- •Термінологія
- •1.3. Гіпотези походження і еволюція вірусів
- •1.4. Історичний нарис
- •1.5. Біополімери – збудники захворювань еукаріотичних організмів
- •Класифікація
- •Властивості
- •Патогенез
- •Дослідження пріонів дріжджів та інших міксоміцетів
- •1.7. Віруси
- •1.7.1. Характерні ознаки вірусів
- •1.7.2. Геометрична структура вірусів
- •1.7.3. Структура вірусного геному
- •1.7.4. Вірусні білки
- •1.7.5. Генетика вірусів та взаємодія вірусних геномів
- •Джерела формуванняя і поповнення генофонду вірусних популяцій
- •1.7.6. Репродукція вірусів
- •1.7.7. Стійкість вірусів поза клітиною
- •1.7.8. Особливості вірусних інфекцій
- •Тіпи вірусних інфекіий
- •1.7.9. Шляхи проникнення вірусу в організм людини і інших хребетних тварин
- •1.7.10. Шляхи проникнення вірусу в рослини
- •1.7.11. Відношення комах до вірусів
- •1.7.12. Вірусні інфекції гідробіонтів
- •1.7.13. Загальні методи вивчення вірусів
- •1.7.14. Дія вірусів на заражену клітину
- •1.7.15. Ендогенні віруси
- •1.7.16. Мімівірус - недостаюча ланка між вірусами і бактеріями або принципово нова форма життя?
- •1.7.17. Номенклатура і класіфікація вирусів
- •Ictv класифікація (1995)
- •2. Система імунітету людини та її вплив на перебіг вірусної інфекції
- •2.1. Імунна система та її реакція на вірусну інфекцію
- •Механізми захисту організму ссавців від ураження вірусами
- •2.2. Теоретичні аспекти активної імунізації
- •2.3. Характеристика вакцинальних препаратів
- •2.4. Пасивна імунізація
- •Імуноглобуліни, шо використовуються для профілактики та лікування вірусних інфекційних хвороб
- •2.5. Механизми захисту вірусів від імунної відповіді
- •2.6. Молекулярні засади раціональної терапії вірусних інфекцій
- •Засоби лікування вірусних хвороб
- •2.6.1. Противірусні препарати та механізми їх дії
- •2.6.2. Формування стійкості у вірусів до хімічних препаратів
- •Розділ 3. Принципи та методи лабораторної діагностики
- •Характеристика методів діагностики вірусних інфекцій
- •3.1. Виділення вірусів з організму та навколишнього середовища
- •Вилучення вірусів з організму людини та тварин
- •Зразки для вірусологічної діагностики
- •Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
- •3.2. Вірусрскопічні методи досліджень
- •3.3. Електронна та імунно-електронна мікроскопія
- •3.4. Вірусологічні методи
- •Методи вірусологічних досліджень людини та тваринах
- •3.5. Використання культури клітин у вірусології
- •Основні клітинні культури, що застосовуються для виділення вірусів
- •3.6. Індикація вірусів у живих системах
- •3.7. Титрування вірусів
- •3.8. Серологічні методи діагностики
- •3.8.2. Метод флуоресцюючих антитіл (мфа)
- •3.8.3. Реакція зв’язування комплементу (рзк)
- •3.8.4. Реакція нейтралізації (рн)
- •3.9. Реакція гемаглютинації (рга) та реакція гальмування гемаглютинації (ргга)
- •Умови гемаглютинації деяких вірусів
- •3.10. Реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (рнга або рпга)
- •3.11. Реакція гемадсорбції (рГадс) та реакція гальмуваня гемадсорбції (ргГадс)
- •3.12. Молекулярно-гібрідологічні методи
- •Полвмеразна ланцюгова реакція
- •Питання до індз
- •Литература
2.4. Пасивна імунізація
Інфекційне захворювання може бути відвернено шляхом введення в організм, піддаватися дії інфекційного агента, готових специфічних антитіл людини або тварини. Готові антитіла зберігаються в організмі людину не більше 3-4 тижнів, тому пасивна імунізація не може захистити від інфекціонного захворювання на триваліший термін і проводиться тільки по визначених показникам.
Пасивна імунізація показана:
1. Дітям з недостатнім синтезом антитіл в результаті природжених або придбаних клітинних дефектів В-лімфоцитів при одному або комбінації декількох иммунодефіцитів.
2. За відсутності вакцини проти даної инфекції, коли єдиним способом захисту від захворювання є вступ готових антитіл;
3. При необхідності термінового предотвраще¬ния заболева-ния у зв'язку з эпидситуацией (контакт з хворим кором, для профілактики сказу або правця);
4. Для нейтралізації антигену-токсину специфічними ан-титоксичними антитілами (при укусі отруйної змії);
5. З лікувальною метою на початку захворювання, до того, як власні антитіла нейтралізують циркулюючий в крові токсин (при дифтерії, ботулизмі, правці).
