Тема 1

Методика викладання економіки в економічній освіті

План

1. Методика як складова дидактики

2. Предмет «Методики викладання економіки»

3. Технологічні основи курсу “Методика викладання економіки”

4. Професіоналізм викладача економіки та його складові

1. Методика як складова дидактики

Рис.1. Місце методики у системі педагогічних наук

2. Предмет «Методики викладання економіки»

«Методика викладання економіки» покликана сформувати у майбутнього викладача економіки готовність до викладання економіки на всіх освітніх рівнях. «Методика викладання економіки» базується на дидактиці, як окремому розділі педагогіки, основним завданням якого є проблема організації навчально-виховного процесу.

Методика, взагалі, - це система засобів, своєрідне «ноу-хау», практика викладання.

Викладання – це процес передачі знань від однієї особи (яка бажає вчитися) до інших.

Економіка – це наука, що вивчає об’єктивні закони і категорії суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання; методи і форми організації та управління виробництвом.

Методика викладання економіки має об’єднувати знання психолого-педагогічних наук, розкриває зміст та особливості навчальної та інших видів діяльності, забезпечує оволодіння змістом економічної освіти на підставах інтеріоризації та екстеріоризації, урахування особливостей пізнавальних та інших психічних процесів, регулювання емоційно-психічних станів діяльності тощо із системою знань в галузі економічної теорії відповідно до психолого-педагогічних умов системи економічної освіти.

Методика викладання економіки – система способів, прийомів та засобів, спрямованих на організацію та стимулювання економічного навчання. Вона являє собою таку науку, що є і мистецтвом, і психологією організації пізнавальної діяльності, педагогічної взаємодії того хто навчає і того, хто навчається. Можна також відзначити, що методика викладання економіки оптимально в собі поєднує загально дидактичні форми, методи і засоби навчання.

Важливо відзначити той факти, що мистецтвом вона може стати лише за умов її засвоєння на технологічному рівні. Тобто викладач економіки має бути обізнаним в таких питаннях:

- Сутність економічного навчання, його зміст та структура;

- Принципи організації навчального процесу;

- Система організації навчання в економічній освіті;

- Форми організації економічного навчання;

- Види економічного навчання;

- Методи та засоби навчання в системі економічної освіти;

- Засоби стимулювання та активізації пізнавальної діяльності учнів.

Тому можна відзначити, що методика викладання економіки - це оптимальне поєднання загально дидактичного та спеціального, зумовленого необхідністю передачі та засвоєння саме змісту економічної освіти.

Вона передбачає:

1. відображення логіки спільної пізнавальної діяльності викладача та учня,

2. випереджаючу цінність викладання а організаційній, інтелектуальній, психічній сферах,

3. функціонування системи викладання як однієї з форм інтелектуальної власності викладача.

Вивчення «Методика викладання економіки» є заключним етапом у блоці психолого-педагогічних дисциплін при підготовці бакалавра з економіки до педагогічної діяльності.

Завдання курсу зумовлені саме означеними особливостями:

- засвоєння теоретичних засад щодо методики викладання економіки як оптимальної системи діяльності викладача,

- нормування та розвиток вмінь передачі та створення умов засвоєння змісту економічної освіти в навчальних закладах середньої та середньої спеціальної освіти,

- ознайомлення з відповідним досвідом та шляхами його узагальнення,

- розвиток потреб самоосвіти, самовдосконалення.

Завдання реалізуються на підставі методологічних положень вивчення курсу «Методика викладання економіки», до яких слід віднести: навчальний процес являє собою діалектичну єдність викладання і учіння; загально-філософською основою його розуміння, дослідження та удосконалення є процес пізнання (сприймання-осмислення-практична діяльність); рушійними силами навчання є єдність протилежностей, що знаходять своє втілення у таких явищах, як центрація та децентрація, а також у системі суперечності зовнішнього та внутрішнього характеру.