- •Кафедра правових і загальнонаукових дисциплін
- •Правознавство
- •Донецьк 2011
- •Ідентифікація навчальної дисципліни (модуля) «правознавство»
- •1. Дисципліна
- •Правознавство
- •2. Опис Змістовий модуль 1. Держава та право
- •3. Зв’язки з забезпечуючими дисциплінами
- •5. Бібліографія :
- •Тематичний план навчальної дисципліни (модулю) «Правознавство»
- •1.1. Теорія держави
- •1.1.1. Поняття та структура суспільства та держави
- •1.1.2. Класифікація держав (Форма держави)
- •1.2. Теорія права
- •1.2.1. Поняття, ознаки, функції та джерела права
- •1.2.2. Право й інші соціальні норми
- •Порівняння ознак правових й інших соціальних норм
- •1.2.3. Форми (джерела) права
- •1.2.4. Система права. Правова система
- •1.3. Правовідносини
- •1.3.1. Правовідносини, їх елементи
- •1.3.2. Правосуб’єктність
- •1.3. Конституційне право
- •1.3.1. Загальна характеристика галузі конституційного права України
- •1.3.1.1. Поняття, предмет, метод конституційного права
- •1.3.1.2. Джерела конституційного права України
- •1.3.1.3. Принципи конституційного права України
- •1.3.1.4. Конституція України: поняття, функції, юридичні властивості. Класифікація конституцій
- •1.3.1.5. Основні характеристики України як суверенної держави
- •1.3.1.6. Форма держави Україна
- •1.4. Основні права, свободи та обов’язки громадян України
- •1.4.1. Розвиток ідеї прав людини
- •1.4.2. Громадянські та політичні права
- •1.4.3. Економічні, соціальні та культурні права
- •1.4.4. Індивідуальні та групові права. Права меншин
- •1.4.5. Права та обов’язки громадянина в Конституції України
- •1.4.6. Вибори. Референдуми
- •1.4.6.1. Виборче право. Види виборів. Принципи виборчого права
- •Виборче право
- •1.4.6.2. Виборчі системи
- •1.4.6.3. Референдуми
- •2.1. Трудовий договір
- •2.1.1. Поняття, предмет, методи трудового права
- •2.1.2. Трудовий договір: поняття, сторони
- •2.1.3. Строки трудового договору, контракт
- •2.1.4. Випробування при прийнятті на роботу
- •2.1.5. Переведення на іншу роботу
- •2.1.6. Колективний договір
- •2.1.7. Підстави для припинення трудового договору:
- •2.1.8. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 кЗпП)
- •2.1.9. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 кЗпП)
- •2.2. Умови праці
- •2.2.1. Робочий час
- •2.2.1.1. Норми робочого часу
- •2.2.1.2. Ненормований робочий час, надурочні роботи, робота в нічний час
- •2.2.1.3. Праця неповнолітніх
- •“Робочий час неповнолітніх”
- •2.2.1.4. Охорона праці жінок
- •Глава xіі кЗпП містить норми, що охороняють працю жінок:
- •2.2.2. Час відпочинку
- •2.3. Трудова дисципліна
- •2.3.1. Поняття та значення трудової дисципліни. Заходи заохочення та стягнення
- •2.3.2. Заробітна плата
- •2.4. Трудові суперечки
- •2.4.1. Індивідуальні трудові спори
- •2.4.2. Колективні трудові спори
- •2. 4.3. Матеріальна відповідальність
- •3.1. Суб’єкти господарського права
- •3.1.1. Поняття, предмет та система господарського права України
- •3.1.2. Господарські правовідносини. Методи господарського права
- •3.1.3. Суб’єкти господарського права
- •3.2. Ліцензування і патентування
- •3.2.1. Загальні основи ліцензування підприємницької діяльності
- •3.2.2. Види господарської діяльності, що ліцензуються
- •3.2.3. Оформлення і переоформлення ліцензії
- •3.2.4. Анулювання ліцензії. Нагляд, контроль і відповідальність у сфері ліцензування
- •3.3. Правові основи підприємництва
- •3.3.1. Господарська діяльність, як основа підприємництва
- •3.3.2. Поняття та ознаки підприємництва
- •3.3.3. Види господарської діяльності
- •3.4. Цивільне законодавство
- •3.4.1. Поняття, принципи та джерела цивільного. Суб’єкти цивільного права
- •3.4.2. Цивільно-правові відносини
- •3.4.3. Фізична особа як суб‘єкт цивільного права
- •3.4.4. Особисті немайнові права фізичної особи
- •3.4.5. Юридична особа як суб’єкт цивільного права
- •3.4.6. Майнові права суб’єктів цивільного права
- •3.4.6.1. Право власності та його зміст. Форми права власності
- •3.4.6.2. Право інтелектуальної власності
- •3.4.6.3. Поняття спадщини та спадкування права власності
- •3.4.6.4. Цивільно-правовий захист власності
- •3.5. Угоди. Договори та їх види
- •3.5.1. Поняття зобов’язань. Підстави виникнення і припинення зобов’язань
- •3.5.2. Цивільно-правові правочини (угоди). Договори
- •3.5.3. Цивільно-правова відповідальність: поняття й особливості
- •4.1. Теорія злочину
- •4.1.1. Поняття, задачі кримінального права. Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •Дія Кримінального Кодексу в просторі, у часі і по колу осіб
- •4.1.2. Злочин, його ознаки
- •4.1.3. Класифікація злочинів
- •4.1.4. Стадії вчинення злочину (ст.Ст.13,14,15)