Для пасивної імунізації зазвичай використовують імуноглобуліни, виготовлені з крові людини.
Імуноглобуліни, шо використовуються для профілактики та лікування вірусних інфекційних хвороб
Назва препарата |
Спосіб введення |
Показання |
Доза |
Несприятливі реакції |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
Нормальний імуноглобулін людини |
ВМ |
Профілактика гепатиту А |
Від 1 до 6 років— 0,75 мл; 7-10 років — 1,5 мл, старше 10 років і дорослим — 3 мл |
У окремих випадках хворобливі відчуття в місці вступу і підвищення темпі¬ратуры тіла до 37,5°З |
||
|
|
Профілактика кору |
0,2 мл/кг масм однократно |
ний хвороби або анафилактиче¬ского шоку |
||
|
|
Профілактика грипу |
До 2-х років — 1,5 мл, 2-7 років — 3 мл, старше 7 років і дорослим — 4,5-6 мл |
|
||
|
|
Профілактика поліомієліту у невакцинованих |
3-6 мл однократно |
|
||
Нормальний імуноглобулін людини |
ВВ |
Лікування важких бактеріально – септичних та вірусних хвороб |
3-4 мл на кг маси, але не більше 25 мл |
Редко встречаются возбуж-дение, кра¬пивница, тахикардия, лихорадка Очень редко - анафилактическая реакция |
||
|
|
Хвороба Кавасакі |
400 мг/кг один раз на день на протязі 4 днів |
|
||
|
|
ВІЛ - інфекція |
200 мг/кг щоденно 2 тижні |
|
||
Імуноглобуліин проти гепатитау В |
ВМ |
Новонародженим від матерів позитивних на HBs-Ag |
0,5мл |
Рідко місцеві і загальні реакції |
||
|
|
При парентеральному зараженні не пізніше за 24 години після передбачуваного попа-дания вірусу гепатиту в кровотік реципієнта |
0,06 мл/кг, максимальна доза - до 5 мл |
|
||
Імуноглобулін антирабічний людини (МО) |
ВМ |
Для профілактики сказу, одночасно з першою дозою вакцини |
20 МЕ/кг, з них половина дози використовується для обколювання рани |
Рідко загальні і місцеві реакції |
||
Иммуноглобулин против клещевого энцефалита человеческий, жидкий |
ВМ |
Для екстреної профилактики кліщового енцефаліту |
До 12 років — 1 мл, 12-16 років — 2 мл, старше 16 років — 3 мл |
Рідко загальні і місцеві реакції |
||
|
|
Для лікування кліщового енцефаліту |
По 3 мл в перші 3 дні з інтервалом 10-12 годин, потім 1 раз на день до падіння температури тіла |
|
||
Варицелла-Зостер іммуноглобулін |
ВМ |
Для профілактики вітряної віспи у дітей з иммунодеф-цитом, хворих гемобластозами |
125 Ед |
Рідко загальні і місцеві реакції |
||
|
|
Новонародженим від матері, хворої вітряною віспою за 5 днів до пологів або протягом 2 днів після пологів |
125 Ед |
|
||
Цитотект - 10% рас-твор імуноглобуліну з високим вмістом антитіл до вірусу цитомегалії |
ВВ |
Для лікування і профілактики цитомегалії |
1-2 мл на кг маси |
|
||
Сироватка молозивна людини, очищена рідка (Чигаин) |
Наружно |
Профілактика і лікування ОРВІ |
По 3 краплі в кожен носовий хід 3 рази в день протягом 5-10 діб |
Практично не зустрічається |
||
|
|
Профілактика захворювань у новонароджених |
По 1 краплі в обидва очі і обидва носові ходи і по 2 краплі на залишок пуповини в день протягом пребыва¬ния в пологовому будинку |
|
||
|
|
Для лікування кон'юнктивітів і омфалитов |
По 1-2 краплі на область ураження 2-3 рази в день до зникнення ознак запалення |
|
||
ВМ – внутрішньом'язово;
ВВ – внутрішньовенно
Імуноглобулін людини отримують із змішаної плазми дорослих, що заздалегідь тестується на відсутність вірусів гепатиту і інших инфек-ционных агентів. Препарат складається переважно з імуноглобулінів класу G (до 95%) і невеликої кількості иммуноглобулінів А і М; концентрований розчин білку (16,5%) і містить широкий спектр антитіл проти найбільш поширених серед цієї популяції інфекційних захворювань. Для забезпечення широкого спектру анти-тел зазвичай використовують для приготування імуноглобуліну кров досить великого числа донорів (1000 і більш).
Максимальний рівень сироваткових антитіл створюється через 48-72 години після введення. Період напіврозпаду антитіл триває від 3-х до 4-х тижнів.