- •Термінологія
- •1.3. Гіпотези походження і еволюція вірусів
- •1.4. Історичний нарис
- •1.5. Біополімери – збудники захворювань еукаріотичних організмів
- •Класифікація
- •Властивості
- •Патогенез
- •Дослідження пріонів дріжджів та інших міксоміцетів
- •1.7. Віруси
- •1.7.1. Характерні ознаки вірусів
- •1.7.2. Геометрична структура вірусів
- •1.7.3. Структура вірусного геному
- •1.7.4. Вірусні білки
- •1.7.5. Генетика вірусів та взаємодія вірусних геномів
- •Джерела формуванняя і поповнення генофонду вірусних популяцій
- •1.7.6. Репродукція вірусів
- •1.7.7. Стійкість вірусів поза клітиною
- •1.7.8. Особливості вірусних інфекцій
- •Тіпи вірусних інфекіий
- •1.7.9. Шляхи проникнення вірусу в організм людини і інших хребетних тварин
- •1.7.10. Шляхи проникнення вірусу в рослини
- •1.7.11. Відношення комах до вірусів
- •1.7.12. Вірусні інфекції гідробіонтів
- •1.7.13. Загальні методи вивчення вірусів
- •1.7.14. Дія вірусів на заражену клітину
- •1.7.15. Ендогенні віруси
- •1.7.16. Мімівірус - недостаюча ланка між вірусами і бактеріями або принципово нова форма життя?
- •1.7.17. Номенклатура і класіфікація вирусів
- •Ictv класифікація (1995)
- •2. Система імунітету людини та її вплив на перебіг вірусної інфекції
- •2.1. Імунна система та її реакція на вірусну інфекцію
- •Механізми захисту організму ссавців від ураження вірусами
- •2.2. Теоретичні аспекти активної імунізації
- •2.3. Характеристика вакцинальних препаратів
- •2.4. Пасивна імунізація
- •Імуноглобуліни, шо використовуються для профілактики та лікування вірусних інфекційних хвороб
- •2.5. Механизми захисту вірусів від імунної відповіді
- •2.6. Молекулярні засади раціональної терапії вірусних інфекцій
- •Засоби лікування вірусних хвороб
- •2.6.1. Противірусні препарати та механізми їх дії
- •2.6.2. Формування стійкості у вірусів до хімічних препаратів
- •Розділ 3. Принципи та методи лабораторної діагностики
- •Характеристика методів діагностики вірусних інфекцій
- •3.1. Виділення вірусів з організму та навколишнього середовища
- •Вилучення вірусів з організму людини та тварин
- •Зразки для вірусологічної діагностики
- •Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
- •3.2. Вірусрскопічні методи досліджень
- •3.3. Електронна та імунно-електронна мікроскопія
- •3.4. Вірусологічні методи
- •Методи вірусологічних досліджень людини та тваринах
- •3.5. Використання культури клітин у вірусології
- •Основні клітинні культури, що застосовуються для виділення вірусів
- •3.6. Індикація вірусів у живих системах
- •3.7. Титрування вірусів
- •3.8. Серологічні методи діагностики
- •3.8.2. Метод флуоресцюючих антитіл (мфа)
- •3.8.3. Реакція зв’язування комплементу (рзк)
- •3.8.4. Реакція нейтралізації (рн)
- •3.9. Реакція гемаглютинації (рга) та реакція гальмування гемаглютинації (ргга)
- •Умови гемаглютинації деяких вірусів
- •3.10. Реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (рнга або рпга)
- •3.11. Реакція гемадсорбції (рГадс) та реакція гальмуваня гемадсорбції (ргГадс)
- •3.12. Молекулярно-гібрідологічні методи
- •Полвмеразна ланцюгова реакція
- •Питання до індз
- •Литература
Тіпи вірусних інфекіий
При нетривалому перебування вірусу в організмі можливі безсимптомні (інапарантні) інфекції, що протікають без виражених клінічних проявів, завершуються придбанням імунітету і звільненням від збудника.
