5.Принципи навчання як категорія дидактики та їх характеристика

Свідомість і активність

- забезпечити чітке розуміння мети і завдань співпраці;

- навчати учнів так, щоб вони розуміли, що і як виконувати;

- використовувати всі види і форми пізнавальної діяльності; об'єднувати аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, співставлення і протиставлення, використовувати аналогію:

- забезпечити розуміння сутності кожного слова, речення, поняття, спираючись на знання і досвід учнів;

- використовувати взаємонавчання, створювати умови для колективної роботи;

- виховувати активність, включаючи учнів до виявлення спільного і відмінного між новим і відомим для них навчальним матеріалом;

- невідоме для учнів логічно пов'язувати із відомим для них;

- пам'ятати про те, що головним у навчальному процесі є не предмет, якому навчають, а особистість, яку формують;

- супроводжувати навчання значною кількістю яскравих прикладів;

- навчати знаходити і виділяти головне і вторинне у навчальному матеріалі;

- викладати навчальний матеріал обґрунтовано і аргументовано;

- показувати практичне значення отриманих знань;

- враховувати індивідуальні особливості учнів, їх інтереси і потреби, узгоджуючи із суспільними потребами;

- навчати учнів думати і діяти самостійно і переконливо;

- через аналіз проблемних завдань навчати творчо мислити

Наочність

- використовувати той матеріал, що краще запам'ятовується через сприйняття натуральних об'єктів навчання: малюнки, моделі тощо;

- використання наочного навчання через конкретні образи;

- пам'ятати про те, що наочність не мета, а засіб навчання та розвитку мислення учнів;

- враховувати те. що усвідомлення відбувається краще, якщо слово підкріплюється наочністю;

- використовувати наочність і для створення проблемних ситуацій;

- забезпечення через наочні посібники більш чіткого і правильного представлення про вивчаємі предмети І явища;

- забезпечувати систему щодо спостережень учнів за об'єктами навчання;

- використання наочних засобів навчання, розглядаючи їх спочатку в цілому, потім виділяти головне і вторинне і знов - в

цілому;

- використовувати різні види наочності з відчуттям міри при цьому;

- активізувати чуттєвий досвід учнів, спираючись на вже складені представлення;

- залучати учнів до виготовлення наочних посібників;

- не демонструвати того, що самі не розумієте;

- науково обґрунтовано використовувати наочність;

- сприяти розвитку спостереження, уваги, культури мислення, творчості, інтересу до навчання;

- використовувати як засіб зв'язку навчання із життям; вдало поєднувати предметну і символічну наочність

Систематич­ність і послідовність

- використовувати схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань;

- розподіляти зміст навчального матеріалу на логічно завершені частки і послідовно їх розглядати;

- не вносити в план жодного пункту, що непередбачено до розгляду;

- не порушувати системи і в змісті і в способах навчання;

- показати учням, що навчальний предмет - системна міні копія певної науки;

- пояснити наслідки теорії та межі її використання;

- дотримуватися наступності у навчанні, враховуючи особливості кожної вікової групи;

- використовувати передові досягнення методики навчання: опорні конспекти; структурно-логічні схеми учбового матеріалу;

- частіше повторювати і вдосконалювати раніше засвоєний матеріал, щоб забезпечити систематичність і послідовність;

- привчати учнів до самостійної праці, поступово ускладнюючі її;

- демонструвати перспективи навчання;

- систематично проводити уроки узагальнення і систематизації отриманих учнями знань;

- привчати учнів до систематичного аналізу власних помилок; вимагати від учнів засвоєння системи знань, вмінь і навичок з теми, розділу, курсу

Міцність знань

- не перенавантажувати учнів навчальною інформацією;

- забезпечувати свідоме запам'ятовування учнями матеріалу;

- привчати їх використовувати різні довідники, енциклопедії, словники;

- матеріал не має містити зайвої інформації і бути доречно лаконічним;

- зацікавлювати учнів у навчанні, викликати позитивне ставлення до навчального матеріалу;

- час І частота повторення має узгоджуватися із психологічними закономірностями;

