Загальна класифікація банківських ризиків

Вид ризиків	Різновид (підвид) ризиків
1	2
Форс-мажорні	Аварії
	Пожежі
	Стихійні лиха
	Грабежі
	Війна
	Політичні події
	Зміни в законодавстві
	Погіршення економічної ситуації
	Екологія
Стратегічні	Внутрішньобанківські
	Кон'юнктурні
	Вибору ринкової стратегії
	Перекручення напряму розвитку
1	2
Стратегічні	Неефективних витрат
	Втрати управління
	Філіальні
	Втрати (викрадення інформації)
	Поглинання
	Впливу
	Кадрові
	Проектні
Ринкові	Нові види діяльності
	Портфельні
	Невизнання клієнтами послуги
	Зниження репутації
	Інфляція
	Психологічні
	Ризик знецінення
	Біржові
	Прихованого безробіття
	Небанківської конкуренції
	Посилення вимог клієнтів
Міжнародні	Валютні
	Регіональні
	Переказу
Активних операцій	Кредитні
	Втрати клієнтів
	Міжбанківські
	Венчурні
	Інвестиційні
	Заставні
	Нових кредитів
	Втрати платоспроможності клієнта
	Банкрутства клієнта
	Погіршення кон'юнктури
Пасивних операцій	Психологічні
	Втрати клієнтів
	Міжбанківські
	Вилучення вкладів
	Пролонгації
1	2
Економічні	Погіршення нормативів
	Ризик ліквідності
	Ризик рентабельності
	Процентний (ціновий)
	Податки, штрафи
	Неузгодженості активних і пасивних операцій
	Втрати стійкості
	Банкрутства банку
	Втрати прибутку
	Погіршення фінансового стану
	Зниження платоспроможності населення

Середовище банківського маркетингу поділяється на макросередовище та мікросередовище.

Макросередовище складається з демографічного, економічного, природного, науково-технічного, культурного та політичного.

У свою чергу, мікросередовище контролює збалансування внутрішніх та зовнішніх відносин у середовищі банківського маркетингу.

Тема 2. Банківський ринок, його сегментація, дослідження та аналіз

2.1. Сегментація ринку

Ринок — сукупність існуючих і потенційних покупців товару.

Банківський ринок — сукупність існуючих і потенційних клієнтів банку.

Сегментація ринку — процес розподілу споживачів на групи на підставі різниці у потребах, характеристиках або поведінці.

До критеріїв сегментації відносять: кількісні параметри сегмента, доступність сегмента для банку, його суттєвість, прибутковість, сумісність з ринком основних конкурентів, ефективність роботи на обраному сегменті ринку, захищеність обраного сегмента від конкурентів.

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які поводять себе не так, як інші клієнти.

Напрями сегментації розробляються, виходячи з того, хто купує, як і кому купують.

Категорії сегментації мають бути: вимірні, доступні, життєздатні, однорідні, доречні.

Групи клієнтів підрозділяються на клієнтів корпоративного ринку, роздрібного, урядового та ринку фінансово-кредитних установ.

До факторів сегментації споживчого банківського ринку відносять:

• географічні (регіонально-адміністративний поділ, чисельність населення (міста), щільність населення, клімат);

• демографічні (вік, стать, склад сім'ї, сімейний стан, рівень доходу, вид професії, рівень освіти, віросповідання, раса, національність);

• психографічні (соціальна верства, стиль життя (богемний, елітарний, спортивний тощо), особисті якості (амбіційність, імпульсивність тощо));

• поведінки (ступінь випадковості покупки, пошук вигід, статус постійного клієнта, ступінь потреби у продукті, ступінь лояльності до банку чи продукту, емоційне ставлення до продукту).

Первинна сегментація банківського ринку залежить від змісту кожного з таких сегментів, як:

• корпоративний сегмент (обігові кошти, значні кредитні покупки, управління ліквідністю, управління фондом заробітної плати);

• комерційний сегмент (бухгалтерська документація, обігові кошти, управління ліквідністю, страхування, пенсії і т. ін.);

• індивідуальний сегмент (управління поточними рахунками, позички, заощадження та інвестиції, пенсії, позички під нерухомість).

Вторинна сегментація кожного корпоративного сегмента залежить, насамперед, від потреб банку та клієнтури, а саме:

• первинного сегмента (довгострокова позичка, небанківська, з фіксованою ставкою; управління ризиком процентної ставки; обмежені потреби в короткострокових боргах та передачі грошей);

• промислового виробництва (довгострокова небанківська позичка; коротко- та середньострокова банківська позичка; управління ставкою процента та іноземною валютою; ефективний переказ грошей; іноземна валюта; стягнення боргів та управління ризиком);

• сфери послуг (низьке використання банківських продуктів, але великий ризик; необхідно, щоб банк розумів низьку безпеку);

• роздрібної торгівлі (ефективне та дешеве перетворення готівки і передача грошей; припускає прийнятну охорону щодо боргів);

• оптової торгівлі (короткострокові та іноді середньострокові банківські позички).

Таким чином, кожний з наведених сегментів відчуває потребу в різних банківських продуктах. Це знаходить відображення в показниках стадій життєвого циклу послуг.