Тема 11-12. (2год.) Етносоціологія. Соціологія сім’ї

Предмет та основні категорії етносоціології. Проблеми національних відносин і націоналізму. Питання етнічних відносин в Україні. Сім’я як складний соціальний феномен, її cтруктура та функції. Тенденції розвитку сучасних сімейних відносин.

1. Предмет та основні категорії етносоціології.

 Етносоціологія – новий науковий напрям, що виник на   стику етнографії і соціології у другій половині 60-х років ХХ ст. В країнах Сходу етносоціологія виділялась в самостійну галузь знань. Поняття етносоціологія складається з двох слів різного походження:етнос (латин. ethnos – суспільство, рід, плем’я, народ) і соціологія (латин.societas – суспільство, грець. logos – вчення). Дослівно етносоціологія – вчення про національності суспільства. Проте, суть поняття етносоціологія – галузь соціології, що досліджує походження, суть, функції різних, етносів з метою виявлення загальних закономірностей, їх взаємодії і вироблення механізмів вписування в систему соціальних відносин, що склалися.

Етносоціологія має предмет дослідження: етноси і етносоціальні процеси, національно-регіональні особливості соціальної структури народів та інші, тобто ту сферу знань, що фактично випадає з поля зору філософів, економістів, істориків, етнографів та інших спеціалістів. Об'єкт етносоціології — особливості етнічних виявів соціального. До найважливіших проблем, які вона досліджує, належать: — етнічна зумовленість характерних рис культури та побуту соціальних спільнот; — етнічні впливи на формування ціннісних орієнтацій; —зв'язок національних чиннизків із особливостями соціальної структури, міграційної і трудової мобільності, урбанізації тощо; — соціальна детермінованість національної самосвідомості, міжнаціональних відносин; — сутність міжнаціональних конфліктів; — етномовні процеси (білінгвізм тощо).

За підрахунками ООН людство успадкувало не менше 3 тис. етнічних спільностей, які входять до більш, ніж 220 держав світу. Етноси не вічні: вони народжуються, розвиваються і вмирають. І такий тривалий і складний процес називається  - етногенезом (походження народу). Природні кровно-родинні об’єднання – рід, клан – перші в історії соціальні спільності людей. На відміну від раси, яка є продукт біологічного розвитку і об’єднувала людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя) соціальні спільності є результат соціальної взаємодії. В формуванні таких спільностей людей вирішальну роль відігравали дві обставини: перша – поступове обживання людиною природи істотно впливало неспецифічні характеристики людей і на історичні строки консолідації їх у різноманітності спільності, і, друга – нові освоєння людиною земель і територій на багато віків і тисячоліть закладали в людську істоту, її генетичну програму, особливі якості, що виділяли спільності, розвиток їх по-своєму відмінними, неповторними не тільки на окремі, але й на сусідні спільності. Це зв’язано з тим, що люди, спілкуючись з навколишнім середовищем, набували особливих ознак, зв’язаних з впливом географічного середовища, природних умов. В міру вдосконалення знарядь праці, проникнення в тайни природи,  розширення сфер трудової діяльності, виникає і об’єктивна потреба в об’єднанні в племена. Племена уже чіткіше і тісніше зв’язані з певною територією, захищали її, мали внутрішню формальну організацію. З переходом до скотарства і землеробства формується і певний господарський устрій. Все це об’єднувало, стимулювало розвиток етнічної спільності. Змішування племен приводило до появи нової спільності – народності, яка уже символізує більш високу культуру суспільства. Отже, основні умови формування етносу – спільність території і мови (потім це стає його властивостями).

У ході розвитку господарських зв’язків під впливом географічного середовища, контактів з іншими родами, племенами формуються характерні риси матеріальної та духовної культури, виробляється своєрідна етнічна психологія, самосвідомість етносу. Іноді формуванню етносу сприяє спільність релігії. Один з основоположників теорії етногенезу Лев Гумільов намагається довести, що і тепер зберігається значення для формування етносу такого природного фактору, як ландшафт. Але епоха безпосереднього впливу природного фактора на формування етносу відійшла, і на формування етносу уже впливають здебільшого соціальні фактори – економічні, політичні, духовні. Етнічні ж спільності піддані змінам у ході етнічних процесів. - консолідації, асиміляції та ін. В результаті об’єктивних обставин народності, які входять до складу етносу, розвиваються нерівномірно, що веде до уособлення, одержавлення і політичної ізоляції окремих спільностей людей. І на території одного етносу можуть утворюватися різні історичні спільності людей —народності, нації. Для стійкого існування ет­нос прагне до соціально-територіальної спільності, об'єднання, створену держави. Етнос — історично стійка спільність людей, яка склалася на певній території, якій властиві спільні, відносно стабільні особливості мови, культури, побуту, а також свідомістю єдності і відмінності від інших подібних утворень— самосвідомістю етносу.  У кожному конкретно-історичному суспільстві співіснують різні за чисельністю, впливом і розвитком біосоціальні спільності, які зазнають систе­матизації. Виділяються три основні рівні етнічної ієрархії: субетнос — етнос - суперетнос. Ключова ланка — етнос, що є сукупністю субетносів. Інтеграція етносів утворює суперетнос, найбільш яскравим прикладом якого служить арабомусульманськийсвіт і західноєвропейська етнокультурна цілісність, включаючи Північну Америку, Австралію та Південну Африку. Етноси не ізольовані один від одного. Волею долі йдуть поряд або навіть у складі єдиної держави, живуть несхожі етнічні спільності.

