- •16. Туристична привабливість Індонезії.
- •17. Туристична привабливість Таїланду.
- •18.Тур.-країнознавча х-ка Китаю.
- •26. Тур.-країнознавча х-ка Мексики.
- •32. Туристично-країнознавча характеристика Марокко.
- •6. Головні фактори розвитку тур. Діяльності в Африці.
- •7. Туристично-країнознавча хар-ка Західної Африки.
- •8. Туристично-країнознавча харак-ка Східної Африки.
- •9. Туристично-країнознавча
- •10. Туристично-країнознавча харак-ка Південної Африки.
- •23. Туристично-країнознавча характеристика Бразилії.
- •11. Туристично-країнознавча характеристика Єгипту.
- •31. Тур.-країнознавча х-ка Канади.
- •21. Туристична привабливість Аргентини.
- •28. Історико-країнознавче дослідження Австралії.
- •13. Індія – країна храмів.
- •14. Непал – країна свят і гірського туризму.
- •27. Особливості туризму Куби.
- •29. Природно-географічні та етнічні особливості Австралії та Океанії як складова їх тур. Харак-ки.
- •15. Туристична привабливість в’єтнаму.
- •20. Історико-культурний потенціал Японії.
- •2. Потреба туристів в історичній інформації.
- •25. Туристична привабливість сша.
- •33. Труднощі і потенційні можливості розвитку туризму Танзанії та Кенії.
- •30. Культура Австралії і Океанії як передумова розвитку тур. Д-ті.
- •24. Туристично-країнознавча х-ка Колумбії і Венесуели.
- •1. Завдання і особливості туристичного аналізу історії країни.
- •19. Тур.-країнознавча ха-ка Республіки Корея.
- •3. Тематика і методи історико-країнознавчої х-ки.
- •12. Туристична привабливість пар.
15. Туристична привабливість в’єтнаму.
Офіційна назва - Соціалістична Республіка В'єтнам Географічне положення - розташовується у Південно-Східній частині півострова Індокитай та межує з Камбоджею (1228 км), Китаєм (1281 км), Лаосом (2130 км). Площа території - 332,8 тис. кв. км. Чисельність населення - 79,9 млн. чоловік Столиця - Ханой - 1,151 млн. осіб (1994 р.). Найбільші міста: Хошимін (4,1 млн.), Хайфон (1,6 млн.), Дананг (500 тис.), Хюе (320 тис.). Адміністративно-територіальний розподіл: 58 провінцій і 3 муніципалітети. Багаті історичні пам'ятки і чудова природа, клімат, що дає змогу відвідувати країну в будь-який час року, а також дешевий і якісний сервіс з кожним роком залучають сюди все більше й більше туристів Більше того, історичні і соціально-політичні аспекти в'єтнамського життя роблять подорож по В'єтнаму незабутньою і залишають у його відвідувачів дуже глибокі враження.
тут знаходиться Бухта Халонг, назва якої перекладається з в'єтнамського як "дракон, що спускається", з більше ніж 3000 островами, які злітають різко вгору зі смарагдових вод Тонкінської затоки. На південь від Хюе розташоване місто-музей Хойан, відоме ще в стародавні часи європейським купцям і мореплавцям під назвою Файфо. Неподалік від Нячанга знаходяться і знамениті вежі Тямів, побудовані наприкінці XIII ст. за наказом володаря Держави Чампа Джая Сімхавармана III. І, природно, неможливо уявити В'єтнам без Сайгона - найбільшого міста країни. Перейменоване після об'єднання В'єтнаму в 1975 р. у місто Хошімін, воно займає площу в 2.000 кв. км і простягається від Південно-Китайського моря до камбоджийського кордону. На захід від центру міста знаходиться величезний китайський район - Шолон
20. Історико-культурний потенціал Японії.
Офіційна назва – Японія. - Японія - конституційна монархія. Географічне розташування - розташована в західній частині Тихого океану, біля східного узбережжя Азії на групі островів, головні з яких - Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку. Кількість населення - 126,8 млн. осіб Столиця - Токіо - Tokyo - 8,18 млн., з передмістями 12,24 млн. осіб Інші великі міста: Йокогама (3,484 млн. мешканців), Осака (2,603 млн.), Нагоя (2,186 млн.), Саппоро (1,842 млн.), Кобе (1,518 млн.), Кіото (1,472 млн.), Фукуока (1,361 млн.). Найбільша в Японії Національна парламентська бібліотека в Токіо налічує більше 5 млн. томів. Токійський університет посідає перше місце серед інших навчальних закладів за багатством своїх книжкових фондів (понад 4 млн.). На Японському архіпелазі є знахідки мезолітичної (додзьомон, 10-6 тис. років до н.е.) і неолітичних (протодзьомон і дзьомон, 7 тис., 6-1 тис. років до н.е.) культур. Письмові джерела датуються початком VIII ст. н.е. З цього часу можна досить точно простежити історію зміни правителів (імператорів) Японії. Запозичення китайської писемності в середині I тисячоліття відкрило японцям доступ до китайської культури. У середині XIX ст., після падіння сьогуната, робляться зусилля для запозичення досягнень європейської цивілізації. Здатність японців засвоювати все краще допомогла їм стати однією з найрозвинутіших націй у світі.