- привчати кожного працювати у відповідності із можливостями і в повну силу;

- спонукати учнів до самостійного повторення;

- використовувати диференційований підхід у навчанні

- викликати позитивні мотиви і стимули;

- слідкувати за логікою навчання;

- не повторювати за тією ж схемою, за якою засвоювали;

- яскраве, емоційне викладання, використання наочних посібників, ТЗН тощо;

- пригадувати минулий матеріал при вивченні нового;

- постійно змінювати вид роботи

Доступність

- адаптувати навчальний матеріал до рівня сприйняття аудиторією;

- поступове ускладнення навчання;

- навчати на оптимальному рівні складності позитивно впливати на темп І ефективність навчання;

- все, що засвоюється розподіляти у відповідності із віковими особливостями учнів;

- ретельно відібрати способи і засоби навчання

Науковість

- пропонувати достовірні факти, що міцно встановлені наукою;

- використовувати методи навчання, наближені до вивчення даної науки;

- враховувати те, що науковість забезпечується змістом освіти, чітким дотриманням принципів його формування;

- відповідність навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу;

- підкріплення теоретичних знань практичним досвідом;

- дотримання внутрипредметних і міжпредметних зв'язків;

- впровадження новітніх досягнень педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду;

- логіка індуктивного і дедуктивного навчання;

- діалектичний підхід у навчанні та формування наукового діалектичного мислення;

- систематично повторювати протягом всього навчання кожні нововведені наукові поняття;

- в методах навчання мають відображуватися методи наукового пізнання;

- підводити учнів до пошуково-творчої діяльності та дослідницької роботи;

- постійне інформування про нові досягнення в науці:

- пов'язувати нові наукові досягнення із системою знань, що формується у учнів;

- розглядати різні точки зору і різні підходи;

- використовувати новітню наукову термінологію, приділяти головну увагу ключовим проблемам науки, привчати слідкувати за науковою інформацією;

- заохочувати до колективного обговорювання науково-економічних і соціальних проблем, не обходити суперечностей цих проблем;

- доступно розкривати зміст глобальних проблем і перспективі та шляхи їх вирішення;

формувати у учнів відчуття радості відкриття та успіху у навчанні

Зв'язок теорії і практики

- ефективність формування особистості залежить від її включення в трудову діяльність і визначається змістом, видами, формами і спрямованістю цієї діяльності;

- ефективність зв'язку навчання з життям, теорії з практикою залежить від змісту освіти, організації учбово-виховного процесу, форм і методів навчання, часу, що відводиться на навчання та трудову діяльність і економічну підготовку, а також від вікових особливостей учнів;

- чим більш досконала система трудової і виробничої діяльності учнів, через яку реалізується зв'язок теорії з практикою, тим вище якість їх підготовки;

- чим краще поставлена виробнича праця і профорієнтація учнів, тим більш успішною є їх адаптація до умов сучасного виробництва;

- чим вищий рівень практичної економічної підготовки учнів, тим більш дієвими є їх знання;

- чим вище рівень практичної підготовки з предмету, тим вище інтерес до навчання;

- створювати умови, в яких учень розуміє життєву потребу у економічних знаннях;

- під час навчання слід йти від життя до знань або від знань до життя;

- розкривати діалектичний зв'язок теорії з практикою;

- показувати, що наука розвивається під впливом практичних потреб, приводити конкретні приклади, розкривати роль наукових знань в процесі становлення виробництва, підвищення добробуту суспільства і кожної людини окремо;

- знайомити з новими сучасними технологіями, прогресивними методами труда, новими виробничими відносинами, привчати перевіряти знання на практиці;

підтримувати зв'язок школи із виробництвом

Проблемність

- робити проблемне навчання доступним, враховуючи індивідуальні, вікові особливості учнів;

- проблемні завдання мають бути наближеними по практичного життя людини;

- викладач, ставлячи проблему, сам показує як з неї вийти, залучаючи учнів;

- спонукати учнів самостійно знаходити проблеми та способи їх вирішення

створювати умови для прояву ініціативи, кмітливості, винахідливості, креативності, активності