Етнічні спільності приречені на постійне спілку­вання, взаємний вплив. Взаємодія етносів, що веде до зміни їх суті, є етніч­ний процес ( еволюційний та трансформаційний). Еволюційні етнічні процеси відображають значні зміни будь-якого з основ­них елементів етносу, насамперед, мови культури, а також зміни соціальної (класово-професійної) структури етносу, його статевовікового складу та ін., трансформаційний етнічний процес охоплює зміни, що ведуть до заміни етнічної належності; завершуючим етапом їх є зміна етнічної самосвідомос­ті.

Трансформаційні етнічні процеси поділяються на роздільні і об'єднуючі (консолідації, асиміляції, інтеграції). Консолідацією є злиття кількох самостійних, споріднених за мовою культурою народів в єдиний новий, значно більший етнос (міжетнічна кон­солідація) або внутрішнє згуртування народу за рахунок вирівнювання від­мінностей між соціальними етнічними групами (внутрішня консолідація) Міжетнічною консолідацією є злиття східнослов'янських племен в єдину стародавньоруську народність в ІХ—XII стст., а внутрішньою етнічною кон­солідацією є вирівнювання відмінностей між баварцями, саксонцями та ін­шими німецькими народностями в XIX—XX стст.

Асиміляція (лат. assimilatio — уподібнення) — витіснення елементів культури меншості під тиском титульної культури та поглинання етнічних меншин культурою більшості. Можлива часткова інтеграція культури меншин у простір титульної культури.

Інтеграція (лат. integratio — поповнення, відновлення) — орієнтація на збереження етнокультурної спадщини одночасно зі встановленням широких контактів з представниками іншої культури, що сприяло б формуванню так званої «мозаїчної культури», де кожна окрема ланка зберігає свою особливість і самобутність. Процеси міжетнічної інтеграції проходять повільно, бо це -взаємодія всередині держави або на міждержавному рівні декількох, що значно відрізняються мовою і культурою народів і ведуть до появи у них ряду спільних рис. В результаті формуються не нації, а міжетнічні спільності. Проте ці міжетнічні спільності не міцні (створення і розпад багатонаціональних імперій Австро-Угорщини, Османської, Російської, в сучасності — СРСР, Югославія та ін.).

Сегрегація (лат. segregatio — відокремлення) — спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень. Фактично вона є вираженням ізоляціоністської політики. Цей термін вживається, коли йдеться про домінуючі етнічні групи; щодо політики національних меншин використовують термін сепаратизм.

Маргіналізація (лат. marginalis — межа, узбіччя) — ситуація, за якої небажання або неспроможність орієнтації на етнокультурні стереотипи більшості супроводжується в етнічній групі втратою рідної культури, мови, традицій, тощо.     В історії походження народу (етногенезиса) є найпоширеніші соціальні спільності: рід, плем'я, народність, національність, народ, нація. Формування етносу звичайно відбувається на основі єдності території і економічного життя, але в процесі дальшого розвитку багато етносів втрачають спільність території (наприклад, українці, росіяни, білоруси, євреї, іспанці та інші живуть в багатьох країнах світу).

Традиційному суспільству, в основі якого лежить натуральне господарство, в життєдіяльності етносів, відповідає переважно така форма існування етносу, як народність. Проте з переходом суспільства до переважно індустріаль­но виробництва і ринкової економіки, що об'єктивно вимагало переходу до створення внутрішнього, а потім світового ринку, йде формування народів. Такому процесу передува­ло не просто вдосконалення виробництва, а й значне вдосконалення мовної культури, психологічного складу людей, утвердженню в способі життя нових, цивілізованіших способів і засобів життєдіяльності. Але, що особливо важливо, якщо процес консолідації етносів має, прогресивний характер і швидко змінює роди, племена, народності в межах етносу, то етнос стійкіше і консервативніше, хоча івідчуває вплив сусідніх етносів або етнічних меншинств. Результа­том такого взаємовпливу може виявитись або зникнення окремих етносів, або взаємозбагачення етносів на шляху до утворення нових історичних спільностей людей — народів, а фактично в історичній перспективі до консолідації нових етносів. Процес взаємодії взаємовпливу різних етносів характерний для Сполучених Штатів Америки, де, по суті, суспільство складається з різних етносів - становить конгломерат —американський багатонаціональний народ.  Таким чином, основні різновиди сучасного етносу можна схематично відобразити так: