29. Передумови виникнення придністровського конфлікту

Основною причиною виникнення конфлікту в Придністров’ї стала зміна положення придністровської партійної номенклатури в системі політичної влади в республіці в період 1989 – 1991 рр. Придністров’я складало промислово розвинуту частину аграрної Республіки Молдова. Великі промислові підприємства Придністров’я у своїй переважній більшості мали союзне підпорядкування і були зорієнтовані на загальносоюзні потреби. Директорський корпус промислових підприємств, а також партноменклатура регіону комплектувалася в основному не з молдаван, а з числа загальносоюзної номенклатури, жителів великих міст Росії та України. З цієї причини придністровська номенклатура мала досить тісні зв’язки з Москвою і вважала себе частиною загальносоюзної номенклатури, представляючи повною мірою, як у Придністров’ї, так і в Молдові в цілому інтереси Союзного Центра.

На відміну від прорадянськи орієнтованої еліти Придністров’я, владна парт номенклатура, як і молдовське суспільство загалом переживала процес швидкої етнополітизації. Причому, цей процес проходив не під гаслами підйому власне молдавського, національного, а під знаком румунізації молдавського суспільства.

Таким чином, придністровська номенклатура утратила будь-яку перспективу бути представленою як у республіканських структурах, так і в молдавському суспільстві в цілому. З іншого боку, прийнята вищим законодавчим органом республіки Декларація про державний суверенітет Молдови відривала її від Союзного Центра, без підтримки якого вона ризикувала повністю втратити владу та авторитет не лише в Молдові, але й у своєму власному регіоні.

Таким чином, ще в 1990 році, коли існував Радянський Союз, у Придністров’ї уже визначилися суб’єкти конфлікту. З одного боку, це була молдавська національна еліта, яку переважно представляли націонал-демократи й ультра-націоналісти, з іншого боку - консервативна номенклатура Придністров’я. Іншими факторами виникнення Придністровського конфлікту і його ескалації стали ті чинники, які дозволяли об’єднати навколо двох еліт широкі верстви населення. Для молдавської національної еліти таким фактором був етнічний, що знайшов свій прояв у румунізації молдавського суспільства. В той час, як по всій Молдові частка молдаван складає понад 65%, у Придністров’ї цей відсоток не перевищує 40%. Окрім молдаван, великі етнічні групи складали українці – 28,3%, і росіяни - 25% від населення регіону. Декласоване і денаціоналізоване населення Придністров’я являло собою те суспільство, яке було прийнято називати "радянський народ" або ж так зване "російськомовне" населення. Відірване від своєї етнічної батьківщини і від своєї національної мови, воно жило в координатах традицій уявлень про зовнішню загрозу, рівноправність у бідності і справедливості в розподілі матеріальних благ. Тому не дивно, що воно вороже відносилося до процесу етнополітизації молдавського суспільства і сприймало цей процес як реальну загрозу існуванню свого власного життєвого укладу.

У такій невизначеній і загрозливій ситуації населення Придністров’я швидко об’єдналося навколо придністровської номенклатури в конфлікті з офіційним Кишиневом. Тим більше, що сама влада Молдови своїми діями тільки сприяла загостренню ситуації і посиленню дії конфліктогенних факторів, одним із яких став лінгвістичний фактор.

Значну роль у розмежуванні Придністров’я з Молдовою і формування між ними конфліктних відносин відіграв історичний фактор. Історично Придністров’я почало входити до складу Республіки Молдова тільки з 1940 року. З 1924 року до 1940 року воно існувало як державне утворення у формі Молдавської Автономної Соціалістичної Республіки в складі України. З 1812 року до 1917 року обидві частини Республіки Молдова, як Придністров’я, так і Бессарабія, входили до складу Російської імперії. До 1812 року Придністров’я теж входило до складу Російської імперії. Отже, дуже велика частина населення Придністров’я не розглядала цю територію, як невід’ємну історичну частину Молдови.

Намір придністровської номенклатури одержати незалежність від офіційного Кишинева був обумовлений також її економічними інтересами. В умовах приватизації державних підприємств, яка розпочиналась на території Молдови, для владної номенклатури Придністров’я було надзвичайно важливим закріпити свій контроль за високо розвинутою і прибутковою економікою регіону, що складала 40 % економічного потенціалу Молдови.