Методичні вказівки до написання есе

Написання есе є вибірковою частиною самостійної роботи студента над навчальною дисципліною “Управління персоналом".

Термін «есе» походить від французського "essai", англ. "essay", "assay" - спроба, проба, нарис; від латинського "exagium" – виважування. Жанр критики та публіцистики, вільне трактування будь-якої проблеми. Есе – це прозаїчний твір, невеличкий за обсягом (1-3 сторінки) з вільною композицією. Есе виражає індивідуальні враження та роздуми автора з конкретного приводу або предмету, питання, воно не претендує на вичерпне та точне трактування теми. У відношенні обсягу та функції есе схоже, з одного боку, з науковою статтею та літературним нарисом, з іншого, - з філософським трактатом. Стилю есе притаманні образність, афористичність, асоціативність, нетиповість погляду на проблеми, суб’єктивність, відсутність «штампів».

Есе студента – це самостійна письмова робота на тему, що запропонована викладачем (тема може бути запропонована і студентом, але обов’язково погоджена з викладачем). Мета написання есе – розвиток навичок самостійного, творчого мислення та письмового викладення власних думок. Писати есе корисно, оскільки це дозволяє авторові навчитися грамотно та чітко формулювати свої думки, структурувати інформацію, використовувати основні категорії аналізу, логіки та філософії, виокремлювати причинно-наслідкові зв’язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, аргументувати свої висновки, оволодіти науковим інструментарієм, і головне – сформувати власне бачення з певного предмету, явища, проблеми тощо.

Есе повинно містити: чіткий виклад сутності поставленої проблеми, самостійно проведений аналіз даної проблеми з використанням концепцій та аналітичного інструментарію, розглядає- мого в рамах дисципліни «Управління персоналом», висновки, що узагальнюють авторську позицію з аналізуємої проблеми. В залежності від специфіки теми форми есе можуть значно диференціюватися. В деяких випадках це може бути аналіз статистичних даних з вивчаємої проблеми, аналіз матеріалів із засобів масової інформації та використання вивчаємих моделей, докладний розгляд запропонованого завдання з розгорнутої аргументацією, добір та детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему.

Доцільним, виваженим часом та практикою (а для більшості – необхідним) засобом побудови будь-якого есе є використання підзаголовків для позначення ключових моментів аргументованого викладу. Такий підхід дозволяє додержуватися визначеної мети в даному дослідженні. Ефективне використання підзаголовків – це не тільки визначення основних пунктів, яких слід додержуватися, їх послідовність може свідчить про наявності чи відсутність логічності в розкритті теми. У процесі побудови есе слід дотримуватися правила: один параграф - одне твердження (тезис) и відповідний доказ, що ілюструється графіками, фактичними даними, прикладами, судженнями, власними думками. В залежності від поставленого питання аналіз відбувається на основі таких категорій: причина – наслідок; загальне – специфічне; форма – зміст; частина – ціле; постійність – мінливість тощо.

В есе вживаються різні типи мови: міркування, тези, докази, аргументи, аналогії тощо. Стисло зупинимось на деяких з них. Міркування має наступну композицію: теза – ланцюг аргументів (доказів, спростувань) – висновок. Слід зазначити, що текст есе, зазвичай, є розгорнутим міркуванням: мета, завдання, тема, гіпотеза – це так званні тези; опис процесу і результатів аналізу та дослідження – це аргументи; висновки наприкінці – це висновки із аргументів.

Доказ - це сукупність логічних прийомів обґрунтування дійсності будь-якого судження за допомогою інших дійсних і пов'язаних з ним суджень. Він пов'язаний з переконанням, але не тотожній йому: аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на даних науки і суспільно-історичної практики, переконання ж можуть бути засновані на забобонах, непоінформованості людей в питаннях економіки і менеджменту, політики тощо. Іншими словами, доказ або аргументація – це міркування, що використовує факти, дійсні думки, наукові дані і переконує в істинності того, про що йде мова. Структура будь-якого доказу включає три складові: теза, аргументи і висновки. Теза — це положення (думка), яке потрібно довести. Аргументи — це категорії, якими користуються при доказі істинності тези. Висновки — це думки, засновані на аналізі фактів. Аргументи зазвичай діляться на наступні групи: фактичний матеріал або ж статистичні дані, визначення термінів, наукові закони.

