8.2. Криті спортивні споруди та будівлі

Криті спортивні споруди підрозділяються на: спортивні зали й корпуси;

криті тенісні корти; манежі;криті басейни; криті ковзанки; Палаци спорту; криті стадіони.

Всі ці типи споруд можна розділити на 3 групи:

- з габаритами, які визначаються розмірами баскетбольної площадки;

- з розмірами поля для гри в хокей (30х61 м);

- з розмірами й формою для проведення занять легкою атлетикою.

Спортивні зали призначені в основному для учбово-тренувальних занять і не мають постійних місць для глядачів. Зали бувають спеціалізованими й багатоцільовими.

Спортивними корпусами називаються окремі будівлі з одним або декількома спортивними залами й необхідними допоміжними приміщеннями. Спортивні корпуси найчастіше бувають 3- і 4-зальними, іноді з плавальним басейном. Криті тенісні корти виділені в особливу категорію критих спортивних споруд за певною специфікою гри в теніс. Через маленькі розміри м'яча вони повинні мати підвищену освітленість. Критий стадіон - це універсальна будівля, що має великий спортивний зал зі спортивною ареною й постійними трибунами великої місткості (до 150 тис. глядачів). Основна відмінність критих стадіонів - яскраво виражений демонстраційний характер. Найбільш універсальні криті стадіони з великою ігровою ареною розміром 79х151м (при біговій доріжці 400м).

Манежі - це будинки, призначені для учбово-тренувальних занять і змагань з легкої атлетики, кінного спорту, футболу (в зимовий час або в міжсезоння). Постійних трибун і місць для глядачів може й не бути, а якщо вони влаштовуються, то на балконах другого поверху.

8.3. Плавальні басейни

За своїм призначенням басейни бувають: купальні, навчальні, спортивні й змішані. Басейни бувають також штучні й природні. Штучні басейни підрозділяються на: відкриті, криті, комплексні та що трансформуються.

Критий басейн - споруда з ваннами, розташованими в закритому опалювальному приміщенні. Комплексний басейн - споруда, що включає в собі стаціонарні відкриті (з підігрівом або без) і криті ванни.

Лекція №11

Тема 9. „Культові будівлі й споруди”

Розміщення культових споруд у структурі населених місць залежить від планувальної структури поселень, організації мережі об'єктів обслуговування, а також від типологічного й архітектурно-планувального рішення.

Соціально-ідеологічне значення культової будівлі вимагає створення умов для його домінування в навколишнім середовищі, а також ключової ролі в композиційній організації забудови. Відносно до особливостей забудови, культова споруда може займати центральне положення, або замикати основні напрямки сприйняття, що проходять вздовж головних композиційних зв'язків.

Монастирі можуть розташовуватися на селитебній території або за межами міських і сільських поселень. Скити можуть розміщуватися на території монастиря або на окремих ділянках. Монастирські подвір'я можуть розташовуватися в міських і сільських поселеннях.

На ділянках культових будівель і їх комплексів передбачаються під'їзні дороги до головного входу храму, а також до основних евакуаційних виходів із всіх споруд, що входять до храмового комплексу. Головний вхід на територію культових споруд розміщують з боку підходів і зупинок міського транспорту. На територіях храмових комплексів повинні бути передбачені стоянки автомобілів з розрахунку 2 на кожні 50 місць місткості храму. Стоянки легкових автомобілів і автобусів, а також зупинки суспільного транспорту розміщають на відстані не більше 50м від будівлі храмів. Територія храмового комплексу повинна бути озелененою на 15% площі ділянки. Площадки й обходи навколо культових будівель виконують із твердого покриття.