Виборче право

Об’єктивне – один із головних конституційно-правових інститутів, які складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади

Суб’єктивне – це закріплене Конституцією (ст.38) і гарантоване державою право громадян України вільно обирати та бути обраними до виборних органів публічної влади.

Рис. 2.2. Виборче право

Принципи виборчого права – це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади (ст. 71 Конституції).

1. Принцип вільних виборів:

Кожний виборець самостійно вирішує: брати йому участь в виборах чи ні. З цього випливає відсутність обов’язкового вотуму – юридичного обов’язку виборців брати участь у голосуванні: при призначенні результатів виборів не враховуються, яка частка виборців взяла участь у голосуванні – вибори вважаються такими, що відбулися, якщо проголосував хоча б один виборець. Ухилення громадян від участі у виборах називається абсентеїзм (від лат. Absent - відсутній). Абсентеїзм може бути викликаний поважними причинами (хвороба), незацікавленістю в результатах виборів, бажанням використати свою неучасть як політичну демонстрацію.

2) Принцип загального виборчого права:

Передбачає надання виборчих прав усім громадянам України. Загальне виборче право передбачає, що кожний громадянин України, який досяг 18 років, має право голосу під час проведення виборів і референдумів. Громадянин, який має право брати участь у голосуванні, називається виборцем. Права голосу позбавлені особи, що визнані судом недієздатними (внаслідок психічного захворювання). Ці норми забезпечують загальновизнаний демократичний принцип виборчого права – його загальність.

Ст. 70 Конституції передбачає деякі спеціальні умови (виборчі цензи) для отримання виборчих прав:

- ценз громадянства – виборчих прав не мають іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні;

- віковий ценз – активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років;

- ценз дієздатності – не мають активного та пасивного виборчого права особи, що визнані судом недієздатними;

- ценз осілості – право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.

Ст. 76 Конституції та виборче законодавство встановлюють додаткові обмеження щодо пасивного виборчого права громадян: народні депутати – з 25 років, Президент - з 35 років. Також встановлюється ценз осідлості (народні депутати – 5 років, Президент – 10 років).

3) Принцип рівного виборчого права:

означає забезпечення рівних для кожного виборця можливостей впливати на результат виборів:

● усі виборці повинні мати однакову кількість голосів на виборах:

● повинна бути забезпечена єдина норма представництва – кожний депутат має представляти однакову кількість виборців;

● забороняється поділ виборців на розряди (курії) за майновою, національною, становою, релігійною та іншими ознаками;

● усім громадянам має бути гарантовано рівний захист законом і судом активного і пасивного виборчого права.

4) Пряме виборче право:

Депутатів усіх рівнів України, Президента України обирають безпосередньо виборці – в бюлетені кожний виборець бачить прізвища кандидатів і висловлює своє ставлення саме до них. Таке голосування називають прямим.

5) Принцип таємного голосування:

Полягає в забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі. Форма виборчого бюлетеня виключає можливість встановити, який саме бюлетень опустив до виборчої скриньки той чи інший виборець.