В якості доводів використовуються факти, посилання на авторитети в сфері менеджменту, закони, аксіоми, докази (прямі, непрямі, «від протилежного», «методом виключення») тощо.

Для того, щоб розташувати тези і аргументи в логічній послідовності, необхідно знати способи їх взаємозв'язку. Зв'язок передбачає взаємодію тези і аргументу і може бути прямій, непрямий. Прямий доказ — доказ, при якому дійсність тези безпосередньо обґрунтовується аргументом. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи техніку індукції, дедукції, аналогії і причинно-наслідкових зв'язків.

Індукція — процес, в результаті якого ми приходимо до висновків, що базуються на фактах. Ми рухаємося в своїх міркуваннях від окремого до загального, від припущення до твердження. Загальне правило індукції свідчить: чим більше фактів, тим переконливіше аргументація. Дедукція — процес міркування від загального до окремого, в якому висновок, зазвичай, будується з опорою на дві передумови, одна з яких носить узагальнений характер. Аналогія – засіб міркування, що базується на порівнянні. Аналогія передбачає, що якщо об’єкти А і Б схожі по декількох напрямах, то вони повинні мати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даного виду аргументації: напрями порівняння повинні стосуватися найбільш значних рис, характеристик двох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до абсолютно абсурдного висновку.

Не можна забувати також, що дані, що стосуються суперечливих питань, завжди беруться під сумнів. Від автора есе не чекають остаточної відповіді, необхідно зрозуміти суть фактичного матеріалу, пов'язаного з цим питанням та сформувати власне бачення. При написанні есе надзвичайно важливим є те, як використовуються емпіричні дані та інші джерела. Всі (фактичні) дані співвідносяться з конкретним часом і місцем, тому перш, ніж їх використовувати, необхідно переконається в тому, що вони відповідають необхідному для дослідження часу і місцю.

Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємопов’язаних складових: вихідний матеріал (конспекти лекцій, прочитана література, результати дискусій на практичних та семінарських заняттях, власні міркування, накопичений досвід з даної проблеми); якість обробки вихідного матеріалу; аргументація (наскільки повно вона співвідноситься з проблемою есе).

Есе повинно бути написана грамотно та коректно. Грамотність визначається дотримання правил, норм граматики та правопису, а коректність – стилем написаного. Стиль визначається жанром, структурою роботи, метою тощо. Особливу увагу слід звернути на стиль есе, який конкретизується вмінням студента точно і обґрунтовано висловлювати свої думки, вмінням розкривати на конкретних прикладах єдність теорії та практики, наявність понятійного апарату, аргументації, висновків.

В процесі написання слід додержуватися такої послідовності: обмірковування – планування – написання – перевірка – правка.

Шкала оцінювання есе: 0-5 балів;

Критерії оцінювання есе можуть варіюватися в залежності від його форми, але при цьому загальні вимоги до есе можуть оцінюватися за такими критеріями:

• знання та розуміння теоретичного матеріалу (визначення понять є повними та чіткими, наведені відповідні приклади; поняття, що використовуються відповідають темі; самостійність виконання есе) – 1 бал;

• аналіз та оцінка інформації (грамотне та доречне застосування категорій аналізу; використання прийомів порівняння та узагальнення для аналізу взаємозв’язку понять та явищ; надано пояснення альтернативних підходів до розглядаємої проблеми, знайдено їх баланс; використано широкий діапазон інформації, логічність, аргументованість викладення матеріалу) – 1 бал;

• побудова суджень (ясність та чіткість викладу, логіка структурування доказів, супровід тез грамотною аргументацією, наведення різних точок зору та їх авторська оцінка) – 1 бал;

• творчість (оригінальність, нетиповість викладення матеріалу, самостійність, «революційність» суджень) – 1 бал;

• оформлення роботи (відповідність формальним правилам оформлення, додержання лексичних, стилістичних, фразеологічних, стилістичних норм української мови, оформлення тексту з додержанням правил орфографії та пунктуації) - 1 бал.

Література: 1 [С.34-49], 6 [С.43-74 ]