- •4.1.5. Склад злочину. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)
- •4.1.6. Вік кримінальної відповідальності
- •4.1.7. Вина й її форми
- •Форми вини
- •4.1.8. Співучасть у злочині
- •4.1.9. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •4.2. Теорія покарання
- •4.2.1. Покарання і його види
- •4.2.2. Види покарань
- •4.2.3. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ хv кк)
- •4.3. Адміністративне право
- •4.3.1. Поняття, предмет, метод та система адміністративного права України
- •4.3.2. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- •4.3.3. Адміністративно-правові відносини: поняття, види, структура та основні риси
- •4.3.4. Адміністративне правопорушення, його склад
- •4.3.5. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
1.3.1.5. Основні характеристики України як суверенної держави
Стаття 1 Конституції проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
Суверенність і незалежність держави означають, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які мають місце в межах кордонів цієї держави, а також її незалежність і рівноправність у взаємовідносинах з іншими державами. Суверенітет і незалежність забезпечують державі можливість підпорядковувати діяльність виключно її потребам та інтересам, самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні справи.
Суверенітет (верховенство – франц.) – особливість влади самостійно і незалежно здійснювати свої функції як всередині держави, так і за її межами.
Таблиця 2.1
Суверенітет
Держави |
народу |
нації |
● верховенство влади всередині держави; ● незалежність влади у зовнішньополітичній діяльності |
● повновладдя народу; ● народовладдя; ● здійснення державної влади через депутатів (представницька демократія) та безпосередньо (шляхом референдуму); ● незалежність особи; ● верховенство волі більшості при дотриманні прав меншості |
● повновладдя нації; ● політична свобода нації; ● здатність політично самовизначатись (до відокремлення та створення самостійної держави) |
Демократизм в Україні передбачає створення найсприятливіших умов для широкої та реальної участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя тощо.
Говорячи про Україну як соціальну державу, треба виходити з її орієнтації на здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, яка діставала б вияв у реальному забезпеченні прав людини і громадянина, створенні доступних систем освіти, охорони здоров’я і соціального захисту, належній підтримці малозабезпечених верств населення тощо.
Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів і посадових осіб здійснюється на основі й у межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.
Необхідно визнати, що на сьогодні наша держава ще не повністю відповідає соціальному призначенню, зафіксованому в ст. 1 Конституції. Про Україну ще рано говорити як про соціальну і правову державу. Однак проголошення цих положень Основним Законом орієнтує діяльність держави і суспільства на втілення їх у життя.
1.3.1.6. Форма держави Україна
Стаття 2 Конституції проголошує Україну унітарною державою, тобто державою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу України. В Україні встановлено республіканську форму правління (ч. 1 ст. 5 Конституції). Тому носієм суверенітету та єдиним джерелом влади визнається лише народ:
Носієм суверенітету (1) і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу (2) безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
1 |
2 |
|
Суверенітет (франц.- верховенство)- здібність самостійно і незалежно від будь-якої іншої влади здійснювати свої функції як всередині держави, такі за її межами. Суверенітет народу:
|
Народовладдя
Демократія |
|
Безпосередня (пряме волевиявлення народу) |
Представницька (волевиявлення через представників народу) |
|
Основні ознаки демократії:
|
Рис. 2.1. Співвідношення понять “суверенітет” і “народовладдя”
Важливою гарантією повновладдя народу є конституційне закріплене виключно за ним право визначати і змінювати в Україні конституційний лад.
Відповідно до ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову. Реалізація цього принципу покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу, що, як свідчить історичний досвід, призводить до свавілля у керівництві державою і суспільством. Треба зазначити, що необхідною умовою ефективного втілення цього принципу в практику організації та діяльності державного апарату є створення системи взаємних утримань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади. Принцип розподілу влади на три гілки закріплений в Декларації про державний суверенітет України (16.07.1990) та в ст. 6 Конституції України (28.06.1996).