2.2.2. Час відпочинку

Крім права на працю, Конституція України надає право на відпочинок (ст. 45).

Розглянемо види відпочинку за главою V КЗпП:

1) перерва для відпочинку і харчування, яка надається не раніше чим через 4 години після початку роботи і продовжується не більш як 2 години. У цей час працівники можуть відлучатися з місця роботи. На роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість прийому їжі протягом робочого часу;

2) вихідні дні: 2 дні – при п’ятиденному робочому тижні або 1 день – при шестиденному робочому тижні. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету у виняткових випадках (запобігання суспільного чи стихійного лиха, аварії, нещасливий випадок і т.п.) і компенсується наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі (у подвійному розмірі);

3) щорічна відпустка.

Цей вид відпочинку розглянемо за Законом України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р., за яким право на відпустку мають як громадяни України (незалежно від форми власності підприємства, організації, незалежно від виду діяльності), так і особи без громадянства й іноземні громадяни, що працюють в Україні. Грошова компенсація відпустки заборонена.

Види відпусток: щорічна; додаткова за роботу на підприємстві зі шкідливими умовами праці; додаткова за особливий характер роботи; відпустка у зв’язку з навчанням; творча відпустка; соціальна відпустка.

Тривалість деяких видів відпусток:

а) основна тривалість щорічної відпустки громадян України – 24 календарних дні (далі – к/д);

б) тривалість відпустки робочих підземних гірських робіт – 28 к/д; робітників лісової промисловості – 28 к/д; горнорятівників – 30 к/д; педагогів, науковців і керівного складу системи освіти – 56 к/д; працюючих інвалідів І й ІІ груп – 30 к/д; ІІІ групи – 26 к/д; працюючих підлітків – 31 к/д;

в) додаткові відпустки за роботу на підприємстві зі шкідливими умовами праці і за особливий характер роботи – до 35 к/д; для працівників з ненормованим робочим часом – до 7 к/д, якщо це оговорено колективним договором;

г) додаткові відпустки в зв’язку з навчанням у середніх закладах освіти на період випускних екзаменів – 10 к/д; у ПТУ – 35 к/д; у вузах – від 10 до 40 к/д щорічно;

д) додаткові відпустки працівникам, що мають дітей (двох і більш до 15 років або дитину-інваліда), – 5 к/д.

Загальна тривалість щорічної основної і додаткової відпусток не повинна перевищувати 59 к/д, а на підземних роботах – 69 к/д.

Право працівника на щорічний основну і додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У деяких випадках, передбачених даним Законом, право на відпустку в перший рік роботи може наступити і раніше (до 6 місяців), наприклад, для жінки, що має 2 і більш дітей у віці до 15 років чи дитину-інваліда; для неповнолітнього; для працівника, що має путівку на курорт або для санаторного лікування й ін.