При тривалому перебуванні вірусів в організмі:
Латентні інфекції |
Хроничні інфекції |
Повільні інфекціх |
Протікають безсим-птомно, характеризуються репродукцією вірусу в зовні здоровому організмі і виділенні його в навколишнє середовище. Цей тип інфекцій супроводжується тривалим вірусоносійством |
Відрізняються періо-дичними станами одужання і рецидивів захворювання, що повторюються, при зовнішньо і внутрішньоклітинній локалізації вірусу, виведенню вірусу з організму |
Характеризуються тривалим (іноді на протязі декількох років) інку-баційним періодом, тривалим прогресуючим перебігом хвороби при відсутності виділення вірусу, що закінчується важкими розладами або, частіше, смертю |
1.7.9. Шляхи проникнення вірусу в організм людини і інших хребетних тварин
П овітряно-краплинний. Вірус попадає до дихальних шляхів з краплинами, що потрапили в повітря від хворого, Чим менше краплини, тим глибше вони проникають в дихальні шляхи. Віруси можуть потрапити сюди і з частинками пилу. Для того, щоб викликати інфекцію, досить декількох віріонів в краплині або частці аерозолю. Повітряно-краплинним шляхом в організм попадають віруси двох груп:
Рис. 25. Вміщуюча вірус аерозольна хмара, що формується при кашлі хворого
1) респіраторні, до яких чутливі клітини епітелію слизової оболонки дихальних шляхів (грип);
2) віруси (віспи, вітряної віспи, кору, паротиту та ін.), що потрапляють в організм хазяїна через дихальні шляхи і що поширюються по організму за допомогою кровоносної системи (генералізований процес). Віруси не викликають місцевого (органів дихання) ураження тканин або ж викликають вторинне ураження дихальних шляхів.
Збудник респіраторних інфекцій зазвичай мало стійкий в зовнішньому середовищі і по цьому істотнішу роль грають у громадських тварин.
Аліментарний, або фекально-оральний. Цим шляхом до організму проникають також віруси двох груп:
1) кишкові, що вражають клітини епітелію слизової оболонки кишечника та викликають гастроентерит і ентероколіт (ротавіруси, кишкові аденовіруси, вірус Норфолка, корона-, астро-, каліцівіруси);
2) Віруси, що приводять до генералізованого процесу в організмі (ентеровіруси, в тому числі - вірус гепатиту А, деякі флаві-, парвовіруси і т.д.) і що звичайно не спричиняють місцевої поразки слизової оболонки кишковика. Можливе тривале виділення з фекаліями (ентеровіруси) і зі слиною (вірус простого герпесу типу 1 і цитомегаловірус).
Парентеральний. Цим шляхом до організму потрапляють віруси гепатиту В, Е, D і віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Вірус гепатиту В, Е, D з крові потрапляють до печінки і вражають гепатоцити. Чутливими до ВІЛ є клітини крові - імуноцити (Т-хелпери та макрофаги) і, крім того, клітини нейроглії. Зараження може статися під час різних парентеральних маніпуляцій, переливання крові, стоматологічних маніпуляцій тощо.
Статевий. Таким шляхом до організму проникають віруси, що містяться в спермі. Статевим шляхом може передаватися вірус простого герпесу, що викликає місцеві ураження статевих органів, деякі віруси папіломи, що викликають канділоми і злоякісні пухлини статевих органів, статевим шляхом передається вірус гепатиту В і ВІЛ, хоч для них є характерним парентеральний шлях передачі - зі статевих органів віруси повинні потрапити в кров.
Через шкіру і конюнктиву. У разі незначних уражень шкіри через неї можуть проникати віруси і розмножуватися в клітинах епітелію шкіри. Подібним шляхом проникають віруси віспи (коров'ячої віспи, натуральної віспи, контагіозного молюска), віруси гепатиту В, папіломи, простого герпесу (1-го і 2-го типів). Через кон’юнктиву проникають аденовіруси, ВІЛ і деякі пікорнавіруси (ентеровірус 70). Віруси можуть проникати до організму через уражену шкіру внаслідок укусів м'ясоїдних тварин або кажанів (при сказі), мавпи (при герпесі В).
Трансмісивний. У цьому випадку віруси проникають через шкіру внаслідок укусу комах - мух, комарів, кліщів, москітів. Такий шлях попадання до організму більшості арбовірусів, (від arthropod-borne - членистоногі) що належать до родин тога-, флаві-, бунья- і реовірусів. Це вельми ефективний спосіб подолання вірусом міжвидових бар'єрів, оскільки один і той же перенощик може харчуватися на таких різноманітних тваринах, як птахах, плазунах і ссавцях, які в природі контактують вельми рідко ( або не контактують взагалі). Розмноження вірусів у організмі членистоногих створює в природі резервуар, який не залежить від зараження хребетних. За допомогою членистоногих передаються кліщовий енцефаліт, кримська геморагічна лихоманка, жовта лихоманка та ін.
Вертикальний. Вірус трансплацентарно проникає до організму плоду від хворої матері. Також вірус може передаватися через геном статевих клітин (для вірусів, гени яких інтегровані з геномом клітини), цитоплазму яйця, навколоплідну рідину і через молоко матері при вигодовуванні. Інфекції з таким способом зараження викликаються вірусами червоної висипки, цитомегалії, паротиту, гепатиту В, ВІЛ, вірусами пухлин молочних залоз мишей, вірусами Т-клітинного лейкозу і деякими іншими.