2.2 Агротехніка вирощування озимої пшениці в господарстві

В господарстві не вирощують озиму тверду пшеницю, тому ми наведем технологію вирощування м’якої пшениці.

Основним попередником озимої пшениці на полях господарства є ярові зернові культури. Технологія і агротехніка в господарстві на сьогоднішньому етапі багато в чому залежить від матеріально-технічного стану господарства, тому весь перелік операцій дуже короткий. Склад операцій постійно змінюється по рокам, але весь комплекс основних операцій можливо звести до 15-20 основних операцій.

Після збирання попередника проводять дискування, в два сліди, на глибину 8-10 см., трактором ДТ-75 в агрегаті з тяжкою дисковою бороною БДТ-10, через 10-12 днів, коли з’являться проростки бур’янів, проводять оранку на 20-22 см. трактором Т-150 в агрегаті з плугом ПЛН-4-35 (перед оранкою вносять N₆₀P₄₀).

По мірі появи бур’янів (як правило, це не раніше, ніж через 10-12 днів), проводять культивацію суцільним плоскорізним культиватором КПС-4 з трактором Т-150, на глибину 10-12 см., строк проведення - І декада вересня.

Перед висівом насіння для розпушення верхнього шару грунту, проводять перед посівну культивацію на глибину висіву насіння (4-6 см.), культиватором КПС-4 в агрегаті з трактором Т-150.

Посів проводять у ІІ декаді вересня трактором Т-150 в агрегаті з трьома сівалками СЗ-3,6 і зчіпкою СГ-11. Норма висіву - 200кг/га.

Навесні, як тільки можна вийти в поле, проводять боронування посівів у два сліди. Боронування проводять трактором Т-150 зчіпкою СГ-21 і боронами БЗТС-1,0.

Збирання врожаю проводять двухфазним способом. Скошують у валки комбайном Дон - 1500. Скошування проводять у І декаді липня місяця, а через 2-3 дні після підсихання маси, підбирають валки. Намолочене зерно транспортують на зерновий тік машинами ЗИЛ – ММЗ 535. Солому перевозять трактором МТЗ - 80 в агрегаті з ПТС-4 на ферму і скирдують.

Із технологій господарства видно, що набір операцій зведений від сівби до збирання не дозволяє отримати високі урожаї якісного зерна, а тим паче, насіння в умовах господарства. Комплекс с/г машин і знарядь обмежується мінімальним набором, деякі машини не відповідають своєму функціональному призначенню.

Розділ 3 проектування елементів програмування та вирощування озимої пшениці

Озима пшениця є чутливою до умов вирощування культурою. Цілеспрямована оптимізація умов зовнішнього середовища елементами агротехніки забезпечує у її рослинах не тільки кращу утилізацію сонячної енергії та інших природних ресурсів в агрофітоценозах, але й істотно впливає на формування адаптивних функцій і структур: співвідношення органів, донорно-акцепторні зв'язки, габітус і архітектоніку, індекс урожаю та інше. Вважається, що найважливішою задачею створення високопродуктивного агрофітоценозу озимої пшениці є синхронізація періодів форму­вання максимальної фотосинтезуючої поверхні листків і високого ККД фотосинтезу з найбільш сприятливими для конкретного сорту умовами зовнішнього середовища. Тому разом з генетич­ною детермінованністю біологічних ритмів рослин (термо- і фотоперіодизм}', настання критичних періодів в онтогенезі та інш.) необхідно враховувати й те, що в основі еволюційної спрямованості адаптації рослин до несприятливих і екстремальних умов довкілля лежать механізми уникнення; з іншої сторони, реалізація толерантності (витривалості) неминуче пов'язана з витратами асимілятів на захисно-компенсаторні реакції.

Адаптивний потенціал озимої пшениці необхідно оцінювати як на рівні сорту, так і на рівні агрофітоценозу. Сорт виступає як один із найбільш важливих факторів агроекологічної стабільності фітоценозу в аспекті його продуктивності і якості продукції. При цьому відмінності агрофітоценозу, які зумовлені генетичними особливостями конкретного сорту, або набору сортів істотно впливають на рівень самопідтримки і самовідновлення посівів культури та екологічної рівноваги поля. Конс­труювання адаптивних біосистем є передумовою підвищення потенціальної продуктивності та еко­логічної стійкості. Цьому буде сприяти також розширення і підсилення адаптивних функцій (підви­щення родючості ґрунтів, покращення фітоклімату, оптимізація густоти стеблостою і т.д.).

Програмування врожаїв – один із важливих напрямків у сучасній сільськогосподарській науці, що дає можливість цілеспрямовано формувати посіви і одержувати заплановані урожаї.

За визначенням академіка И. С. Шатилова (1973), програмування врожаю – це розробка комплексу взаємозв’язаних заходів, своєчасне і якісне виконання, яке забезпечує одержання запланованого врожаю високої якості.[49]