі підрозділяються на:

- централізовані; - децентралізовані.

Централізовані композиції відрізняються компактністю плану й функціонально вільним універсальним простором, що сприяє сприйняттю відвідувачами експозиції в цілому. До децентралізованих композицій ставляться блокові прийоми виставочних будівель.

Розрізняють прийоми компактного розміщення блоків і вільне їхнє розміщення. Вільне ізольоване або зв'язане переходами розміщення блоків забезпечує необхідне розмежування розділів експозиції й зв'язок з оточенням. Відкриті простори й переходи включаються в композицію і маршрут руху.

У виставочних експозиціях застосовують динамічні засоби показу: телеекрани, поліекрани, діафільми з дикторським текстом, звуковим супроводом і кінофільмами, що сприяє більш повному розкриттю експозиції.

Велике значення надається відкритій експозиції великогабаритних експонатів. Звичайно для цього служать внутрішній дворик або відкрита площадка біля павільйону приблизно такої ж площі. Тут же передбачаються водойми, фонтани, озеленення.

Лекція №10

Тема 8. „Будинки й споруди фізкультурно-оздоровчі і спортивні”

Спортивні будинки й споруди підрозділяються на: основні, допоміжні й приміщення для глядачів. Основні є головною частиною спортивних споруд і можуть бути:

- учбово-тренувальними (для навчання й тренувань);

- демонстраційними (для проведення змагань у присутності глядачів);

- для загально-фізичної підготовки й активного відпочинку.

Основні спортивні будинки й споруди також підрозділяються на:

- криті (спортивні зали, криті басейни, манежі, криті тенісні корти, криті стадіони, Палаци спорту й ін.), у яких заняття проводяться в закритих приміщеннях;

- відкриті ( площадки, поля, бігові легкоатлетичні й ковзанярські доріжки для учбово-тренувальних занять і змагань), у яких основні заняття проводяться на відкритому повітрі.

Допоміжні спортивні приміщення й споруди призначаються для обслуговування й забезпечення експлуатації спортивних споруд.

Спортивні будинки класифікуються за функціональним призначенням відповідно до видів спорту, для яких вони призначені.

За містобудівними ознаками спортивні споруди підрозділяються на мікрорайонні, районні, міжрайонні й загальноміські. Мікрорайонні спортивні споруди будуються тільки площинними. Спортивні районні споруди проектують з об'єднаними у фізкультурно-спортивний центр житлового району, до складу якого, крім значного числа ігрових майданчиків, входять спортивне ядро, спортзал і відкритий плавальний басейн. До міжрайонних споруд, крім ігрових майданчиків, входять спортивне ядро, футбольне поле, спортивні зали, відкриті й криті плавальні басейни. районним або міжрайонним центром.

8.1. Cтадіони

Стадіон - основний елемент мережі фізкультурно-спортивних споруд, призначених для навчальної, тренувальної й демонстраційної роботи з різних видів спорту. Він являє собою комплекс будинків і споруд, до складу якого входять: спортивне ядро або спортивна арена з місцями для глядачів, площадки для спортивних ігор, а також інші відкриті й криті спортивні споруди для різних видів спорту з підсобними територіями й приміщеннями.

Структурним найважливішим елементом стадіону є арена. Існує 3 типи спортивних арен: для масових виступів, для легкої атлетики й футболу.

Площа арени диктується розмірами футбольного поля (105х70м). Найбільш поширені арени для легкої атлетики й футболу з довжиною бігових доріжок 400м.

Стадіони, як правило, розташовують на добре озеленених ділянках, бажано поблизу парку. Територія стадіону має 3 основні зони:

учбово-тренувальну, демонстраційну й зону обслуговування.

Учбово-тренувальна зона складається зі спортивних площадок і споруд для повсякденних занять із виділенням території для занять із дітьми. Демонстраційна зона, крім арен і трибун, включає частину території для відпочинку відвідувачів, буфетів, кіосків і т.п. Розміри демонстраційної зони перебувають у прямої залежності від місткості трибун. Зона обслуговування поєднує господарські й експлуатаційні служби стадіону, майстерні, склади, оранжереї й т.п. Однією з основних умов проектування трибун, що визначають їх композицію, є забезпечення глядачам нормальної видимості арени й дії, що відбувається на ній. У практиці проектування й будівництва визначилися 4 основні форми плану трибун: однобічні, двосторонні, тристоронні й замкнуті.

За конструктивним рішенням трибуни можуть бути: на ґрунтовій основі, на опорних конструкціях і на змішаних конструкціях.