Тема 2. „Безліфтові квартирні будинки”

Класифікація будинків і область їх застосування.

В основі типологічного ряду житлових будинків, що не мають ліфтів є дві групи, що відрізняються, головним чином, характером зв'язку з навколишнім середовищем.

До першої групи відносяться житлові будинки із прямим зв'язком квартир із приквартирними земельними ділянками при кожній квартирі. До цієї групи відносяться одноквартирні (індивідуальні) садибні будинки й багатоквартирні блоковані будинки, що складаються із блок-квартир, кожна з яких має свій вихід назовні. Це, як правило, 3-х поверхові будинки.

До іншої групи безліфтових будинків відносяться багатоквартирні житлові будинки, що не мають приквартирних ділянок, з виходами назовні через сходи, галереї й коридори. Житлові будинки цієї групи діляться на дома секційного, коридорного й галерейного типів. Як правило, вони мають середню поверховість 3-5 поверхів.

Безліфтові квартирні будинки - найпоширеніший вид масового житлового будівництва, особливо в малих населених пунктах, хоча в цей час здобуває поширення й у містах (котеджі й блоковані будинки підвищеної комфортності).

2.1 Індивідуальні житлові будинки

Об'ємно-планувальні рішення будинків.

У цей час індивідуальні або садибні житлові будинки діляться на два типи: сільські садибні будинки із земельною ділянкою 10-15 соток і міські котеджі із земельною ділянкою 6-12 соток. У деяких випадках земельна ділянка сільського садибного будинку може бути збільшеною до значних розмірів, а садиба трансформуватися у фермерське господарство будь-якої спеціалізації.

Планування сільського садибного будинку повинно передбачати чіткий функціональний розподіл квартири на дві зони: житлову й господарську. У першу входять житлові кімнати, їдальня, передня й тамбур, у другу - кухня, робоча кухня (заготівля кормів, овочів), комори. Підвальну частину будинку використовують для зберігання запасів овочів, складу інвентаря, майстерні.

Для сільського садибного будинку велике значення має ізоляція приміщень, пов'язаних з господарством від житлової частини квартири. Тому звичайно влаштовують два входи в будинок: основного - з боку вулиці й додаткового - з боку двору, з робочої кухні або коридору. У міських котеджах також найчастіше буває два входи: з боку вулиці й з боку озелененої ділянки для відпочинку.

Існує три основних типи садиб:

- садиби з окремо збудованими будівлями - житловим будинком і надвірними господарськими будівлями;

- садиби з вбудованими або прибудованими до будинку господарськими будівлями;

- садиби у вигляді комплексу житлових і господарських приміщень, організованих навколо внутрішнього житлового двору.

За об'ємно-планувальною характеристикою садибні житлові будинки діляться на дома з квартирами в одному рівні й будинки з квартирами у двох і більше рівнях.

Дома з квартирами у двох рівнях доцільно проектувати при загальній площі квартири більше 90м² і при кількості кімнат більше трьох. Такі будинки називаються котеджами. Існує кілька типів будинків із квартирами у двох рівнях:

- мансардний будинок;

- будинок з неповним другим поверхом;

- будинок з однаковими по площі двома поверхами;

- будинок зі зміщенням рівнів підлоги, одна із частин якого одноповерхова.

У мансардному будинку приміщення верхнього поверху розташовуються в межах горищного простору. При цьому ухил скатного даху повинен бути не менше 45⁰. Для більш повного використання горищного простору стелі приміщень мансарди роблять зі скошеними кутами.

У будинку з неповним другим поверхом спільна кімната або вітальня часто мають підвищену висоту.

Звичайний двоповерховий будинок має рівні за площею поверхи і для нього характерні багатокімнатні квартири (5 і більше кімнат).

Будинок зі зміщенням рівнів підлоги доцільно застосовувати на крутому рельєфі.

Внутрішній зв'язок приміщень здійснюється за допомогою внутрішньоквартирних сходів, які можуть розташовуватися в передній або в спільній кімнаті. Сходи ці мають більший ухил, чим звичайні будинкові сходи, виконуються полегшеними, як правило, дерев'яними. Мінімальна ширина таких сходів 0,9м. Вони можуть бути відкритими або обмежені стінами. Відкриті сходи стають активним елементом інтер'єру.

Прийоми забудови садибними житловими будинками.

Архітектурно-художні якості садибної забудови залежать не тільки від виразності житлових будинків, але в значній мірі й від планувального рішення забудовуваної території.

При забудові вулиць застосовують різні архітектурно-просторові рішення. Вулиці можуть мати прямолінійний або криволінійний обрис. Дома можуть бути розташовані вздовж вулиці в одну лінію або з відступами від неї.

Але найцікавіші об'ємно-просторові рішення дають розташування житлових садибних будинків у вигляді різноманітних груп. Групова забудова сприяє також зменшенню довжини вулиць, а також скороченню на 15-20% довжини інженерних мереж. Крім того, групова забудова створює сприятливі умови для відпочинку й ігор дітей. Це групи, утворені навколо внутрішнього простору - саду, дитячого майданчика або навколо невеликого торговельного будинку. Вони можуть бути замкнутими або розкритими в одну сторону. Інший прийом - утворення груп будинків уздовж тупикових проїздів, які звичайно закінчуються площадкою для стоянки й розвороту автомобілів, або площадкою із садом. Петельна забудова також являє собою прийом утворення групи будинків, об'єднаних навколо петельного проїзду.